Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Активізація уваги дітей.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою чарівну вроду.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

- Які ви ще знаєте загадки про калину? (відповіді учнів)

ІV. Оголошення теми і мети уроку.

- Діти! Сьогодні у нас особливий урок. Ми поговоримо про безсмертні символи нашого українського краю. І все те, що ми маємо, що приберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилися і освятилися – хатнім добром, піснею.

Сьогодні наше заняття буде присвячене цій чудовій, чарівній, оспівані у піснях, легендах, прислів’ях, загадках калині «Сопілка з маминої калини».

V. Мотивація учіння.

(Звучить мелодія пісні про калину. На фоні мелодії вчитель починає розповідь)

Коли вродливий, землекучерявий травень, скупаний у білопінному шумовинні весняного цвіту, закінчує господарювання на землі і збирається передавати свою естафету часу рум’яному червню, саме тоді рясно зацвітає одна з найулюбленіших рослин нашого та багатьох інших слов’янських народів – калина.

Калина – це прекрасна рослина, вона оспівана у багатьох піснях, опоетизована в різних легендах.

- Чи знаєте Ви українські пісні про калину?

«Ой у лузі, гей, калина стояла»

«Ой під калиною трава зеленая»

«При долині кущ калини»

«На калині мене мати колихала»

VI. Виконання пісні.

VII. Робота над легендами

(З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах. Ось одна із них)

- Справді, на початку літа кущі калини рясно зацвітають, вкриваються ніжно-білим суцвіттям і стоять серед іншої зелені, наче наречені в білосніжній фаті. Недарма наш кобзар, Т.Г. Шевченко, писав: «Зацвіла у лузі червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина»

Завдяки такому чудовому рясному буйному цвітінню калина стала символом дівочої вроди, краси. Її цвітом у минулому охоче прикрашалися дівчата. В народній пісні співається:

«Червона калина віконце заступила.

Вийшла Наталка з хати

Та й стала дивувати

І до личенька прикладати.»

Калину в давнину широко використовували у весільних обрядах. Плели гірлянди і прикрашали ними світлиці та весільні столи, ставили букети перед нареченими, бажаючи їм вічної молодості і краси, міцного і стійкого кохання, вірності на все подружнє життя.

Легенда

Кохав козак дівчину і хотіли одружитися, але не могли, то став хлопець тереном, а дівчина калиною. То терен колючий, що дівчину оберігає, а калина гірка – за милим сумує. Приходять у поле матері, плачуть. Вийшла сива мати того терну рвати, дівчиноньки мати калину ламати.

«Це ж не тереночок – любий мій синочок

А це ж не калина – це моя дівчина.»

У народі калина стала символом мужності людей, які віддали своє життя і свою кров у боротьбі з ворогом. До того ж вийняте із плоду сплюснуте насіння схоже на криваво-червоне полум’яне серце.

Існують легенди про сміливих дівчат, що заводили в непрохідні нетри, прирікаючи на загибель, ворогів з татаро-монгольських загонів. (Легенда)

Червоний сік калини нагадує подекуди кров, а кісточка всередині ягідки подібна до людського серця. І сама калина ніби жива істота, простягає до нас руки – віти, даруючи нам свою красу. Порівнюють її з першою дівчиною вродливою, жінкою, матір’ю. Її образ нерозривно пов’язаний з образом Батьківщини.

Багато гарних прислів’їв, прикмет, образних виразів створили українці про калину. Хто з вас зуміє краще розповісти і пояснити прислів’я, спробуємо.

VIII. Конкурс прислів’їв.

Чому у щасті і печалі народ звертається до образу калини? Чи не тому що калина чутлива до добра і зла. Візьміть кетяги калини до рук, що ви відчуєте?