Лабораторна робота №7 Камеральна обробка результатів теодолітного ходу

Метою роботи є ознайомлення з методикою обробки результатів теодолітного ходу

Завдання для виконання роботи

В таблиці 7.1. наведені результати кутових і лінійних вимірювань замкненого теодолітного ходу. Потрібно визначити координати вершин і дирекційні кути замкненого теодолітного ходу.

Таблиця 7.1.

№ варіанта	Дирекційні кути сторони АЕ	Координати
		ХА(м)	YA(м)
1	275 41 00	281,320	240,980
2	120 32 00	110,240	115,600
3	130 03 00	320,460	320,100
4	135 54 00	99,990	80,080
5	139 29 00	130,130	176,650
6	140 01 00	544,810	420,390
7	145 44 00	327,920	120,530
8	145 44 00	640,040	582,440
9	152 05 00	320,010	301,920
10	155 19 00	410,240	281,710
11	160 30 00	437,820	647,350
12	165 43 00	440,360	635,110
13	170 25 00	491,820	611,260
14	175 34 00	456,340	491,820
15	181 18 00	510,910	399,800
16	187 23 00	532,800	401,220
17	193 36 00	611,110	410,340
18	210 15 00	635,260	540,270
19	212 45 00	647,350	590,910
20	20 31 00	200,000	300,000

Порядок виконання роботи

Рис.7.1.

1. Накреслити на окремому аркуші формуляр для визначення координат замкненого теодолітного ходу (рис.7.1.) і скласти схему з вказанням на ній виміряних горизонтальних довжин

2. Занести до таблиці 7.2. виміряні горизонтальні кути і горизонтальні довжин і згідно з номером варіанту вихідні координати Х_A і Y_A та дирекційний кут _AE, Перевірити правильність вимірювання горизонтальних кутів, для цього їх суму зрівняти з теоретичною сумою , яка для внутрішніх кутів дорівнює:

(7.1)

Різниця між значеннями , називається кутовою нев’язкою. Вона не повинна перевищувати:

(7.2.)

і якщо , то її розподіляють порівну на всі кути зі зворотнім знаком.

3. Починаючи з вихідного дирекційного кута лінії _А-Е, обчислити дирекційні кути решти сторін теодолітного ходу за формулою:

_n= _{п- 1} - 180° - _n – (для правих кутів) (7.3.)

Рис. 7.2

_n=_п-1- 180° + _n –(для лівих кутів) (7.4.)

Для перевірки правильності обчислення дирекційних кутів, необхідно до дирекційного кута останньої сторони ходу додати 180° і відняти горизонтальний кут при першій вершині.

4. Обчислити румби.

На рис. 7.2. наведено співвідношення між дирекційними кутами і румбами.

5. Визначити приріст координат:

(7.5.)

(7.6.)

Знаки приростів координат проставити в залежності від напрямку лінії теодолітного ходу.

6. Визначити нев’язки по вісям координат

, (7.7.)

вони не повинні перевищувати величини лінійної нев’язки, яка визначається за формулою:

, (7.8.)

і відносної нев’язки, яка визначається з виразу:

(7.9.)

7. Нев’язки, якщо вони не перевищують допустимих ,розподіляють зі зворотнім знаком пропорційно довжинам сторін. Ці поправки знаходять з виразів:

, (7.10.)

де Р – периметр ходу.

8. По виправленим приростам координат і вихідним координатам Х₁ і У₁ знаходять координати всіх вершин замкненого теодолітного ходу:

;

Таблиця 7.2