- •1.2. Мета і завдання соціальної політики
- •1.3. Умови реалізації соціальної політики
- •1.4. Суб'єкти соціальної політики
- •1.4.1. Людина як суб'єкт соціальної політики
- •1.4.2. Держава як суб'єкт соціальної політики
- •1.4.3. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики
- •1.4.4. Громадські організації як суб єкти соціальної політики
- •1.4.5. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики
- •1.5. Принципи реалізації соціальної політики
- •1.5.1. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики
- •1.5.2. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики
- •1.1.1. Комплексність соціальної політики
- •1.5.4. ПІринцип пріоритету соціальних інтересів людини, особистості
- •1.5.5. Принцип єдності організаційних
- •1.5.7. Принцип єдності централізованих
- •1.6. Основні напрямки і пріоритети здійснення соціальної політики в сучасних умовах
- •1.6.1. Соціальна політика, спрямована на створення умов
- •1.6.2. Соціальна політика як чинник розвитку суспільних і соціальних відносин
- •1.6.3. Соціальна політика, спрямована на формування соціальної безпеки людини і суспільства*
- •1.6.4. Гуманітарна сфера і гуманітарна політика
- •2.1. Соціальні відносини
- •2.2. Соціальна структура суспільства і соціальна політика
- •1.1.2. Класи і класові відносини
- •2.3.4. Процеси соціальної мобільності як об'єкт соціальної політики
- •2.3.5. Суперечливий характер соціального простору сучасного українського суспільства
- •2.4. Соціальна політика,
- •2.4.1. Соціальна політика як чинник формування економічних основ для стабільного етнонаціонального розвитку
- •2.4.5. Основні засади оптимізації мовної політики
- •2.41.6. Правові засади етнонаціональної політики
- •2.5. Соціальна політика, спрямована на регулювання сімейно-шлюбних відносин
- •2.5.1. Основні пріоритети соціальної політики, спрямованої на регулювання сімейно-шлюбних відносин
- •1,2, Соціальна політика, спрямована на створення умов для виконання сім'єю своїх основних функцій
- •2.5.3. Соціальна політика як чинник реалізації репродуктивної функції сім'ї
- •1,5.4. Вплив соціальної політики на здійснення сім'єю виховної функції
- •2,5.5. Створення сприятливих можливостей
- •2.5.6. Роль соціальної політики у здійсненні сім'єю господарсько-побутової функції
- •2,5.7. Створення соціальних умов для реалізації сім'єю функції використання вільного часу (проведення дозвілля)
- •3.1. Поняття соціального захисту і соціальної безпеки
- •3.1.1. Гарантії соціального захисту в Конституції України
- •3.1.2. Визначення соціального захисту
- •3.1.3. Соціальний захист і соціальна безпека
- •3.1.4. Мета соціального захисту
- •3.1.5. Активна і пасивна спрямованість соціального захисту
- •3.1.6. Соціальний захист і соціальне забезпечення
- •3.2. Історія розвитку соціального захисту до кінця XIX ст.
- •3.2.1. Особиста доброчинність
- •3.2.2. Церква
- •3.2.3. Боротьба з жебраками
- •3.2.4. Соціальний захист за часів козаччини
- •3.2.5. Запровадження державної системи соціального захисту
- •3.3. Формування сучасних систем соціального захисту і роль моп у цьому процесі
- •3.3.1. Трансформація економічної ролі сім'ї
- •3.3.2. Колективна відповідальність за індивідуальний добробут
- •3.3.3. Формування систем соціального захисту в різних країнах
- •3.3.4. Роль моп у формуванні сучасних систем соціального захисту
- •3.4. Система соціального захисту в україні
- •3.4.1. Соціальний захист як система
- •3.4.2. Напрямки соціального захисту
- •3.4.3. Соціальна робота
- •3.5. Сучасні проблеми соціального
- •3.5.1. Обмеження ресурсів на соціальні цілі
- •3.5.2. Демографічні, економічні та соціальні проблеми
- •3.5.3. Здійснення необхідних реформ у сфері соціального захисту
- •3.5.4. Глобалізація соціального захисту
- •3.5.5. Концепція сталого розвитку
- •4.1. Основні поняття
- •4.1.2. Визначення страхування
- •4.1.3. Страхова солідарність
- •4.1.4. Характеристики ризику
- •4.1.5. Страхові тарифи
- •4.1.6. Економічна природа страхування
- •4.2. Кошти і тарифи
- •4.2.3. Об'єкти й суб'єкти в соціальному страхуванні
- •4.2.4. Перерозподіл коштів у соціальному страхуванні
- •4.2.5. Диференціація тарифів у соціальному страхуванні
- •4.3. Види соціального страхування
- •4.3.1. Перелік видів соціального страхування
- •4.3.2. Специфічні особливості пенсійного страхування
- •4.3.3. Цілі пенсійного страхування
- •4.3.4. Умови надання пенсій
- •4.3.5. Соціальні пенсії
- •4.3.6. Види пенсійних систем
- •4.3.7. Державні солідарні (розподільчі) системи
- •4.3.8. Накопичувальні системи
- •4.3.9. Диверсифікація пенсійного забезпечення
- •4.3.10. Криза пенсійної системи в Україні
- •4.3.11. Криза пенсійного забезпечення в зарубіжних країнах
- •4.3.12. Чилійська пенсійна система
- •4.3.13. Нова трирівнева пенсійна система
- •4.3.14. Варіанти пенсійної реформи
- •4.3.15. Пенсії по інвалідності
- •4.3.16. Медичне страхування
- •4.3.17. Страхування від нещасних випадків
- •4.3.18. Страхування на випадок безробіття
- •5.1. Соціальне нормування
- •5.1.1. Мінімум засобів існування
- •5.1.2. Сім'я як: об'єкт соціального нормування
- •5.2.1. Бідність як суспільно-історичне явище
- •5.2.2. Визначення бідності
- •5.2.3. Межа та вимірювання бідності
- •5.2.4. Статистичні характеристики бідності
- •5.2.5. Бідність у сучасному світі
- •5.2.6. Бідність в Україні
- •5.3. Соціальна допомога
- •5.3.2. Визначення соціальної допомоги
- •5.3.3. Переваги адресності
- •5.3.4. Два аспекти адресності
- •5.3.5. Види помилок в адресуванні
- •5.3.6. Способи адресування
- •5.3.7. Додаткові ефекти програм адресної допомоги
- •5.3.8. Субсидії громадянам та підприємствам
- •5.3.9. Характеристики соціальної допомоги згідно з Міжнародним бюро праці
- •6.1. Класифікація держав загального добробуту
- •6.1.1. Загальна характеристика
- •6.1.2. Моделі держави загального добробуту
- •6.2. Шведська модель соціал-демократичної держави добробуту
- •6.2.1. Політичні передумови
- •6.2.2. Фінансування соціальної сфери
- •6.2.3. Перерозподіл доходів
- •6.2.4. Соціальна допомога
- •6.2.5. Становище жінок
- •6.2.6. Сімейна політика
- •6.2.7. Охорона здоров'я
- •6.3. Держава загального добробуту
- •6.3.1. Соціально-ринковий консенсус
- •6.3.2. Соціальні витрати
- •6.3.3. Доходи і бідність
- •6.3.4. Соціальна допомога
- •6.3.5. Становище жінок
- •6.4. Держава загального добробуту у сша
- •6.4.1. Загальні риси
- •6.4.2. Ідеологія і соціальні витрати
- •6.4.3. Нерівність доходів і бідність
- •6.4.4. Соціальна допомога
- •6.4.5. Расова нерівність і держава добробуту
- •6.4.7. Охорона здоров я
- •Основи соціальної політики
- •8КигаіІ¥8куу, Уііаііу а.
5.1. Соціальне нормування
5.1.1. Мінімум засобів існування
Соціальний захист передбачає забезпечення соціально гарантованих умов для нормального існування та розвитку людини, тобто певного життєвого рівня. Як правило, основою системи соціальних гарантій є певні стандарти (нормативи), властиві конкретному суспільству. Від належного обгрунтування соціальних нормативів залежать ефективність практичних дій щодо пом'якшення соціальної нерівності, утвердження соціальної справедливості в суспільстві, ефективність державної соціальної політики загалом.
Категорія мінімуму засобів існування є вихідним пунктом розробки соціальних нормативів. У цій категорії прийнято розрізняти три рівні:
соціальний мінімум — задоволення потреб на рівні, достатньому для нормального способу життя (нормальний спосіб життя визначається як такий, що притаманний більшості населення країни, зумовлений її історичним, культурним та економічним розвитком і практично наявний на конкретний момент часу);
прожитковий мінімум — задоволення потреб на рівні, необхідному для виживання людини в суспільстві як соціальної істоти (межа бідності);
фізіологічний мінімум — сукупність засобів існування, достатніх для виживання людини як біологічної істоти.
Жодний із цих рівнів, безперечно, не існує поза часом і поза певним економічним, культурним і політичним простором. Складність
137
поточного моменту полягає в тому, що сучасні життєві стандарти українського населення були сформовані в докризовий період і нині здебільшого суперечать реальним можливостям їх дотримання. Нинішній стан економічного й суспільного розвитку не дає змоги повністю задовольняти навіть мінімальні соціальні потреби населення. Тому категорія соціального мінімуму становить здебільшого академічний інтерес. її можна розглядати, з одного боку, як цільовий орієнтир, до якого треба прагнути суспільству в реалізації соціальної політики, а з іншого — як міру забезпечення соціальних гарантій його членам.
Прожитковий мінімум на сучасному етапі є основним поняттям, на якому грунтується забезпечення соціальних прав людини. Його слід розглядати виключно з позицій сьогодення, тобто уявлень про те, через посередництво яких мінімальних засобів можна зберегти наявний людський потенціал і не допустити деградації суспільства.
Фізіологічний мінімум стосується обмеженого кола потреб людського організму, які мають певні властивості національного та культурного характеру. Фізіологічний мінімум меншою мірою, ніж соціальний, є академічним визначенням. Його основна складова у вигляді продуктового кошику є підставою для подальшого визначення прожиткового мінімуму. Проте в чистому вигляді фізіологічний мінімум не може застосовуватися принаймні з політичних міркувань.
Зазначимо, що якими б докладними не були розробки категорії мінімуму засобів існування, їх використання в житті завжди натрапляє на перешкоди у вигляді економічних можливостей і політичних інтересів. Поєднання того й того на практиці призводить до появи соціальних нормативів, надто далеких від їх наукових попередників. Проте це не означає, що слід відмовитися від наукового обгрунтування мінімуму засобів існування. Наукові уявлення так чи інакше торують дорогу серед політичної кон'юнктури та економічних обмежень.