1.3 Джерела адміністративно-процесуального права

Як і норми матеріального адміністративного права, адміністративно-процесуальні норми поки що не мають свого основного правового джерела, єдиної юридичної бази. Вони містяться в різноманітних нормативно-правових актах, починаючи з Конституції України і закінчуючи відомчими інструкціями та вказівками. Пануючим у виробленні і прийнятті адміністративно-процесуальних норм сьогодні, на жаль, є здебільшого відомчий підхід.

Джерелами адміністративно-процесуального права є різні форми їх зовнішнього вираження. Це, власне, нормативно-правові акти, які містять адміністративно-поцесуальні норми. Здебільшого джерелами таких норм виступають змішані нормативно-правові акти, тобто такі, що містять одночасно і матеріальні, і процесуальні правові норми.

До джерел адміністративно-процесуального права насамперед можна віднести окремі кодекси (зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення (розділи IV і V), Кодекс адміністративного судочинства України, частково – Митний кодекс України, Повітряний кодекс України, Земельний кодекс України та ін.); окремі закони (наприклад, закони України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.); укази Президента України (наприклад: «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 р.); постанови Кабінету Міністрів України (наприклад: «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності» від 25 травня 1998 р., «Про затвердження Інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, РМ АРК, місцевих органах виконавчої влади» від 17 жовтня 1997 р.); численні відомчі інструкції (наприклад: Інструкція щодо організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, – оголошена наказом МВС України № 91 від 25 лютого 1994 р. із змінами та доповненнями; «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення на повітряному транспорті»: Наказ Міністерства транспорту України від 23 грудня 2002 року № 911 та ін.).

Джерелами адміністративно-процесуальних норм можуть бути окремі розпорядження місцевих державних адміністрацій та рішення органів місцевого самоврядування, а також міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною.

Концепцією реформи адміністративного права України визначені загальні засади реформування адміністративного права, у тому числі розвинення та удосконалення адміністративно-процесуального законодавства з розширенням меж його застосування, створенням адміністративної юстиції та упорядкуванням його джерел, зокрема розширенням кодифікаційних форм систематизації його норм.

1.4 Адміністративно-процесуальні відносини

У процесі реалізації матеріальних адміністративно-правових норм шляхом застосування приписів адміністративно-процесуальних норм між учасниками таких правових стосунків складаються специфічні правовідносини. Це – адміністративно-процесуальні відносини як різновид правових відносин, які складаються під дією адміністративно-процесуальних норм між учасниками адміністративних проваджень з приводу реалізації приписів матеріально-правових норм у процесі вирішення індивідуально-конкретних адміністративних справ у сфері публічного управління.

До властивостей адміністративно-процесуальних відносин можна віднести таке.

1. Адміністративно-процесуальні відносини у більшості випадків існують невідривно від матеріальних адміністративно-правових відносин. Вони виникають під дією адміністративно-процесуальних норм лише у зв’язку з необхідністю реалізувати матеріально-правові норми з приводу вирішення тих або інших адміністративих справ. Тому їм властиві особливості та ознаки, насамперед, споріднених матеріальних правовідносин. Реальні (фактичні) адміністративно-правові відносини, виражені у відповідних юридичних формах, – це відносини здебільшого адміністративно-процесуальні. Адже ті чи інші адміністративно-правові відносини втілюються в життя переважно в динаміці, в реалізації.

2. Адміністративно-процесуальні відносини, як і споріднені матеріальні, тісно пов’язані з управлінською діяльністю органів виконавчої влади та інших повноважних суб’єктів, відображають специфіку різноманітних правових форм такої діяльності, виражають її організаційно-процедурний зміст.

3. Ці відносини опосередковують юридичний зв’язок між учасниками адміністративного провадження, серед яких обов’язковими є представники органів публічної адміністрації або судді чи інші уповноважені на те особи. Вони об’єктивують (матеріалізують) визначену процесуально-правовими нормами модель реальної правової поведінки суб’єктів адміністративного процесу.

4. Вказуючи на нерозривний зв’язок матеріальних і процесуальних адміністративно-правових відносин, на службову, залежну роль останніх відносно перших, слід підкреслити вторинний, похідний характер адміністративно-процесуальних відносин щодо їх матеріально-правових аналогів.

5. Водночас між матеріальними та процесуальними адміністративно-правовими відносинами існують і певні відмінності, які зумовлюються різними критеріями.

Насамперед, матеріальні адміністративно-правові відносини – це статичні відносини, а процесуальні – відносини динамічні, тобто вони розвиваються у часі і просторі. Відрізняються вони також за призначенням (адміністративно-процесуальні відносини «обслуговують» свої матеріально-правові аналоги); за умовами і підставами виникнення (для процесуальних правовідносин потрібна наявність як матеріальних, так і процесуальних норм права, що зумовлюють їх виникнення, а також наявність правосуб’єктності учасників таких правовідносин та юридичних фактів, якими виступають матеріальні правовідносини); за колом суб’єктів (для процесуальних відносин це коло ширше, інколи в них беруть участь суб’єкти, які не виступають суб’єктами матеріальних правовідносин, зокрема судді, прокурори, поняті) та ін.

6. Адміністративно-процесуальні відносини можуть виникати при реалізації матеріальних норм не лише адміністративного права, а й інших галузей права. В результаті цього відбувається трансформація фінансово-правових, земельно-правових та інших правовідносин, що виникають у сфері публічного управління, в адміністративно-процесуальні.

Різняться адміністративно-процесуальні відносини і за своєю структурою, яка є більш складною, ніж їх матеріально-правові аналоги. Ця структура включає такі елементи: об’єкти правовідносин, суб’єкти правовідносин, правову основу, зміст правовідносин, юридичні факти, прямі і зворотні зв’язки.

Об’єктом адміністративно-процесуальних відносин виступають певні матеріально-правові явища, окремі предмети, матеріальні і нематеріальні блага, певні юридичні факти тощо, тобто все те, відносно чого складаються ці правовідносини.

Суб’єкти адміністративно-процесуальних відносин – це широке коло різноманітних учасників адміністративного процесу. У таких відносинах як сторони можуть брати участь різні фізичні та юридичні особи, насамперед громадяни, органи публічної адміністрації (їх посадові особи), судді та ін.

Правовою основою адміністративно-процесуальних відносин служать як матеріальні адміністративно-правові норми, так і адміністративно-процесуальні правові норми, які можуть функціонувати автономно.

Зміст адміністративно-процесуальних відносин визначають насамперед права та обов’язки учасників (сторін) цих відносин, які передбачені адміністративно-процесуальними нормами, а також характер юридичних фактів, що лежать в основі їх виникнення.

Юридичними фактами, що породжують адміністративно-процесуальні відносини, виступають відповідні матеріальні правовідносини, що їх детермінують. Змінюються і припиняються процесуальні відносини у зв’язку з певними діями чи подіями, які відбуваються в ході адміністративного процесу і також виступають як юридичні факти.

Прямі зв’язки відображають характер спрямовуючого владного впливу з боку лідируючого суб’єкта (органів або посадових осіб, що забезпечують провадження) щодо інших учасників такого провадження. Зворотні зв’язки – навпаки: виражають відповідну адекватність реакції з боку інших учасників процесу щодо дій і рішень лідируючого суб’єкта.

Адміністративно-процесуальні відносини, як і адміністративно-процесуальні норми, можна класифікувати за різними критеріями, зокрема: за змістом (на позитивно-регулятивні та юрисдикційні); за різновидами адміністративних проваджень (існують десятки видів таких проваджень); за суб’єктами, що здійснюють такі провадження (наприклад, це провадження за участю органів публічної адміністрації, їх посадових осіб, суддів та ін.); за рівнем прав і обов’язків сторін (вертикальні, субординаційні та горизонтальні, рівноправні) та ін.