1.3 Принципи адміністративного процесу

Під правовими принципами, зазвичай, розуміють основоположні, керівні ідеї, основні вихідні положення, на яких ґрунтується певна правова діяльність, ті чи інші правові явища. Отже, адміністративно-процесуальні принципи можна визначити як основні, керівні ідеї, базові положення, на яких ґрунтується адміністративно-процесуальна діяльність уповноважених на те суб’єктів щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних адміністративних справ у сфері публічного управління.

Визначаючи систему принципів адміністративного процесу, слід враховувати його подвійну правову природу: з одного боку – це різновид юридичного процесу, з іншого – невід’ємна частина публічно-управлінської діяльності, її динамічна частина. Така система повинна поєднувати і загальні основоположні засади юридичного процесу в цілому, і основні соціально-політичні принципи публічного управління. Водночас, враховуючи різнохарактерність і поліструктурність адміністративного процесу, крім загальної системи його принципів необхідно виділяти й певні специфічні принципи, притаманні окремим видам адміністративних проваджень.

До системи основних (загальних) принципів адміністративного процесу можна віднести такі принципи: законності; об’єктивної (матеріальної) істини; охорони інтересів особи і держави; правової рівності; публічності (офіційності); державної (національної) мови; гласності; відповідальності посадових осіб за належне ведення процесу; швидкості та економічності.

Принцип законності виражає режим суворого, чіткого і неухильного дотримання всіма учасниками адміністративно-процесуальної діяльності (як діяльності суто юридичної) вимог і правових приписів законів та інших нормативно-правових актів.

Принцип об’єктивної (матеріальної) істини підкреслює необхідність повного, всебічного і об’єктивного з’ясування всіх обставин будь-якої адміністративної справи, що вирішується. Недопустимість при цьому проявів суб’єктивізму та однобічності. Уповноважені на здійснення процесуальної діяльності органи чи посадові особи покликані використати всі процесуальні можливості для об’єктивного встановлення всіх обставин справи і прийняти по ній обґрунтоване, справедливе рішення, що відповідає реальній (об’єктивній) дійсності.

Принцип охорони інтересів особи і держави передусім ґрунтується на положеннях ст. 3 Конституції України і передбачає необхідність належного захисту законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, а також державних інтересів. Він знаходить свій вияв у формуванні чіткого правового статусу учасників адміністративного процесу, можливості надання юридичної допомоги громадянам та іншим суб’єктам права, а також можливості оскарження прийнятого рішення та його перегляду в апеляційних інстанціях. При цьому суб’єкти, які здійснюють адміністративно-процесуальну діяльність, повинні також послідовно забезпечувати і захист державних інтересів.

Принцип правової рівності витікає із конституційного положення про рівноправність усіх громадян перед законом, тобто він передбачає рівність перед законом всіх учасників адміністративного процесу. Це стосується і громадян, і юридичних осіб, а також представників державних органів чи посадових осіб, які вирішують справу і зобов’язані чітко дотримуватись вимог закону, зважати на права і обов’язки всіх учасників процесу.

Принцип публічності (офіційності) означає, що уповноважені на ведення адміністративно-процесуальної діяльності органи та посадові особи здійснюють її публічно й офіційно, від імені держави, в інтересах суспільства і здебільшого безоплатно.

Принцип державної (національної) мови передбачає обов’язковість ведення процесу державною мовою і водночас забезпечення кожному з учасників процесу права користуватися своєю національною (рідною) мовою або послугами перекладача, якщо він не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Принцип гласності (відкритості) передбачає, як правило, відкритий розгляд адміністративних справ, можливість для учасників процесу знайомитися з усіма матеріалами справи, завчасне попереднє повідомлення таких учасників про місце та час розгляду справи. Наприклад, органи адміністративної юрисдикції не мають права відмовити у проханні брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення зацікавленим особам. Цей принцип також зумовлюється необхідністю належної публічної поінформованості громадськості про результати адміністративно-процесуальної діяльності уповноважених органів щодо розгляду тих чи інших індивідуальних адміністративних справ. Водночас окремі вчені заперечують можливість наявності принципу гласності в адміністративному процесі.

Принцип відповідальності посадових осіб за належне ведення процесу означає, що органи та їх посадові особи, уповноважені розглядати і вирішувати конкретні адміністративні справи, зобов’язані вести адміністративне провадження ефективно, на основі законодавчих приписів, належним чином. У разі порушення встановленого порядку, пропущення процесуальних строків, проявів бюрократизму, тяганини та суб’єктивізму, а також інших порушень винні посадові особи повинні нести відповідну правову відповідальність (насамперед, дисциплінарну та адміністративну).

Принцип швидкості та економічності передбачає ефективну і оптимальну організацію розгляду та вирішення адміністративних справ за невеликих матеріальних витрат, якісно і при максимальній оперативності. Більшість адміністративних справ, як правило, нескладні, вони не вимагають значних матеріальних витрат та великих термінів розгляду.

Отже, визначено систему загальних принципів адміністративного процесу, які поєднують у собі і загальні основоположні засади юридичного процесу, і основні соціально-політичні принципи публічного управління. Деякі вчені до системи таких загальних принципів відносять і деякі інші принципи, зокрема такі, як верховенства права, справедливості, гуманізму.

Крім загальних принципів адміністративного процесу, слід виділяти й окремі специфічні принципи, притаманні певним видам адміністративних проваджень. Їх доцільно так і називати: принципи окремих адміністративних проваджень. Наприклад, щодо провадження у справах про адміністративні проступки можна додатково назвати такі спеціальні принципи, як: презумпція невинуватості; змагальності сторін; обов’язковості виконання постанови у справі та ін.; для провадження щодо розгляду скарг громадян – принцип безоплатності подання скарги, принцип презумпції правомірності правової позиції громадянина та ін. Відповідно, окремі адміністративні провадження базуються як на ґрунті основних принципів адміністративного процесу, так і на основі своїх специфічних (так би мовити – видових, «категоріальних») принципів.

У спеціальній літературі можна зустріти й інші критерії класифікації принципів адміністративного процесу.