1.2 Ознаки адміністративного процесу

Адміністративному процесу як одному з різновидів юридичного процесу притаманні основні, іманентні для останнього, властивості. Водночас він має і власні характерні ознаки.

1. Насамперед він служить юридичною формою та способом реалізації матеріальних норм адміністративного (переважно) та деяких інших галузей права (фінансового, трудового, митного, екологічного, земельного та ін.). Більшість матеріальних норм згаданих галузей права не можуть бути реалізовані самостійно і довільно, а потребують при цьому певного, визначеного правовими нормами порядку (процедури) для досягнення необхідного законного результату. Органи виконавчої влади у своїй повсякденній управлінській діяльності з метою виконання різноманітних функцій розглядають і вирішують безліч справ, пов’язаних з реалізацією трудових, земельних, фінансових, підприємницьких та інших прав фізичних і юридичних осіб, передбачених матеріальними нормами відповідних галузей права, які мають свій конкретний зовнішній вияв у індивідуальних управлінських формах і вирішуються в адміністративно-процесуальному порядку. Проте визначальною і невід’ємною матеріальною галуззю права, яку обслуговує адміністративний процес, є матеріальне адміністративне право, положення більшості правових норм якого втілюються в життя за допомогою адміністративно-процесуальних норм.

2. З урахуванням попередньої властивості окремо можна виділити таку ознаку адміністративного процесу, як його обслуговуючий характер, службову (вторинну) роль відносно матеріальних норм адміністративного та деяких інших галузей права.

3. Адміністративний процес – це передусім урегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації та інших уповноважених на те органів (зокрема, судів), спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ по задоволенню публічних інтересів. Більшість учених поняття адміністративного процесу визначають саме як відповідну, урегульовану адміністративно-поцесуальними нормами діяльність.

4. Адміністративний процес нерозривно й органічно пов’язаний з управлінською діяльністю органів публічної адміністрації. У багатьох випадках він становить собою своєрідний динамічний вияв управлінської діяльності, служить правовим засобом і формою втілення в життя управлінських завдань і функцій виконавчої влади та інших суб’єктів публічної адміністратиції. Ця ознака характеризує, зокрема, подвійну природу адміністративного процесу: з одного боку – це вид юридичного процесу, з іншого – різновид (прояв, частина) управлінської діяльності, вияв її динамічної правової форми. Якщо зважати на відому аксіому, що процес є формою життя закону, то якраз адміністративний процес служить динамічним проявом правових форм управлінської діяльності. Це свідчить про органічний зв’язок адміністративного процесу з правовими формами публічного управління. З цього приводу справедливо зауважує Є.Ф. Демський про те, що в системі адміністративного процесуального права має залишитися інститут адміністративного (інстанційного) розгляду і вирішення справ.

5. Адміністративно-процесуальна діяльність здійснюється у визначеному нормами права порядку. Адміністративний процес за своїм характером та призначенням поєднує в собі певний нормативно встановлений абстрактний порядок, правила, процедури, за якими уповноваженими на те суб’єктами реалізуються матеріальні норми адміністративного права. Як зауважують окремі вчені, адміністративно-процесуальна діяльність завжди матеріалізована і конкретизована характером і змістом певної індивідуальної адміністративної справи і тому її не можна ототожнювати з адміністративним процесом у цілому.

6. Нормативна впорядкованість є наступною ознакою адміністративного процесу. Адміністративно-процесуальна діяльність здійснюється в особливому, регламентованому правовими нормами порядку, з наявністю здебільшого чіткої системи відповідних правових процедур, визначених адміністративно-процесуальними нормами. Така діяльність завжди спрямована на досягнення певного, проміжного чи кінцевого законного результату, тобто має юридичні наслідки, закріплені у відповідних процесуальних документах. Натомість слід зауважити, що існуюча на сьогодні вітчизняна нормативно-процесуальна база в цілому ще далека від досконалості, потребує відповідної уніфікації, насамперед належої кодифікації.

7. Особливістю адміністративного процесу є і те, що він пов’язаний не лише з правозастосовною діяльністю органів виконавчої влади, їх посадових осіб та інших уповноважених на те суб’єктів. У його межах реалізуються також і нормотворчі повноваження окремих органів, пов’язані з прийняттям ними відповідних нормативних управлінських актів.

8. У результаті адміністративно-процесуальної діяльності уповноважених на те суб’єктів між учасниками адміністративного процесу виникає особливий вид правових відносин – адміністративні процесуально-правові відносини, які у своїй сукупності служать предметом правового регулювання адміністративно-процесуального права. Стосовно адміністративного судочинства у КАСУ, як уже зазначалось, адміністративний процес визначається саме як правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства (п.5 ст. 3 КАСУ).

9. В адміністративному процесі бере участь широке коло суб’єктів. Одним з основних і обов’язкових суб’єктів адміністративого процесу, як правило, є органи виконавчої влади (їх посадові особи). Проте такими суб’єктами можуть бути також інші державні структури, органи місцевого самоврядування, окремі громадські формування у випадках делегування їм таких повноважень. Чільне місце в системі провідних суб’єктів адміністративного процесу займають також суди (судді) – при розгляді і вирішенні ними справ про підвідомчі їм адміністративні проступки, у випадках оскарження відповідних постанов у таких справах, а також при здійсненні адміністративного судочинства.

10. Адміністративний процес нерозривно пов’язаний з певними правовими процедурами вчинення окремих процесуальних дій у ході здійснення різноманітної адміністративно-процесуальної діяльності. Як система обов’язкових спеціальних правил, що визначають правовий порядок вчинення окремих процесуальних дій, здійснення певної процесуальної діяльності, адміністративно-процесуальні процедури встановлені для вирішення різноманітних категорій індивідуально-конкретних адміністративних справ. Окремі автори вважають, що наявність процедур характерна лише для вирішення справ позитивно-управлінського характеру. Інші визнають, що процедури характерні як для конфліктних (юрисдикційних), так і неконфліктних проваджень. На наш погляд, адміністративні процедури властиві для будь-яких проваджень: і щодо вирішення справ позитивно-управлінського характеру, і щодо справ юрисдикційного змісту, зокрема справ, що розглядаються в процесі адміністративного судочинства.

Безперечно, ототожнювати ці два поняття не можна хоч б через їх різноплановість. Адже адміністративний процес – це передусім відповідна діяльність, а адміністративна процедура – це визначений нормами права порядок вчинення певних процесуальних дій, які в сукупності формують таку діяльність.

Отже, адміністративно-процесуальна процедура як певний правовий порядок вчинення окремих процесуальних дій є невід’ємним елементом адміністративного процесу в цілому як регламентованої адміністративно-процесуальними нормами діяльності уповноважених на те суб’єктів щодо вирішення окремих адміністративних справ. Без відповідних процесуальних процедур адміністративний процес здійснюватись не може. І тому не зовсім можна погодитись з Т.О. Коломоєць, яка стверджує, що для адміністративного процесу властиві виключно правовідносини, які виникають завдяки конфлікту, спору між учасниками таких відносин, і які вирішуються виключно в судовому порядку. На її думку, адміністративний процес та адміністративна процедура є виразом діяльності органів різних гілок влади, а суб’єктами адміністративної процедури є лише органи публічної адміністрації.

11. Адміністративний процес має свою особливу структуру, яку формує велика кількість різних за характером і змістом адміністративних проваджень, у рамках яких постадійно здійснюється певна адміністративно-процесуальна діяльність щодо вирішення тих чи інших категорій адміністративних справ, а також кожної окремої індивідуально-конкретної адміністративної справи для досягнення відповідного юридичного результату.

Метою адміністративного процесу є отримання в ході розгдяду і вирішення кожної індивідуально-конкретної адміністративної справи законного, об’єктивно необхідного правового результату шляхом чіткого дотримання передбаченої адміністративно-процесуальними нормами процедури (нормативно визначеного порядку). Особливо це стосується проваджень у справах щодо реалізації прав, свобод і інтересів громадян та юридичних осіб, а також справ, пов’язаних із захистом їх порушених прав.