Тема 5. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні

1. Види відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні.

2. Поняття і значення цивільного|громадянського| позову у кримінальному провадженні. Юридична природа цивільного|громадянського| позову.

3. Цивільний позивач, його кримінально-процесуальний статус.

4. Цивільний відповідач, його кримінально-процесуальний статус.

5. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача, його кримінально-процесуальний статус.

6. Законний представник цивільного позивача, його кримінально-процесуальний статус.

7. Предмет і підстави цивільного|громадянського| позову.

8. Загальна|спільна| характеристика провадження за цивільним|громадянському| позовом (досудове та судове провадження).

№ 1. Сахно, працівник виробничого об’єднання «Южмаш» був направлений у службове відрядження, йому був виданий аванс в розмірі 3000 грн. На вокзалі Сахно зустрів своїх знайомих, вони зайшли до ресторану, випили багато горілки, між ними та іншими відвідувачами виникла сварка, а потім бійка. Сахно був затриманий, а згодом притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення хуліганства, вчиненого із застосуванням холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК). Виробниче об'єднання «Южмаш» звернулося до слідчого з заявою про визнання потерпілим, а також цивільним позивачем в зв’язку з тим, що Сахно, який одержав аванс на відрядження, не повернув гроші, чим заподіяв матеріальну шкоду об’єднанню. Було також надано позовну заяву про стягнення з Сахна 3000 грн.

Яке рішення повинен прийняти слідчий за заявами?

№ 2. Манєва, яка працювала поштаркою, скориставшись довірою декількох пенсіонерів, яким вона видавала пенсію, не повідомили про збільшення пенсій і видавала меншу суму, чим було нараховано. Тикам чином вона заволоділа грошима в сумі 12340 грн. За даним фактом проведено було досудове розслідування, особи, чиї гроші привласнила Манєва, на підставі їх заяв були визнані потерпілими. Прокурор пред’явив в справі цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої потерпілим, зважаючи на їх похилий вік, через який вони неспроможні самостійно захищати свої інтереси.

Суд розглянув кримінальну справу, визнав Манєву винної за всіма епізодами і засудив ї за ст. 191 КК до позбавлення волі, а також задовольнив цивільний позов і стягнув з Манєвої на користь кожного з потерпілих відповідну суму (за викрадення якої було засуджено обвинувачену).

Чи відповідають законодавству дії та рішення щодо цивільного позову?

Тема 6. Докази і доказування в кримінальному|карному| провадженні Заняття 1.

1. Теорія пізнання як основа теорії доказів і доказового права. Особливості пізнання в кримінальному|карному| судочинстві.

2. Ціль (мета)|ціль| доказування в кримінальному|карному| процесі. Питання про істину як ціль|ціль| доказування, характер|вдачу| та зміст|вміст,утримання| істини в науці кримінального процесуального|кримінально-процесуального| права.

3. Предмет доказування у кримінальному провадженні. Структура предмету доказування.

4. Зміст|вміст,утримання| обставин, що становлять кінцеву мету доказування.

5. Локальний предмет доказування, його значення для прийняття|прийняття,приймання| проміжних процесуальних рішень

№1. До міліції звернулась Кримова з заявою про заподіяння її рідній сестрі, Тарановій,тяжких тілесних ушкоджень чоловіком, Таранової, який безпідставно її ревнував. Заяву було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань і слідчий почав досудове розслідування. Таранова за її згодою була визнана потерпілою. Слідчий допитав як свідків Кримову, а також сусідів Таранових – Кліменко, Возного, Федорову, батьків Таранової, Кримових. Оскільки сама потерпіла знаходилась в лікарні в тяжкому стані, слідчий звернувся з клопотанням про її допит слідчим суддею. Такий допит був проведений з дотриманням правил, передбачених ст. 225 КПК. Оскільки на момент проведення такого допиту Таранов (чоловік потерпілої) переховувався, він участі в допиті не брав. На допиті потерпіла стверджувала, що чоловік неодноразово її бив, погрожував, що вб’є її. Потерпіла була переконана, що чоловік мав намір позбавити її життя. Слідчий призначив судово-медичну експертизу, за висновком якої Тарановій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Згодом Таранов був затриманий, йому було повідомлено про підозру, а також допитано як підозрюваного. На допиті Таранов пояснював, що він заподіяв тілесні ушкодження дружині в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, раніше між ними виникали конфлікти, але він її не бив і вбивством не погрожував. Допит був проведений з участю захисника, призначеного за клопотанням підозрюваного. Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням (погодженим з прокурором) про обрання до Таранова запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд клопотання провадився за участю прокурора, підозрюваного та його захисника. Прокурор наполягав на обранні запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, посилався на те, що підозрюваний після вчинення злочину переховувався. Підозрюваний та його захисник просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, відсутність підозрюваного в місті пояснювали тим, що Таранов на декілька днів їздив до своєї матері, яка захворіла і просила його приїхати. За клопотанням захисника були допитані двоє свідків, які підтвердили, що Таранов перебував в селі у матері і сам повернувся до міста, де одразу був затриманий. Слідчий суддя своєю ухвалою обрав запобіжний захід – заставу. За клопотанням захисника слідчий суддя призначив судово-медичну експертизу для встановлення наявності тілесних ушкоджень у підозрюваного, одержаний висновок був переданий захисникові.

Після завершення досудового розслідування обвинувальний акт було направлено до суду, проведене підготовче провадження, а потім – судовий розгляд. В судовому засіданні були допитані обвинувачений, потерпіла, свідки. Суддя та сторони задавали запитання свідкам, сторони надавали інші докази. Оскільки у суду виникли сумніви щодо осудності обвинуваченого, суд своєю ухвалою відповідно до ст.332 КПК призначив судово-психіатричну експертизу, одержав висновок, на підставі якого дійшов висновку про осудність Таранова.

В судових дебатах прокурор наводив аргументи на підтвердження своєї позиції щодо доведеності вини обвинуваченого у заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень за засудженні його за ч. 1 ст. 121 КК до п’яти років позбавлення волі. Потерпіла просила визнати обвинуваченого винним у замаху на вбивство. Захисник та обвинувчений наполягали на тому, що тілісні ушкодження були заподіяні в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, вони пропонували свою оцінку доказів, наводили обґрунтування своєї думки.

Суд, оцінивши наявні в справі докази, зробив висновки щодо фактичних обставин справи і визнав Таранова винним у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень в стані сильного душевного, по ст. 123 КК засудив його до 2 років позбавлення волі.

Визначте, в чому полягало доказування в даному кримінальному провадженні. Чи виконав прокурор обов’язок доказування відповідно до ст. 92 КПК?

№ 2.До міліції звернулась Гудкова з заявою про вчиннення на неї розбійного нападу. Як стверджувала в заявіГудкова, вона пізно ввечері поверталася додому, зненацька з-за дерева вийшли двоє чоловіків, які погрожуючи ножем примусили її зняти золоті прикраси, віддати два мобільних телефони, сумочку з грошима. Коли нападники відійшли від неї, вона побігла до свого дому і почала кликати на допомогу. Почувши її крик, з дому вийшли її батько та брат, яким вдалося затримати одного з нападників, однак викрадені речі та гроші він встиг передати своєму співучаснику. Було встановлено, що затриманий –Мосійчук. Відповідні відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і слідчий розпочав досудове провадження. Співучасника знайти не вдалося, і матеріали щодо нього були виділені в окреме провадження. Обвинувальний акт щодо Мосійчука, якого звинувачено за ч. 2 ст. 187 КК, було направлено до суду, справу призначено до розгляду. Всудовому засіданні потерпіла Гудкова стверджувала, що саме Мосійчук погрожував їй ножем і вимагав зняти золотий ланцюжок та каблучку, а також вихопив з її рук сумочку з грошима та телефонами.Обвинувачений пояснював, що він познайомився в пивному барі з хлопцем на ім’я Тарас, який і запропонував «дістати ще грошей» для того, щоб продовжувати пити. Оскільки він сп’янів, то не дуже розумів, що мав на увазі Тарас. Тільки коли вони зупинили потерпілу, він зрозумів, «що коїться щось недобре», але залишився на місці події. Мосійчук наполягав на тому, що ножем потерпілій вони не загрожували, в них взагалі ножа не було, насильством, яке є небезпечним для життя та здоров’я, не погрожували; речі та гроші відібрав Тарас, а він тільки стояв поруч.

Після дослідження доказів, які були надані сторонами, суд дійшов висновку, що доведено факт відкритого викрадення речей та грошей потерпілої Мосійчуком та його співучасником, особистість якого не встановлено. Але наявність ножа у нападників, та застосування ними погроз насильством, яке є небезпечним для життя та здоров’я, не знайшли підтвердження.

Як в даному випадку слід застосувати правила доказування, які випливають з презумпції невинуватості, яким буде вирок суду?

Чи досягнуто мету доказування в зазначеному провадженні?

№ 3. Здійснюючи досудове кримінальне провадження, слідчий встановив таке: 17-річний Івахнюх та 13-річний Катаєв незаконно заволоділи транспортним засобом – автомашиною ВАЗ -2107, яка належала їх сусіду, Аверину. Вони на протязі декількох годин каталися намашині, виїхали за місто, де з’їхали в яругу, звідки не змогли виїхати, машину, яку було досить сильно пошкоджено, покинули та повернулмсь в місто. Було з’ясовано також, що Катаєв – рідний племінник Аверіна. Подавати заяву щодо Катаєва Аверін відмовився і наполягав на проведенні розслідування та покаранні Івахнюка. Справу щодо Івахнюка було направлено до суду, де прокурор підтримував обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою згодою з Катаєвим. Суд погодився з прокурорм, та засудив Івахнюка за ч. 2 ст. 289 КК до 4 років позбавлення волі.

Чи можна вважати, що суд досяг мети доказування?

Яку позицію в данній справі повинен був обстоювати захисник, якщо Івахнюк визнав себе винним, каявся та пообіцяв, що буде видшкодовувати заподіяну шкоду, оскільки влаштувався на роботу.

№ 4.Слідчий розпочав досудове розслідування за фактом вчинення вбивства Сомова. Сомова було знайдено в його квартирі з ножевим пораненням, внаслідок якого настала смерть. Як свідка слідчий допитав сусіда загиблого, Мартовського. Мартовський пояснив, що він бачив, як 10 вересня приблизно о 20 годині (день і час, коли, за припущенням, було вчинено вбивство) з під’їзду, де знаходиться квартира потерпілого, виходив Саприкін; Саприкіна він добре знає, оскільки раніше він мешкав в тому ж будинку, де проживали загиблий Сомов і Мартовський, а кілька років тому Саприкін придбав собі іншу квартиру, але іноді він заходив до Сомова, як вважав Мартовський, у Сомова та Саприкіна були «спільні справи». Далі Мартовський розповів, що його маленький онук гуляв на дворі, тому він часто підходив до вікна і дивився у двір. Саме з вікна він і бачив, як Саприкін виходив з під’їзда Сомова.

Слідчий викликав та допитав як свідка Саприкіна, і той пояснив, що з Сомовим у нього були дружні стосунки, іноді він заходив до нього, але 10 вересня він до Сомова не приходив, хто і чому вбив Сомова, він не знає. Слідчий ознайомив Саприкіна з показаннями Мартовського, і Саприкін заявив, що Мартовський або помиляється, або свідомо дає неправдиві показання, що легко перевірити. Саприків стверджує, що з вікна квартири Мартовського взагалі не можна побачити під’їзд, де знаходиться квартира Сомова.

Слідчий має намір перевірити показання свідків і з’ясувати, чи заходив Саприкін в будинок, де знаходиться квартира Сомова, а також встановити, чи міг взагалі Мартовський з вікна бачити ту частину двора, де містися квартира Сомова.

Чи входять обставини, які має намір встановити слідчий на даному етапі розслідування, до предмету доказування?

№ 5. Слідчий міліції розслідує вбивство Юрченко. В ході розслідування як свідок був допитаний сусід потерпілого, квартира якого знаходиться на одній сходовій площадці з квартирою потерпілого. Цей свідок показав, що він чув, як приблизно у 20 годині хтось довго дзвонив, а потім стукав у двері квартири Юрченко, потім він почув, як людина, яка дзвонила у квартиру, назвала себе, сказавши: «Відкривай, це я, Анатолій».

Слідчий має намір встановити знайомих потерпілого, яких звуть Анатолій. Крім того, слідчий вважає за необхідне перевірити, чи міг свідок, перебуваючи у своїй квартирі, чути те, що говорять на сходовій площадці біля квартири Юрченко.

Чи входять до предмету доказування обставини, які має намір встановити слідчий?

№ 6. До міліції звернуласьМосина з заявою про заподіяння їй тілесних ушкоджень за таких обставин. 12 березня десь о 22 годині вона поверталась додому, до неї підбіг чоловік, який вдарив її по голові і став виривати з її рук сумку. Мосина чинила опір, кликала на допомогу, чоловік наносив їй побої, а почувши, як на допомогу Мосиній побігли сусіди, кинув сумку та швидко побіг від місця події. Мосина стверджувала, що, як їй здалося, напад вчинив Чупренко, який мешкає в одному будинку з нею і страждає на психічне захворювання, в періоди загострення захворювання йому здається, що Мосина за ним слідкує, має намір його вбити пістолетом, який носить в сумочці.

Заяву було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий, який здійснював провадження, викликав та допитав як свідка рідну сестру Чупренка, яка пояснила, що вона мешкає в одній квартирі з братом, який хворий на шизофренію, на початку березня вона відчула, що захворювання загострюється і 13 березня він був поміщений до психіатричної лікарні. Як їй здається, 12 березня ввечері брат з квартири не виходив.

Які обставини (предмет доказування) необхідно встановити в даному провадженні?

№ 7 . У місцевому суді слідчий суддя розглядає клопотання прокурора про обрання до Асламова, який підозрюєтьсяу вимаганні за ч. 2 ст. 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор послався на те, що підозрюваний має намір сховатися від слідства і з цією метою придбав квиток для виїзду до Росії.

Захисник підозрюваного заперечує проти обрання даного запобіжного заходу і посилається на те, що його підзахисний не вчиняв кримінальне правопорушення, в якому його підозрюють, виїхати в Росію він мав намір у справах, а не для того, щоб сховатися, квиток він придбав до складання слідчим повідомлення про підозру.

Чи повинен слідчий суддя з’ясувати питання про те, чи вчиняв кримінальне правопорушення Асламов, який предмет доказування при розгляді клопотання прокурора (слідчого) про обрання запобіжного заходу?