Заняття 3.

1. Поняття процесу доказування, елементи процесу доказування.

2. Способи збирання і перевірки доказів.

3. Поняття, значення оцінки доказів. Поняття внутрішнього переконання як методу і результату оцінки доказів. Правові і фактичні підстави внутрішнього переконання. Визнання|зізнання| доказів достовірними і використання їх в мотивуванні процесуальних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|.

4. Межі доказування і фактичний обсяг|обсяг| зібраних доказів. Достатність доказів для прийняття|прийняття,приймання| і обґрунтування окремих процесуальних рішень

5. Суб'єкти процесу доказування, їх класифікація.

6. Обов'язок доказування, його зміст|вміст,утримання|. Суб'єкти, на яких покладений обов'язок доказування і наслідки|результату| невиконання цього обов'язку.

7. Тягар доказування, його зміст.

№1. Слідчий провів досудове розслідування за фактом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень Рокотову і дійшов висновку, що тілесні ушкодження заподіяв потерпілому Мольський в стані необхідної оборони. Підставою для такого висновку були показання чотирьох свідків, яких допитували слідчий та прокурор, свідки стверджували, що напад вчинив потерпілий, а Мольський захищав себе та свою дружину. Потерпілий, якого допитав слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, пояснив, що він зробив зауваження Мольскому та його дружині, у відповідь Мольский безпідставно його побив. Перевіривши та оцінивши наявні докази, прокурор ухвалив рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Потерпілий не погодився з таким рішенням та оскаржив постанову прокурора про закриття кримінального провадження до слідчого судді.

Слідчий суддя розглянув скаргу в порядку, передбаченому ст. 308 КПК та відмовив у задоволенні скарги.

Потерпілий подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді.

Чи здійснюється процес доказування під час розгляду скарги потерпілого слідчим суддею та при розгляді його апеляційної скарги? Якщо процес доказування в зазначених випадках має місце, в чому полягають його особливості?

Чи повинен був слідчий суддя перевірити показання свідків, яким чином це можна зробити?

№2. Слідчий здійснює розслідування фактів викрадення грошей з Благодійного фонду підтримки спортсменів. Викрадення вчинили деякі керівники фонду шляхом складання документів на начебто проведені виплати спортсменам стипендій. Були складені фальшиві відомості, в яких зазначені прізвища спортсменів, проти прізвищ містилися подроблені підписи, гроші фактично цим особам не були сплачені, їх привласнювали голова правління та бухгалтер фонду. Всього таких відомостей було виявлено 98, в яких були зазначені призвища 237 осіб, яким начебто сплачувались гроші. Слідчий допитав по 4 – 5 осіб, прізвища яких були вказані в кожній з відомостей. Всі вони підтвердили, що грошей не одержували, про те, що їм було начислено грошеву допомогу, вони не знали, підписи у відомостях робили не вони.

Чи є необхідність у допиті інших осіб, чиї призвища зазначені у відомостях?

Як визначити межі доказування в даному провадженні?

№3.На Горбунову, яка поверталася додому близько 23 години, вчинили напад двое молодиків, які вимагали віддати їм гроші, шубу, золоті прикраси. Горбунова почала кликати на допомогу. Один з нападників вихопив у неї сумку, зірвав з голови хутряну шапку и обидва нападники стали тікати. В цей час до місця події підбігли батько та брат потерпілої, які вийшли їй назустріч та почули її крики. Їм вдалося наздогнати та затримати одного з нападників, а його співучасник втік разом з викраденими речами.

За зазначеними обставинами здійснюється досудове розслідування, встановлено особистість затриманого, ним виявився 17-річний Мартинюк. На допиті, який провів слідчий, Мартинюк пояснив, що він перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і випадково познайомився з хлопцем, ім’я якого не пом’ятає, раніше вони знайомі не були. Вони вдвох вживали спиртне, а потім новий знайомий запропонував «дістати ще грошей». Мартинюк не розумів, що його новий знайомий має на увазі. Він пам’ятає, що вони пішли вулицею, де його знайомий зупинив якусь дівчину, розмовляв з нею, потім дівчина почала кричати, прибігли двое чоловіків, які його затримали, а знайомий втік.

Потерпіла Горбунова в своїх показаннях стверджувала, що на неї зненацька напали двоє юнаків, у Мартинюка (прізвище вона узнала на досудовому розслідуванні) вона бачила ніж. Обидва нападники погрожували зарізати її, вимагали віддати гроші, шубу, золоті прикраси. Вона дуже переляклася, бо сприймала погрози як такі, що є небезпечними для її життя, і почала кликати на допомогу і почула, що до неї на допомогу біжать люди. Нападники теж почули, що біжать люди та стали тікати. Її батько та брат змогли наздогнати одного з них – Мартинюка.

Незважачи на заходи, до яких вдавалося досудове слідство, знайти співучасника нападу не змогли.

Щодо Мартинюка досудове розслідування було закінчено і обвинувальний акт направлений до суду, дії обвинуваченого було кваліфіковано по ч. 2 ст. 187 КК.

Розглянувши справу по суті, суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку, що встановлені такі фактичні обставини: Мартинюк за попередньою змовою з особою, яку не встановлено, здійснив напад на потерпілу з метою заволодіння її майном. Застосування під час нападу ножа, яким, як стверджувала потерпіла, їй погрожували, не доказано, отже, недоведено застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої.

Суд перекваліфікував дії обвинуваченого на ч. 2 ст. 186 КК і засудив його за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Чи досягнуто мету доказування в зазначеному провадженні? Яке правило повинен був застосувати суд, вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого, коли вважав, що немає достатніх доказів для підтвердження застосування обвинуваченим насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої?

№4. За обставинами, визначеними в попередньому завданні розглянути такі ситуації:

1.Через місяц після набрання законної сили вироком щодо Мартинюка потерпіла Горбунова звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування їй завданої злочином матеріальної шкоди (в кримінальному провадженні цивільний позов потерпіла не заявляла). Оскільки у засудженого Мартинюка власних коштів чи майна, достатнього для відшкодування шкоди, не було, як відповідач був залучений його батько. Відповідач позов не визнав, посилався на те, що його син засуджений необгрутовано, оскільки на момент нападу на потерпілу він знаходився в стані сильного сп’яніння та не розумів того, що відбувається.

Чи повинен буде суд перевірити заперечення відповідача? Чи мають преюдиціальне значення висновки суду щодо фактичних обставин, викладені у вироку, яким засуджений Мартинюк?

№5. Через рік після набрання вироком щодо Мартинюка законної сили були затримані п’ятеро осіб, які підозрювалися у вчиненні розбійних нападів, грабіжів та крадіжок. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що один з підозрюваних, Каплунов, разом з Мартинюком вчинив напад на Горбунову, під час нападу Каплунов погрожував потерпілій ножем. Після завершення досудового розслідування обвинувальний акт був направлений до суду.

В судовому засіданні після дослідження доказів суд дійшов висновку, що по епізоду здійснення нападу на Горбунову дії Каплунова необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК – як розбій, тобто напад з метою заволодіння майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Чи повинен суд, який розглянув справу щодо Каплунова, врахувати ті висновки щодо факту нападу на Горбунову, які містяться у вироку, яким був засуджений Мартинюк?

Чи мають преюдиціальне значення висновки суду щодо фактичних обставин справи, викладені у вироку, яким був засуджений Мартинюк?

№6. Власюк з тяжкими тілесними ушкодженнями був ушпиталений до міської лікарні, звідки було надіслане повідомлення до міліції. Після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий розпочав досудове розслідування і допитав потерпілого. Потерпілий стверджував, що тілесні ушкодження йому заподіяв Крачко, який мав намір його вбити. Слідчий намагався детально з’ясувати всі обставини нападу на потерпілого, задавав запитання, чи бачив потерпілий нападника, чи висловлював раніше Крачко погрози тощо. Потерпілий пояснив, що він не бачив того, хто на нього нападав, але переконаний, що це був Крачко. Після допиту у потерпілого склалося враження, що слідчий йому не довіряє, був до нього неуважний. Він звернувся з клопотанням до слідчого судді і просив провести його допит.

Яке рішення повинен прийняти слідчий суддя? В чому полягає участь потерпілого в доказуванні?

№ 7. Климчук і Ярошенко визнані судом винними в тому, що працюючи: перша - завідуючої, а друга - продавцем магазину, вчинили розкрадання товарів і грошей на значну суму. Не заперечуючи факту недостачі, обвинувачені заявили, що розкрадань вони не здійснювали, а недостача, на їх думку, утворилася в результаті їх недосвідченості в торговій справі та недбалого відношення до роботи. Спростовуючи ці пояснення обвинувачених, прокурор послався на те, що Ярошенко працювала в торговій мережі більше п’яти років, а Климчук не могла довести, що при отриманні та відпустці товарів вона допускала помилки.

Чи можна використати наведені прокурором дані як докази в справі і послатися на них в обвинувальному вироку?

№8. Остапенко обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху за ч. 3 ст. 286 КК України, вчиненому за таких обставин. Проїжджаючи по приміському селищу, він перевищив швидкість, не помітив дітей, які каталися на санках по узбіччю дороги, надто пізно намагався загальмувати, коли санки з дітьми викотилися на проїжджу частину дороги. У результаті наїзду двоє дітей загинули.

У судовому засіданні Остапенко винним себе не визнав і показав, що він не бачив дітей до тих пір, поки санки не викотилися на дорогу в декількох метрах від його автомашини, тому він не мав можливості запобігти наїзду. Раніше він не міг помітити санки з дітьми, оскільки уздовж узбіччя ростуть високі кущі, діти каталися за кущами і він їх не бачив. Потерпілі (батьки загиблих дітей) стверджували, що кущів уздовж дороги немає, і тому обвинувачений міг і повинен був побачити санки здалеку та знизити швидкість.

Захисник обвинуваченого представив суду декілька фотографій, на яких з різних місць було зняте місце події, причому, на деяких фотографіях були видно покажчики з найменуванням вулиць і номерів будинків. Ці фотографії були зроблені самим захисником, і він просив долучити їх до кримінального провадження як докази, що підтверджують показання обвинуваченого про обставини наїзду.

Яке рішення повинен прийняти суд за клопотанням захисника? У чому виражається участь захисника у доказуванні? Що може зробити суд, вважаючи за необхідне детально з’ясувати обстановку на місці події?