5. Позитивний вплив ходьби на лижах на стан здоров’я дітей і дорослих, як одного з найпоширеніших зимових видів спорту.

Формування рухової функції людини тісно пов'язане із становленням вищої нервової діяльності, формуванням нервово-м'язового апарату і його функцій, розвитком внутрішніх органів і процесів обміну речовин. Нерівномірність морфологічного і функціонального розвитку окремих органів і систем лежить в основі особливості їх взаємозв'язку на різних етапах онтогенезу (Головіна )Л.Л..

Вікові зміни носять нерівномірний характер. Періоди прискореного розвитку чергуються з періодами уповільнення і відносної стабілізації. Індивідуальний розвиток організму відбувається гетерохронно, тобто різні органи і системи формуються в різні терміни. У окремі періоди життя, наприклад в період статевого дозрівання, гетерохронія може посилитися.

В умовах сучасної цивілізації, в умовах зниження природної рухової активності найбільш ефективною, цілеспрямованою дією на організм слід вважати систематичні заняття за фізичні вправи.

Спортивне тренування забезпечує посилене зростання м'язової працездатності. У міру підвищення тренованості організму відповідно зростає м'язова працездатність. Юні спортсмени, в порівнянні зі своїми однолітками, що не займаються спортом, володіють більшою працездатністю, витривалістю. При цьому, чим старше вік юних спортсменів і чим вище кваліфікація, тим більше відмінності між спортсменами і що не займаються спортом. Особливо великі відмінності в працездатності, між тими, що займаються і не займаються спортом, спостерігаються у дівчаток.

Разом із зростанням працездатності у юних спортсменів збільшується показник максимального споживання кисню. Під впливом систематичних занять спортом аеробна продуктивність підвищується, особливо у дівчаток тих, що займаються спортом. Можливо це пов'язано з тим, що у юних спортсменок старшокласниць спостерігається зниження відносного зміст жиру до 14%.

У юних спортсменів дев'ятих класів були зареєстровані більші величини МПК в порівнянні з рештою школярів. Систематичні заняття спортом значно підвищують аеробну продуктивність у юних спортсменів. На аеробну продуктивність також впливає характер виконуваних вправ. У юних спортсменів тих, що займаються циклічними видами спорту МПК вище, ніж у представників ациклічних видів спорту.

Результати досліджень Ю.Д. Шипановського і В.С. Мартинова показують, що у дітей, що систематично займаються лижними гонками відбувається поступальне зростання м'язової сили. При цьому сила кожної окремої групи м'язів проходить свій специфічний шлях формування і розвитку. Найбільш сильні серед них - розгиначі стегна, тулуба, згиначі стопи.

Ходьба на лижах сприяє розвитку витривалості, швидкісно-силових і силових якостей лижника. Розвивається специфічна сила м'язів нижніх і верхніх кінцівок. У лижника такими м'язами є розгиначі стегна (чотириголовий м'яз стегна), гомілки, розгиначі плеча (трицепс плеча) і м'язи тулуба (найширші м'язи спини і великий круглий м'яз).

Отже на даному прикладі видно позитивне зростання кількісних і якісних характеристик показників серцево-судинної, дихальної, м’язевої систем. Це позитивно відбивається на подальшому розвитку дітей, а в дорослих людей відбувається укріплення даних систем, що позитивно відбивається на самопочутті, зменшенні кардіо-респіраторних захворювань, збільшенні працездатності і довголіття.