3. Призначення методів і засобів формування здорового способу життя.

Методи і засоби формування здорового способу життя ма­ють бути спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недосконалість яких успадкована генетичне або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів. Від того, наскільки кожній людині вда­сться реалізувати в процесі життя методи і навички здорового способу життя, залежатиме рівень біологічного і соціального прояву особистості, якість і тривалість її життя. Здоровий спосіб життя кожної людини повинен бути спрямований насамперед на:

• первинну профілактику захворювань;

• зміцнення і відновлення здоров'я;

• формування активного трудового довголіття.

Конкретні заходи щодо організації і впровадження у діяльність людини здорового способу життя спрямовані пере­дусім на створення сприятливих умов його реалізації, що пе­редбачає, крім мотивації і особистого бажання, відмову від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, наркома­нія, токсикоманія). Формування здорового способу життя пе­редбачає комплекс тренуючих і оздоровчих заходів:

• боротьба з гіподинамією;

• раціональний режим праці та відпочинку;

• режим раціонального і збалансованого харчування;

• створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного життя;

• виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.

Корисну роль у комплексі заходів щодо здорового способу життя відіграє також створення моральних основ формування особистості, її високих етичних і суспільно-громадських орієн­тацій.

Наукові дані свідчать, що навіть за умови досконалих за­хисних можливостей організму ігнорування факторами здоро­вого способу життя може спричинити виникнення різноманіт­них тілесних (соматичних) і психічних розладів та захворю­вань. Відомо, наприклад, що численні конфліктні ситуації у сім'ї згубно впливають на перебіг вагітності і наслідки пологів. У сім'ї без одного із батьків відсоток дітей, які хворіють, вдвічі перевищує відповідний показник повних сімей. Діти, які вихо­вуються в систематичному сімейному стресі, в майбутньому майже втричі частіше хворіють на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, в 1,7 рази на запальні захворювання шлунка і жовчних шляхів, в 5 разів у них частіше виникають неврози. Виявлено прямий зв'язок між віком, від якого людина розпочала вживати алкоголь, і захворюваннями печінки, а ку­рити - раковими захворюваннями, зокрема, легень і шлунка. Дорослі люди, які систематично зловживають алкоголем, хвор­іють на хронічні недуги майже втричі частіше, аніж ті, що не вживають, а у дітей цей показник ще вищий. Особи, особливо дитячого і підліткового віку, які тривалий час мешкають у сфері дії малих доз іонізуючої радіації, частіше хворіють на захворю­вання щитовидної залози і системи крові.

Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше хво­ріють на гіпертонічну хворобу, атеросклероз, цукровий діабет, схильні до ожиріння.

У формуванні звичок і факторів здорового способу життя використовують 4 основні групи заходів:

1) фізичні, до яких належать фізична активність, загарту­вання організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональне і збалансоване харчування. В данному випадку мова йтиме про зимові види спорту.

2) індивідуально-психологічні, які включають методи пси­хічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на довголіття і високу якість життя;

3) медико-організаційні, до яких відносять санітарно-гігієнічну освіту, виховання і засвоєння правил особистої і за­гальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, дис­пансерні обстеження, опрацювання методів визначення якості і кількості здоров'я і прогнозування тривалості життя;

4) суспільно-громадські, які спрямовані на виховання у лю­дини морально-естетичних і суспільне корисних якостей жит­тя; до них належать естетичне, етичне і екологічне виховання, формування духовних якостей особистості з установкою на здоровий спосіб життя.

До найважливіших факторів формування здорового спосо­бу життя належать фізична активність і загартування орга­нізму.

Режим руху, усвідомлення потреби в активній діяльності, ритми активності, відпочинку і сну є обов'язковими компонен­тами здорового способу життя, мають біологічну, а не тільки соціальну природу і відпрацьовувалися в процесі адаптації, еволюції і природного добору протягом мільйонів років. Вони генетично закріплені в регуляторних системах організму в якості інстинктів, біологічних ритмів, тісно пов'язаних із ритмікою природних процесів у геокосмічній сфері. Філософські прин­ципи - рух як засіб існування матерії, а життя - це рух мають реальне втілення в біологічному світі у житті людини. Муску­латура опорно-рухового апарату і внутрішніх органів забезпе­чує цю механічну форму руху, а саме рух обґрунтовує не­обхідність існування мускулатури і систем її забезпечення, тобто вісцеральних систем.

Японські дослідники розрахували, що для нормального активного стану організму і підтримки здоров'я, людина повин­на робити щодоби до 10000 кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8 км.

Пропагуючи рухову активність, необхідно підкреслювати, що м'язова діяльність є неодмінною умовою здійснення рухо­вих і вегетативних функцій людського організму на всіх етапах його розвитку. Значення м'язової діяльності в біології і фізіо­логії людини настільки велике, що її справедливо розцінюють як вирішальну ознаку життя. У той же час не можна забувати про негативне значення для людини такого чинника, як гіподи­намія. Гіподинамія - це знижена фізична активність і одна з найважливіших проблем виникнення і розвитку більшості зах­ворювань серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту й опорно-рухового апара­ту, що призводять до передчасної інвалідності і смерті десятків і сотень тисяч людей, що не досягли 50-літнього віку.

В умовах автоматизації і комп'ютеризації всіх сфер діяль­ності людини, включаючи побут, людям, як це не парадоксаль­но, у ще більшій мірі потрібні міцні, добре треновані м'язи. До­ведено, що в людей із недостатньо розвиненою мускулатурою, фізично слабких у п'ять разів частіше, ніж в осіб тренованих, які мають розвинуту мускулатуру тіла, зустрічалися випадки психічних зривів, важких неврозів, різкого зниження працез­датності. От чому медичні необхідно пропагу­вати регулярні заняття фізичною культурою, що є універсаль­ним засобом протистояння напруженому ритму життя, нерво­во-психічним перевантаженням, у тому числі і при розумовій праці.

Ходьба на лижах і катання на ковзанах — емоційно наси­чені і захоплюючі види рухової діяльності людини. Завдяки їм у людини значно активізується обмін речовин, поліпшуються координація рухів, стан нервової і серцевої діяльності, виникає відчуття емоційного натхнення, радості і бадьорості. Неабияке значення має те, що ці види рухової діяльності виконуються людиною в атмосфері чистого зимового повітря, в оточенні кра­сивих і заспокійливих снігових краєвидів і ландшафтів, які по­зитивно впливають на психічний стан людини, знімають нерво­ве напруження, підвищують опірність організму до негативних стресових впливів.