5. Укуси змій. Принципи надання медичної допомоги.

Перша допомога і лікування. При укусі змій до приходу лікаря медсестра терміново накладає жгут вище місця укусу і енергійно проводить видавлювання перших крапель крові з ранки. На місце укусу ставить кровососну банку, при відсутності медичної банки для відсмоктування отрути з ранки використовують товстостінну скляну посудину. Після відсмоктування отрути поступово знімають жгут. Можна проводити відсмоктування отрути ротом, при відсутності пошкоджень слизової оболонки ротової порожнини. Відсмоктану рідину необхідно сплюнути, а рот промити водою. Рану обробляють дезинфікуючим розчином і накладають асептичну пов’язку. Хворому дають гарячий чай, каву, молоко, теплу воду з фруктовим соком.

Протизміїну сироватку медсестра вводить після огляду хворого лікарем. Вище місця укусу проводять циркулярну новокаїнову блокаду 0,5% розчином. Відсмоктану рідину необхідно сплюнути, а рот промити водою. Проводять іммобілізацію кінцівки, ранку промивають 1% розчином перманганату калію. Місце укусу обколюють 1 мл 0,1% розчину адреналіну. Місцево холод. Дом’язево вводять 2 мл 1% розчину промедолу, 1 мл 2,5% розчину аміназину, 2 мл 1% дімедролу; довенно крапельно 10 мл 10% розчину хлориду кальція, 300 мл 20% розчину глюкози, 10 Од інсуліну, 15 000 Од гепарину; гідрокортизон 300 мг/добу дом’язево. Антибіотики, протиправцеву сиворотку (вводити по Безредко).

Найефективнішим методом лікування при укусі змій є своєчасне введення специфічної моно- або полівалентної протизміїної сироватки. Доза сироватки залежить від важкості отруєння: при легкому ступені — 500-100 АО, при отруєнні середнього ступеню — 1500 АО, при важкому отруєнні — 200-2500 АО, іноді 3000 АО. Сироватку вводять підшкірно в міжлопаткову ділянку. При важкому отруєнні найбільш ефективне довенне введення сироватки. Вводити її слід повільно, з перервами після проведення проби по Безредко (спочатку вводять 0,1 мл, через 10-15 хвилин ще 0,25 мл, при відсутності реакції — решту дози). Для попередження алергічної реакції одночасно дають 1-2 таблетки преднізолону.

Білет № 25

1. Норма К⁺ в плазмі, в клітині, добова потреба.

У плазмі 3,8- 5,1 ммоль/л

В клітині до 150 ммоль/л

Добова потреба 2-5 грами

2. Форсований діурез. Етапи проведення.

Метод форсованого діурезу оснований на проведенні дегідратаційної терапії з паралельним введенням осмотичних діуретиків або салуретиків. Це найбільш розповсюджений і ефективний метод консервативного лікування гострих інтоксикацій, при яких токсичні речовини виводяться нирками.

Водне навантаження проводиться довенним введенням 2-3 л рідини (ізотонічного розчину хлориду натрію, 5 % розчину глюкози, розчину Рінгера). Саме водне навантаження викликає підвищення діурезу. Для олужнення крові і сечі довенно вводять 500-1500 мл 10 % лактата або 4 % гідрокарбонату натрію і для розширення судин нирок довенно вводять 10 мл 2,4 % еуфіліну. Перед початком лікування в сечовий міхур вводять постійний катетер, що дає можливість контролювати діурез. При діурезі нижче 300-500 мл/год на фоні водного навантаження слід думати про ниркову недостатність і введення рідини необхідно припинити.

З осмотичних діуретиків широко застосовують 30-40 % розчин сечовини 100-150 мл довенно. Манніт вводять з розрахунку 1-2 г сухої речовини на 1 кг ваги тіла хворого (10-20 % розчин).

При форсованому діурезі швидкість виділення сечі повинна бути не менше 500 мл/год. Салуретик фуросемід (лазікс) вводять довенно 10-15 % розчин. Слід відмітити що при повторному його введенні можлива значна втрата електролітів, особливо калію, тому в процесі лікування контролюють вміст електролітів (калію, натрію, кальцію) в крові. Для корекції втрати кальцію хворим щоденно вводять до 200 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

При проведенні форсованого діурезу добовий діурез може досягати 10-12 л. Після припинення введення осмотичних діуретиків, щоб не наступило дефіциту рідини в організмі, введення розчину електролітів продовжують ще 8 годин (щогодинно по 400 мл в перші 4 год. І по 200 мл в послідуючі).

У зв’язку з тим, що форсований діурез може викликати порушення водно-електролітного балансу, то кожну годину контролюють кількість поступаючої в організм рідини і виділення сечі. Для попередження електролітного дисбалансу перед початком лікування і щоденно визначають вміст сечовини і креатиніну в крові і в сечі для визначення кліренса.

Протипоказами до лікування методом форсованого діурезу є серцево-судинна і ниркова недостатність.