5. Плазмаферез. Принципи проведення.

Плазмаферез являє собою процес очищення крові, застосовуваний для профілактики і лікування безлічі захворювань аутоімунною сфери, гепатитів, різного роду інтоксикацій (в тому числі алкогольних і наркотичних).

Для сеансу лікаря потрібно внутрішньовенний катетер, який вводять у вену на лікті, кисті або під ключицю. Останню, яка є центральним венозний доступ, використовують у разі, якщо процедура проводиться в декілька заходів. Як правило, це відбувається в умовах стаціонару.

З кровотоку пацієнта забирають необхідну кількість крові, після чого відокремлюють плазму (за один раз не менше 2-3 літрів) і різні клітини: еритроцити, лейкоцити, які повертаються назад вже розведеними з тими чи іншими розчинами: колоїдами, сольовими. Одночасно з видаленням плазми вводять спеціальні заміщають розчини для того, щоб заповнити нестачу ОЦП (об'єму циркулюючої плазми).

Склад розчинів, черговість їх інокуляції залежать від захворювання, загального стану хворого, а також від інших показників. Антикоагулянти застосовують для запобігання згортання крові в апараті.

Білет № 21

1. Перерахуйте ускладнення можливі в ранньому післяопераційному періоді.

2. Препарати крові, їх форма випуску.

Альбумін є основною фракцією плазми. З 400 мл плазми виготовляють 6 г білка, в тому числі 55-60 % альбуміну. Альбумін виготовляють у вигляді 5, 10, 20 % розчинів. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 10-20 % – для корекції гіпопротеїнемії. Термін зберігання при температурі +4-8 ˚С – до 5 років.

Використовують альбумін для лікування виснажених хворих, з вираженим зниженням білка в крові (при гіпопротеїнеміях), при зневодненнях організму (гіповолеміях), при опіковому шоку, анеміях.

Протеїн – розчин білків плазми, випускається в дозах 100-200 мл. Містить 75-80 % альбуміну, 20-25 % альфа- і бета-глобулінів. Показання до переливання протеїну такі ж, як і для альбуміну.

Кріопреципітат. Являє собою білкову фракцію плазми донорської крові. В одній дозі містить 100 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові), фібриноген, а також фібриностабілізувальний фактор (ХІІІ фактор). Препарат використовують при кровотечах, особливо при зменшенні кількості VIII і ХІІІ факторів згортання крові та гемофілії. Препарат розводять дистильованою водою в кількості вказаній на етикетці, вводять внутрішньовенно краплинно-струминним або струминним методом з урахуванням групової належності крові реципієнта. Після введення перших 5 мл розчину кріопреципітату з метою виявлення підвищеної чутливості у хворого здійснюють біологічну пробу. Оптимальна температура зберігання – 30оС (24 місяці).

Фібриноген виготовляється із свіжої донорської крові за допомогою висушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускається у флаконах по 250-500 мл, що містять 1-2 г фібриногену. Термін придатності – 2 роки. Перед вливанням фібриноген розводять удвічі дистильованій воді або ізотонічному розчині хлориду натрію.

3. Судини-буфери, судини-ємності, судини опору та судини обміну.

В фізіології кровообігу виділяють наступні групи судин з врахуванням особливостей структури та функції:

1. Судини компресійної камери (амортизуючі судини). Це крупні артеріальні судини та аорта, тобто судини еластичного типу. При вигнанні крові серцем вони розтягуються внаслідок своєї еластичності. Після закінчення вигнання вони зжимаються (при вигнанні частина енергії скорочення серця перетворюється на енергію напруження еластичних волокон; потім енергія напруження еластичних волокон переходить в енергію руху крові). Таким чином, зжимання цих судин забезпечує рух крові в периферичні структури після закінчення вигнання. Тобто, вони забезпечують безперервний кровотік, не дивлячись на порційне викидання крові серцем в судини. Окрім того, ці судини зменшують ступінь підвищення тиску крові в артеріях при її вигнанні.

2. Судини опору (артеріоли, артерії м'язевого типу). Друга назва – резистивні судини. Вони забезпечують на 50 – 60 % створення ЗПО. При зміні їх стану (тонусу) змінюється ЗПО (і артеріальний тиск). Звуження артеріол в одних регіонах і розширення в інших забезпечує перерозподіл крові між регіонами.

3. Обмінні судини (капіляри). Їх будова (шар ендотеліоцитів на базальній мембрані) та особливості руху в них крові (низька лінійна швидкість; рух еритроцитів "ланцюжком"), забезпечують найкращі умови для обміну речовин між кров'ю та еритроцитами.

4. Судини ємності (депонуючі) – дуже розтяжні, здатні значно збільшувати свою ємність при збільшенні трансмурального тиску (різниця тисків які діють зсередини судини та зовні від неї). Завдяки своїй розтяжності вони депонують кров (в стані спокою – до 60 – 70% від ОЦК). До цих судин відносяться дрібні та середні вени в складі стінок яких є гладком'язеві клітини. Тому вони можуть скорочуватись під впливом регуляторних механізмів  зменшення ємності  перехід крові із депонованого стану в стан активної циркуляції.