1) Методи мобілізації та система державних доходів

Методи мобілізації державних доходів: початковий метод – податки, збори, внески, примусове вилучення частки національного доходу на користь держави, формування доходів державного та місцевих бюджетів державних й регіональних цільових фондів; позиковий метод – державні позики, комунальні кредити, державні кредити, покриття дефіциту, фінансування капітальних вкладень; емісійний метод - паперово-грошова або кредитна емісія, покриття державних видатків, прискорення інфляційних процесів у державі.

Система державних доходів: централізовані доходи концентруються в державних та місцевих бюджетах, державних та регіональних фондах цільового призначення. Формуються за допомогою обов’язкових внесків та платежів, доходи від зовнішньо економічних відносин.

Децентралізовані находять у розпорядження окремих бюджетів та фондів. Формуються за допомогою їхніх доходів та інших джерел що не суперечать чинним законодавствам і використовуються відповідно до їх фінансових планів.

Класифікація державних доходів: за джерелами утворення – доходи які включаються до складу фонду відшкодування, доходи від реалізації державного багатства; за надходженням від Фоми власності – доходи від державної форми власності, доходи від інших форм власності; за умовами повернення – зворотні доходи( державні та місцеві позики і кредити), незворотні( платежі та відрахування юридичних та фізичних осіб, а також податки); залежно від мети формування – загальні(доходи що не мають цільового призначення), цільові( доходи які формуються за допомогою цільового призначення); за умови формування та використання – безвідплатні( доходи що формуються за допомогою податків обов’язкових зборів та платежів), відплатні( доходи що формуються за допомогою фондів)

Державні доходи: доходи державного бюджету; доходи місцевих бюджетів; доходи державних підприємств, установ; доходи державних та регіональних цільових фондів.

Фінансові інструменти формування доходів бюджету: ПЛАТА – передбачає повну еквівалентність взаємовідносин між державою та платниками; розмір плати залежить від розміру ресурсів, які використовуються; вноситься плата як за рахунок включення до собівартості так і з прибутку, що визначається механізмом її стягнення. ВІДРАХУВАННЯ – здійснюється за встановленими нормативами та передбачають як правило, цільове призначення платежів. ПОДАТКИ – встановлюються для забезпечення виконання державою її функцій; це відрахування частини ВНП на суспільні потреби та цілі; є платою суспільства державі за виконання нею певних функцій.

2) Функції та принципи побудови страхування

Екон. категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів, оскільки перерозподільчі відносини, які притаманні страх., пов’язані з формуванням страхового фонду за допомогою визначених страхових платежів та з відшкодуванням шкоди учасникам страхування за рахунок цього фонду. Тим самим страхування пов’язане з ймовірним рухом грошової форми вартості. Страхування – сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу використання і формування цільового фонду, який призначений для захисту страхових інтересів осіб та відшкодування матеріальних збитків в разі настання події чи явища обумовленого угодою або законом.

Можна виділити такі основні ознаки страхування:

Ймовірний характер страхування (тобто заздалегідь невідомо коли відбувся страховий випадрк, яка буде його сила і кого із страховиків він зачепить);

2) Цільовий характер страхування (обумовлений наявністю конкретноьго страхового ризику як ймовірності так і можливості настання страхового випадку, що може нанести матеріальну ін. шкоду)

3) Повернення мобілізованих коштів страхування, тобто вся сума нетто платежів повертається у формі відшкодувань збитків при настанні страхового випадку.

Учасниками процесу страхування є: страховики, страхувальники, страхові агенти, страхові брокери та ін. Страхуванню притаманні такі функції: ризикова, превентивна, ощадна, контрольна. Ризикова – полягає у відшкодуванні страх-ку збитків від страх-вихвипадківстрах-кам, для цього страховик приймає за певну плату матер-ну відпов-сть за наслідки певного ризику передбаченого законом чи договором із страх-ком. Превентивна полягає в зменшенні наслідків страх-х подій через: - правові застереження передбачені чинним закон-вом або договором страх., які направлені на позбавлення страхувальника страх-вихвідшкодувань; - створення фонду запобіжних заходів. Ощадна полягає в збереженні грошових сум за допомогою заощаджув-них видів страхування. Контрольна полягає в цілому формування і використання коштів страхового фонду. Вона виявляється одночасно з вказаними вище умовами страхування.

Визначення:

Профіцит бюджету – це перевищення видаткової частини держ бюджету над дохідною.

Податкова політика – це сук-ть заходів держави в сфері побудови податкової системи, мобілізації податків до бюджету.

Фінансовий механізм – сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення різноманітних потреб держ структур, суб’єктів підприємницької дія-ті та населення.

Державний бюджет - грошові відносини, які виникають у держави з юр і фіз. особами з приводу перерозподілу нац. доходу у зв’язку із формуванням і використанням бюджетного фонду держ, призначеного для фінансування народного господарства.

11 Варіант