57. Психолого-педагогічні методи соціальної роботи

Психологічний вплив на особистість в соціальній роботі здійснюється відповідно до того, якого напрямку теоретичної і практичної психології дотримується соціальний працівник, які його досвід роботи і професійна підготовленість. Використання різноманітних психологічних прийомів і технік розподіляється на два основних методологічних принципи:

директивний – розвиток допомагаючих стратегій, які засновані на лікуванні, і в цьому випадку клієнт є пасивним споживачем психотерапії;

недирективний, в основі якого – сприяння самоактуалізації особистості, здатності підтримувати себе саму, розвиток незалежності.

У практиці соціальної роботи послідовний психологічний вплив на клієнтів здійснюється у таких формах: індивідуальна робота, групова робота і робота у мікросоціальному середовищі.

Психологічна допомога клієнту в соціальній роботі розглядається з погляду психологічної інтервенції (втручання) і психологічного консультування.

Основні напрямки і підходи до соціальної допомоги сформувались відповідно до мети, з якою звертались до соціального працівника клієнти:

вирішення проблеми;

поліпшення життєвої ситуації;

індивідуальна робота з випадком;

регулювання поведінки.

Важливими компонентами психологічних методів, які характеризують їх специфіку, є клієнт, проблема, місце, процес.

Клієнт – ядро соціальної роботи з випадком. Клієнтами можуть бути жінки, чоловіки, діти, яким потрібна допомога різного виду: матеріальна, соціальна, консультаційна та ін.

Проблема – ситуація, за якої індивід не в змозі самостійно реалізувати свої потреби, що ускладнює його соціальне функціонування.

Місце – соціальна служба, агенція, призначена для соціального обслуговування населення. Мета цих агенцій, служб у тому, щоб подолати соціальні труднощі в різних ситуаціях: «людина – людина», «людина – група», «людина – ситуація». Залежно від функцій, завдань і спеціалізації організації залежить зміст, характер, напрямки соціальної допомоги. Так, зміст психологічних методів і методологічні підходи до соціальної роботи різняться в закладах системи праці і соціальної політики, соціальних службах для молоді, спеціалізованих соціальних закладах.

Процес – послідовна діяльність соціального працівника, спрямована на розвиток здатності клієнта вирішувати власні проблеми.

Слід відзначити, що частково психологічні методи використовуються практично у будь-якій діяльності соціального працівника, зважаючи на необхідність дотримання принципу активізації у соціальній роботі.

Однією з форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом впровадження соціальної політики виступає професійна соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям, які потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. Комплексність проблем соціально-педагогічної роботи, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання максимально значимого і ефективного результату – все це вимагає технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка цього виду діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються соціальними педагогами.

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння педагогічних технологій у соціальній роботі: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків педагогіки у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під педагогічними технологіями у соціальній роботі розуміють сукупність педагогічних прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв’язання тих чи інших соціальних проблем.

Методи в соціальній роботі визначаються як комплекс професійних заходів та прийомів, спрямованих на досягнення завдань, які визначаються соціальною політикою.

До педагогічних методів соціальної роботи включають:

1. Метод формування свідомості. Першочерговим у формуванні особистості є вплив на її свідомість. Результатом цього впливу повинні бути знання, погляди, переконання, які стимулюють вчинки вихованця, моральну впевненість у суспільній необхідності й особистіс-ній корисності певного типу поведінки; формують готовність активно включатись у передбачену змістом виховання діяльність. До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктажі, диспути, доповіді. Ефективним методом переконання є приклад. Застосовуються методи формування свідомості у комплексі з іншими методами.

2. Методи організаційної діяльності. Для ефективності соціальної роботи надзвичайно важливим є правильне управління організаціями, групами, процесом соціальної роботи на мікрорівні тощо.

3. Методи стимулювання. З метою підвищення результативності педагогічного процесу та прискорення подолання труднощів різноманітного, особливо адаптаційного характеру, виникає необхідність впроваджувати методи педагогічного стимулювання у практику соціальної роботи. Створення сприятливого емоційного мікроклімату, налагодження взаємин співробітництва і побудова процесу соціально-педагогічної допомоги з врахуванням інтересів клієнтів або соціальних груп призводять до зняття у них почуття невпевненості в собі, страху перед очікуваними наслідками тощо, активізації діяльності тощо.

4. Ігрові методи і метод включення. Оскільки гра є природним способом виразу думок і відчуттів людини, то навіть стаючи дорослим, кожен з нас вибудовує відносини з оточуючими, вносячи в них який-небудь елемент свій власної дитячої гри, проявляючи свою індивідуальність і, таким чином, впливаючи на загальні соціальні відносини.

Ігрові форми у соціальній роботі необхідні для розвитку соціальних і комунікативних навиків, навчання спільної діяльності і соціально-культурним нормам в ігровій формі. Ігрова терапія має довгу історію і існує в різноманітних формах. На даному етапі продовжують існувати і розвиватися різноманітні види активної і пасивної ігрової терапії, і водночас зберігає статус самостійного напряму недирективна ігрова терапія, яка сформувала метод включення.

5. Методи соціального навчання ще називаються соціально-психологічними тренінгами – це напрям соціально-педагогічної роботи, зорієнтований на використання активних методів групової психолого-педагогічної роботи з метою розвитку у людини компетентності у спілкуванні. Базовими методами соціального навчання є групова дискусія і рольова ігра в різних модифікаціях і поєднаннях. Основний контингент для використання методу соціального навчання складають представники професій, які передбачають інтенсивне спілкування, а також люди, які мають складнощі у сфере міжособистісних контактів.

6. Методи схвалювання і засудження являють собою суто педагогічний метод, який використовується як у відносно простих ситуаціях соціального виховання, так і у роботі з великими соціальними групами у вигляді формування грмоалської думки.