Вимоги до написання основної частини курсової роботи

Ця частина роботи за обсягом є найбільшою. У ній послідовно розкриваються всі питання за планом, який може бути простим або складним. Досвід організації науково-пошукової роботи показує, що доцільніше працювати за складним планом. Зміст розділів основної частини повинен відповідати темі дослідження, повністю її розкривати, проте назва розділів не повинна дублювати назву теми курсової роботи.

Основна частина найважливіша складова курсової роботи. Вона складається з розділів (оптимальна кількість 3), нумерується арабським цифрами; розділ може поділятися на підрозділи або підпункти (наприклад, 1.2., 1.3.,… 2.2. і т.д.). Кожен розділ починається з нової сторінки, підрозділ починати з нової сторінки не потрібно.

Основна частина розкриває основний зміст теми, у ній реалізується мета та завдання дослідження. З’ясування та розкриття питань досліджуваної проблеми повинно здійснюватися аргументовано із посиланнями на джерела та літературу. Кожний підрозділ завершується коротким висновком. Наприкінці кожного розділу теж формулюється висновок. Основні поняття можна виділяти напівжирним шрифтом, курсив у тексті роботи не допускається.

Курсова робота може містити додатки. У такому разі в тексті робиться примітка (див. додаток 1 або див. додаток А). Додатки подаються наприкінці курсової роботи і входять до загальної кількості сторінок. У Змісті позначаються окремим пунктом.

Вимоги до написання висновків курсової роботи

Висновки до курсової роботи займають обсяг 2-3 сторінки і є узагальненням результатів, отриманих у ході проведеного дослідження. Вони мають починатися такими словами: «Отже, підсумовуючи усе вищесказане …», або «Отже, в ході дослідження…», або «Підсумовуючи усе вищесказане, зазначимо…» та ін. Висновки повинні містити розв’язання завдань, які були поставлені у вступі. Не допускаються повтори з тексту, не потрібно у висновках давати визначення понять або робити посилання на джерела.

Вимоги до оформлення списку джерел і літератури курсової роботи

Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Джерела варто розташовувати в алфавітному порядку перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором.

Правила оформлення літератури (див. додаток Б) можна подивитися за електронною адресою: http://library.ukma.edu.ua/index.php?id=214, або Бюлетень ВАК України. – 2008. − № 3 – С. 9-13.

Мова і стиль роботи

Мовностилістична культура дослідження найкраще виявляє культуру її автора. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Емоційні мовні елементи у наукових роботах не рекомендуються.

Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог, тому виклад зазвичай ведеться від третьої особи. Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість «я» вживати «ми» та похідні від цього займенника словосполучення, наприклад, «на нашу думку». Проте нагромадження у тексті займенника «ми» справляє малоприємне враження. Тому радимо використовувати конструкції з неозначено-особовими реченнями, наприклад: «У процесі визначення набору елементів бібліографічного опису виявляють бібліографічні відомості, які містяться у вихідних відомостях документа, його тексті та довідковому апараті». Використовується також форма викладу від третьої особи («На думку автора…», «Автор вважає…»). Аналогічну функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками («Розроблений комплексний підхід до вивчення…»).

Варто запам’ятати, що якостями, які визначають культуру наукової мови, є смислова точність, ясність і стислість. Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність. Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків у цьому розумінні є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби викладу, що вказують на послідовність розвитку думки («спочатку», «насамперед», «потім», «по-перше», «по-друге» та ін.); заперечення («проте», «але», «у той час як», «аж ніяк», «однак»); причинно-наслідкові зв’язки («таким чином», «завдяки цьому», «тому», «відповідно», «внаслідок цього», «крім того», «до того ж»); перехід від однієї думки до іншої («перш ніж перейти до…», «звернімося до…», «розглянемо», «зупинимося на…», «розглянувши…», «перейдемо до…», «необхідно зупинитися на…», «необхідно розглянути…»); результат, висновок («отже», «як висновок», «на закінчення зазначимо», «все сказане дає змогу зробити висновок», «підсумовуючи, потрібно зазначити…»).

Отже, обов’язкова вимога високої якості курсової роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором після друку.

Додаток А

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра українознавства, культури та документознавства