Місцеві податки і збори податок на майно

До податоку на майно відноситься:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- транспортний податок;

- земельний податок.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платниками податку на нерухомість є власники житлової та нежитлової нерухомості, як фізичні, так і юридичні особи, в т.ч. нерезиденти.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, а саме: будівлі, споруди віднесені до житлового та нежитлового фонду.

Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

• житловий будинок – будівля капітального типу, призначена для по­стійного проживання;

• житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень;

• прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін;

• квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання;

• котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

• кімната у багатосімейній (комунальній) квартирі – ізольоване помеш­кання в квартирі, в якій мешкають двоє квартиронаймачів або більше.

Об’єкти нежитлової нерухомості фізичних осіб:

- господарські (присадибні) будівлі;

- допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції;

- інші будівлі.

Базою оподаткування для фізичних осіб

є площа об’єкта житлової та не житлової нерухомості та ії часток.

Орган державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, подають ДФС інформацію про об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та іноземних громадян, із зазначенням типу нерухомого майна, розміру частки у праві спільної власності і дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Право спільної часткової власності. Спільна власність вважається част­ковою, якщо кожному її учаснику належить право на визначену частку.

Платником податків щодо цього майна визнається кожен з цих фізичних осіб пропорційно його частки в цьому майні.

Право спільної сумісної власності. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.

Ооб’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Не є об'єктом оподаткування:

1) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави;

2) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження, або знаходяться в аварійному стані;

3) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

4) об’єкти житлової нерухомості, їх частки, що належать фізичним особам, які мають статус багатодітних, прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;

5) гуртожитки;

6) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.

7) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах (кіоски, альтанки та інші без фундаменту) та на ринках;

8) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

9) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

10) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

11) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, що засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

12) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

13) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій;

14) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій;

15) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

16) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.