96. Ознаки та характеристика кооперативних банків.

Групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки, Кредитні товариства тощо). Характерною ознакою кредитних товариств як окремого виду універсальних банків є те, що вони засновують свою діяльність на пайових внесках і депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позички - короткострокові, середньо- та довгострокові. Проте останнім часом ці банки вивели свою діяльність за межі Обслуговування тільки своїх членів, стали приймати всі види вкладів від інших осіб і надавати всім широкий спектр послуг. Тому вони істотно наблизилися за характером діяльності до звичайних комерційних банків. Кооперативні! банки - спеціальні кредитно-фінансові інститути, "що утворюються товаровиробниками на приватних засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. За характером діяльності вони подібні до ощадних банків. Це кооперативні ощадні інститути, які організовані групами приватних осіб, об'єднаних спільними економічними інтересами (фермери, ремісники) або профспілками. Кооперативні банки в усіх країнах у своїй більшості - це кредитні установи. Загальні риси кооперативного банку: приватна власність має колективний характер, контроль не може здійснюватись окремими особами, прибуток не ділиться між пайовиками або власниками, а йде на виплату відсотків за вкладами та на збільшення резервів. Цей різновид універсальних банків в Україні розвивається надто повільно, що спричинено такими обставинами: гальмуванням розвитку малого і середнього бізнесу, фермерських господарств, виробничої кооперації; затримкою з прийняттям законодавства щодо регламентації діяльності кредитної кооперації; недостатнім розвитком фондового ринку, підривом довіри широких верств населення до фінансових посередників взагалі.

97. Капітал банку, його види та управління ним.

За економічним змістом капітал банку — це власні кошти засновників або акціонерів (власників банку), внесені ними на свій ризик для отримання доходів. Ризик власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу може бути низьким або діяльність спричиниться до збитків, банк збанкрутує, через що вони можуть втратити свої кошти.

Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Первісну роль у цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.

Власний капітал використовують для своєрідного захисту інтересів вкладників і кредиторів та покриття збитків від банківських операцій. За цих умов вважається прийнятним, якщо розмір власного капіталу становить не менше 4 % загальних активів банку.

Капітал банку класифікують за такими ознаками:

1. За організаційно-правовою формою на:

— акціонерний капітал;— пайовий капітал.

2. За формою інвестування:

—- капітал у грошовій формі;— капітал у матеріально-речовій формі;

— капітал у формі фінансових активів.

3. За формою власності:

— приватний капітал;— державний капітал;— колективний капітал;

4. За резидентністю:

— національний капітал;— іноземний капітал;

5. За характером використання власниками:

— капітал, що нагромаджується;— капітал, що споживається.

6. За способом розрахунків:

— банківський капітал;— нормативний капітал.

7. За джерелами формування:

— статутний капітал;— резервний капітал;— нерозподілений прибуток;— субординований капітал.

8. За характером використання у банківській діяльності:

— робочий капітал;— неробочий капітал.

Власний капітал банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Власний капітал банку поділяється на калітал-брутто та капітал-нетто.

Власний капітал-брутто — це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом.

Власний капітал-нетто — це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій акціонерних товариств, витрат майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто — це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.

Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно і залежить від багатьох чинників, основними серед яких є:

— рівень мінімальних вимог НБУ до статутного капіталу. Підвищення вимог збільшує потребу у власному капіталі;— специфіка клієнтури банку. При значній кількості дрібних вкладників власних коштів потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників;— характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.