8. Територіальна структура економіки.

Територіальна структура економіки передбачає поділ економіки на економічні райони та регіони за їх спеціалізацією та економічним потенціалом. Тому в рамках національної економіки можуть формуватись територіально-виробничі комплекси як сукупність підприємств різних галузей виробництва, які перебувають на певній визначеній території, пов'язані між собою використанням природних і економічних ресурсів, що дозволяє підвищити ефективність цього використання та виконувати різноманітні функції, важливі для розвитку економіки в цілому.

В Україні в процесі природно-історичного та економічного розвитку склалося декілька індустріально-територіальних та аграрно-територіальних комплексів, які в своїй сукупності створюють природно-економічні системи, що виконують різноманітні функції. Сучасна наука пропонує багато принципів раціоналізації і відповідно декілька варіантів групування регіонів України. Так, за одним з підходів виділено вісім таких комплексів: Карпати, Полісся, Поділля, Донбас, Придніпровський, Харківський, Прикарпаття, Причорноморсько-Азовське узбережжя. Спеціалізація цих комплексів на тих чи інших галузях виробництва не означає, що всі інші галузі не розвиваються. Кожний територіально-виробничий комплекс, як правило, мас свою виробничу і соціальну інфраструктуру, забезпечуючи свої потреби в основних видах продукції.

Західна економічна наука пропонує технічну структуру, де поділ здійснюється на групи галузей за участю в стадіях переробки і споживання матеріальних благ і послуг: первинне, вторинне, третинне виробництво.

Первинне виробництво охоплює галузі первинного формування продукту виробництва, а саме: сільське господарство, гірничодобувну промисловість, рибний промисел тощо.

Подальша переробка продукту зумовлює наявність вторинного виробництва - обробна, металургійна, харчова та інша промисловість.

Процес доведення продукту та послуг до споживача визначає третинне виробництво, до якого відноситься оптова і роздрібна торгівля, кредитні установи, страхові контори, транспортні організації та інше.

9. Структура економіки на макроекономічному рівні

Можливості економічного розвитку визначаються структурою економіки. На макроекономічному рівні основними видами структури є:відтворювальна;галузева,регіональна.

Відтворювальна структура характеризується співвідношенням окремих компонентів валового випуску за вартістю (фондів заміщення, споживання і нагромадження) та за матеріально-речовим складом (засобами виробництва і предметами споживання).

Галузева структура економіки характеризує співвідношення валових випусків окремих галузей, великих народногосподарських комплексів і визначається часткою кожної галузі у загальному валовому випуску.

Регіональна структура характеризує співвідношення випуску по окремих адміністративно-економічних районах.

По-перше, макроекономіка - це непроста механічна сума низових ланок народного господарства. Вона представляє таку сукупність міцних зв'язків, які інтегрують всі господарські елементи в єдину цілісність. До об'єднуючих взаєминам ми можемо зарахувати: а) загальна поділ праці між усіма великими сферами, галузями виробництва і регіонами; б) кооперування великих структурних підрозділів виробництва; в) національний ринок, який утворює єдиний економічний простір. По-друге, матеріальним фундаментом макроекономіки є національне багатство. Національне багатство - сукупність створених працею і накопичених матеріальних благ, наявних в країні. Ця сукупність включає: а) виробничі основні фонди;б) невиробничі основні фонди; в) матеріальні оборотні кошти;г) особисте майно населення. По-третє, макроекономіка спирається на свою специфічну господарську базу, покликану здійснювати загальнонаціональні потреби та інтереси. Сюди входять: а) значне державне привласнення матеріальних благ та послуг;б) виробництво суспільних благ і організація їх колективного споживання;в) загальнонаціональна інфраструктура. По-четверте, держава встановлює макроекономічні зв'язки, які по вертикалі з'єднують його з усіма домашніми господарствами і фірмами.