72.Класифікація інвестицій.

Види:- Валові інвестиції у виробництвах – це інвестиційний продукт, що спрямовується на підтримку та збільшення основних та обігових виробничих фондів. Складаються із двох складових – амортизація – являє собою необхідні ресурси для відшкодування зносу основних засобів (їх ремонту, тощо.)

- Чисті інвестиції – вкладення капіталу з метою підвищення зростання та розвитку основних засобів такими заходами як: будівництво будинків і споруд, виробництво та налаштування нового устаткування.

- Інвестиційний ринок — це система, що включає:

   •  суб’єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

   •  об’єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

   •  інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

   •  ринковий механізм;

   •  контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

73. Час обігу виробничих фондів. Основні і оборотні фонди підприємства

Час обігу виробничих фондів складається з часу виробництва і часу обороту.

Час виробництва охоплює: 1) робочий період — кіль­кість робочих днів, протягом яких виготовляється; 2) час дії природних сил на продукт (наприклад, час, коли достигає зерно); 3) час пе­ребування сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо у виробничих запасах на складах. Вирішальне зна­чення для скорочення цього часу мають своєчасні постав­ки продукції; 4) час перерв у процесі праці (на поточний ремонт тощо).

Час обороту виробничих фондів — час, який витрача­ється на закупівлю засобів виробництва, і час реалізації готового продукту.

Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах і частинами переносять свою вартість на виготовлений продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму.

Одні й ті самі засо­би праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машина можуть використовува­тися не менше 10 років, будівлі, споруди — кілька деся­тків років), тому переносять свою вартість на новостворений продукт не одразу. Якщо, наприклад, ткацький вер­стат використовується 10 000 днів, то кожен день він пе­реносить одну десятитисячну своєї вартості на створені тканини. 

Оборотні виробничі фонди — це предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, відразу повністю переносять свою вартість на створювану продукцію і в процесі виробництва змінюють натуральну форму. Вони включають сировину і матеріали, паливо і пальне, запасні частини для ремонту, куповані матеріали, та напівфабрикати власного виробництва.

74. Знос основних фондів підприємства. Амортизаційні відрахування, їх функціональна роль і способи начислення

У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються

. Розрізняють два види зносу:фізичний і моральний.

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Фізичний знос будь–якого засобу праці умовно поділяється на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу в такий спосіб усунути неможливо. Поступово ця частина зносу накопичується і зумовлює такий технічний стан того чи іншого засобу праці, коли подальше його використання у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного зносу, що потребує заміни такого засобу праці на новий екземпляр аналогічного призначення. З огляду на це розрізняють фізичний знос усувний (тимчасовий) і неусувний.

Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою повного відтворення основних фондів.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховуються певні суми грошей відповідно до розміру їх зносу, які включають до собівартості новоствореної продукції. Амортизаційні кошти надходять підприємству в складі виторгу від реалізації готової продукції та накопичуються для подальшого використання в амортизаційному фонді як джерела відтворення вартості основних фондів.

Важливими в системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань.

Існують наступні основні методи амортизації:

1. Прямолінійний (рівномірний) метод — полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів.

2. Методи прискореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60-70 % їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань