3. Завдання та система економічних наук

Головним завданням економічної науки вважається активне перетворення виробничих відносин та їх трансформація у безпосередню продуктивну силу суспільства.

Як особлива сфера суспільної практики економічна наука становить собою складну систему, що включає в себе цілу низку наступних підсистем:

-  теорії, тобто набуті знання у формі економічних категорій, законів, наукових гіпотез, концепцій, які створені з врахуванням практики.

-  методологію, тобто вчення про методи пізнання економічної дійсності, яка виступає своєрідним способом виробництва нових знань та їх застосування з метою перетворення виробничих відносин у зв'язку з продуктивними силами;

-  кадри вчених-економістів, котрі мають необхідні знання, уміння та навички наукової діяльності;

-  підсистему інформації, яка забезпечує нагромадження, збереження і передачу економічних знань;

-  сукупність наукових інституцій — академій, вузів, науково-дослідних інститутів, лабораторій, експериментальних баз тощо, які виступають центрами виробництва наукових знань.

Таким чином економічна наука як система становить собою досить складну інституцію. Причому, говорячи про її складність, слід мати на увазі, що кожна складова системи економічних наук в свою чергу є системою, а тому доцільно говорити про ієрархію систем.

4. Рівні дослідження економічних питань

При структурному аналізі економічних процесів розрізняють два основних рівні: макрорівень і мікрорівень (від грецьк. “макрос” - великий і “мікрос” -  малий).  Відповідно розрізняють поняття “макроекономіка”  і “мікроекономіка”.

Предметом макроекономіки є загальні закономірності і механізм функціонування національної економіки як єдиного цілого.

Мікроекономіка вивчає закономірності і механізм функціонування економічних процесів на рівні первинних ланок економіки: домогосподарств, фірм.  В вузькому розумінні -  це економіка фірми,  обґрунтування її економічної поведінки (діяльності) в умовах ринку.

Також окремо виділяють і два інших рівні економічного аналізу і відповідно поняття: мезоекономіка,  яка вивчає механізм функціонування економічних процесів на рівні окремих галузей і підсистем національної економіки (агропромисловий,  військово-промисловий,  територіальні комплекси та ін.), та мегаекономіка, яка вивчає закономірності розвитку і функціонування світової економіки,  тобто економічні процеси на глобальному рівні.

Макро-  і мікроекономіка є двома складовими частинами (розділами)  сучасної ринкової економічної теорії.

З позицій функціонального підходу розрізняють позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивна економічна теорія вивчає,  систематизує та узагальнює об'єктивні факти економічної дійсності,  тобто фактичний стан економіки.  Вона вивчає те, “що є” в даний час в економіці.

Нормативна економічна теорія дає оцінку фактичному стану економіки і на цій основі визначає,  які конкретні рішення та заходи повинні бути здійсненні в тій чи інший економічній ситуації.  Вона дає відповідь на питання: «як повинно бути?»

Наприклад,  позитивне твердження: “фактичний рівень безробіття в країні становить 10%”.  Нормативне твердження: “рівень безробіття необхідно скоротити на 4%, щоб довести його до природного рівня”.