47. Внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція

Внутрішньогалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні, тощо. Це конкуренція за більш вигідні умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. її результатом є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість. У процесі внутрішньогалузевої конкуренції підвищується ефективність всієї галузі, її технічний рівень та конкурентоспроможність, удосконалюється структура виробництва відповідно до нових потреб.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Об'єктом такої конкуренції є вища норма прибутку, яка у різних галузях має різну величину. За такої конкуренції капітал намагається перейти з менш прибуткових галузей у більш прибуткові. У результаті переміщення капіталів з одних галузей в інші створюється середня норма прибутку на рівноцінні капітали різних галузей виробництва. Отже, міжгалузева конкуренція - це конкуренція капіталів у боротьбі за більш прибуткове їх застосування.

48. Форми конкуренції та типи ринкових ситуацій.

 Конкуренція може діяти в таких основних формах: вільна, монополістична, олігополістична. За умови, коли виробництво в певній галузі монополізоване одним великим підприємством, — конкуренція відсутня.

В залежності від форм та методів конкуренції, розрізняють 4 типи (моделі) конкурентних ринків з властивим кожному специфічним механізмом ціноутворення:

1. Ринок  „чистої” конкуренції. 

2. Ринок ”чистої” монополії.

3. Ринок монополістичної конкуренції.

4. Ринок олігополії.  

Враховуючи те,  що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком "досконалої (або повної) конкуренції". Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва як "недосконала (неповна)  конкуренція". Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку. В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм,  що виробляють стандартизований (однорідний)  продукт,  наприклад,  картоплю чи помідори.  Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь,  тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе,  що їм потрібно знати про характеристику продукту,  а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології. Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія,  що являє собою ринок, на якому єдина фірма здійснює 100% продажу певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь. Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим,  що теж передбачає наявність множини дрібних фірм,  а також легкість входу і виходу.  Проте в цьому випадку,  продукція різних фірм диференційована,  тобто неоднорідна (наприклад:  одяг,  книги,  парфуми).  Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції. Нарешті,  олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм,  і ця небагаточисельність означає,  що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними.  Продукти можуть бути однорідними (наприклад,  сталь або золото)  або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка.