2.Елементи та умови кредитного договору

Суб’єктний склад кредитного договору визначений законом. Сто­ронами кредитного договору є кредитодавець — банк або інша фінан­сова установа і позичальник — фізична або юридична особа, що одер­жує кошти для підприємницьких або споживчих цілей.

Банком, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку^[15]. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, лом­барди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, — інші по­слуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг»^[16]. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі від­повідної ліцензії^[17] лише кредитна установа^[18], якою є фінансова установа, що відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик^[19].

Позичальниками можуть виступати учасники цивільних відносин, зазначені у ст. 2 ЦК. Цілі, для яких позичальники одержують кре

Істотними умовами кредитного договору є предмет, дити, можуть бути різноманітними.

Кредитний договір під страхом його нікчемності має укладатися в письмовій формі незалежно від суб’єктного складу або суми креди­ту (ст. 1055 ЦК). Письмова форма кредитного договору відповідає загальним вимогам, встановленим для письмової форми цивільно-правового договору (статті 207, 639 ЦК). строк повер­нення та його ціна (розмір процентів).

Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) у на­ціональній або іноземній валюті, які можуть надаватись позичальнику в готівковій або безготівковій формі. Обов’язковою кількісною харак­теристикою предмета кредитного договору є його розмір, тобто сума грошових коштів, які на умовах укладеного договору кредитодавець зобов’язується надати позичальникові.

Строк повернення кредиту, або строк користування ним, як його істотна умова визначається за погодженням сторін і зазначається у кре­дитному договорі. За строками користування банківські кредити поділя­ються на: короткострокові — до одного року; середньострокові — до трьох років; довгострокові — понад три роки (ч. 2 ст. 347 Господарського кодек­су України^[20] (далі — ГК)). Безпосередньо зі строком повернення кредиту (користування ним) пов’язана його ціна, яка встановлюється у формі про­центів за кредит. Крім обов’язкового встановлення процентів у кредитно­му договорі також може бути передбачена (необов’язково) комісійна ви­нагорода за одержання кредиту, яка сплачується, як правило, одноразово при видачі кредиту. Встановлення банками плати за користування кредит­ними коштами у вигляді лише комісійних не допускається^[21].

Характерною, проте необов’язковою умовою кредитного договору є цільовий характер використання кредиту позичальником, яка доне­давна поряд із забезпеченістю, поверненням, строковістю та платністю була однією з основних засад кредитування. На сьогодні банки вправі видавати кредити без зазначення в договорі конкретної мети викорис­тання позичальником кредитних коштів. Банк також має право вида­вати бланкові (незабезпечені) кредити за умов додержання економічних нормативів. Сторони за взаємним погодженням можуть визначити й інші умови кредитного договору.

Аналізуючи істотні умови кредитного договору, слід звернути ува­гу на положення ч. 2 ст. 345 ГК, відповідно до якої у кредитному до­говорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відпо­відальність сторін щодо видачі та погашення кредиту, яка надає під­стави деяким авторам віднести вказані умови до істотних умов кредит­ного договору^[22]. Проте, як вбачається, таке значне розширення істотних умов кредитного договору не відповідає його правовій природі та суті істотних умов, визначених чинним законодавством. Так, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для догово­рів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК; ч. 2 ст. 180 ГК). При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК). Таким чином, істотними умовами кредитного договору як цивільно-правового (господарського) договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за за­явою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Такої позиції дотримується і Національний банк України, який, ви­ходячи зі структурно-системного аналізу положень ГК, у листі № 18-111/3249-8378 від 18.08.2004 р. «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності»^[23] зазначив, що «У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору...». Це підтверджується і судовою практикою^[24].