3. Міжнародна взаємодія бібліотек на світовому,регіональному та державному рівнях

Міжнародна взаємодія бібліотек — це процес встановлення, закріплення та підтримки партнерських взаємозв’язків, погодже­ного співробітництва між бібліотеками різних країн, що впливає на розвиток світової бібліотечно-інформаційної сфери та посилює професійні комунікації між бібліотечними фахівцями.

У світі діє велика кількість міжнародних, національних і ре­гіональних бібліотечно-інформаційних об’єднань: консорціумів, асоціацій, корпорацій, конфедерацій. Створення та діяльність у консорціумі — це рух з метою обміну інформацією, економії фі­нансових і технічних засобів, що став важливим елементом коо­перації бібліотек: Міжнародної Коаліції Консорціумів Бібліотек, Конфедерації бібліотек і бібліотечних асоціацій 

У демократичних та економічно розвинутих країнах місце та роль національних асоціацій в організації професійного бібліо­течного руху значно впливає на внутрішню та міжнародну бібліо­течну політику. Останнім часом закордонні бібліотечні асоціації, зокрема США, займаються проблематикою адвокасі [25]. З огляду на актуальність, значимість проблеми захисту інтересів та потреб бібліотечної спільноти у світі, адвокасі є пріоритетним напрямом діяльності Української бібліотечної асоціації (УБА)

4.За законом україни "про бібліотеки і бібліотечну справу"

Держава:

підтримує бібліотечну справу та її розвиток шляхом гарантованого фінансування бібліотек, пільгової податкової, кредитної та цінової політики;

фінансує створення інформаційних мереж і телекомунікаційних систем для інформаційного обміну, входження у світові глобальні комп'ютерні мережі, об'єднання та забезпечення доступності розподілених бібліотечних ресурсів;

стимулює взаємовикористання бібліотечних ресурсів через систему міжбібліотечного абонемента, зведених каталогів, депозитаріїв, обмінних бібліотечних фондів, інтеграцію бібліотек України у світовий інформаційний простір;

координує діяльність бібліотек усіх форм власності, регулює діяльність бібліотек, що є в державній і комунальній власності, на основі кооперації;

забезпечує розвиток бібліотечного обслуговування соціально незахищених верств населення;

розробляє програми розвитку бібліотечної справи та забезпечує їх цільове фінансування;

створює умови для міжнародного співробітництва бібліотек.

Цей Закон визначає статус бібліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні. Цей Закон гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках.

5.Сучасний бібліотечний простір – це не тільки простір для книги та інших носіїв інформації , скільки простір для користувача, його думок, душі, творчості. Це простір, що забезпечує йому свободу вибору необхідної інформації.

Сьогодні для розвинених країн світу характерна проблема «нечитання», як дітьми так і дорослими. Найперша причина цього – зміна соціально-економічної ситуації, зменшення у людей вільного часу, розвиток новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Тому сьогоднішнє завдання бібліотеки – формування нового бібліотечного простору, нових підходів, де бібліотека виступає як центр книги і читання. Необхідно організувати роботу закладу так, щоб свій вільний час людина бажала проводити в бібліотеці, щоб за будь-якою інформацією член громади звертався у першу чергу до бібліотеки! Базисом для таких змін повинен стати професійний простір бібліотеки, першим критерієм якого є готовність бібліотекарів до професійних змін. Від сформованого нами професійного простору залежить: закриють бібліотеку чи ні; прийдуть до неї користувачі чи ні; чи встане на ваш захист громада у випадку гострої необхідності; чи зможе заклад отримати гідне фінансування з бюджетних та спонсорських джерел; яким буде рівень поваги та іміджу бібліотеки та її працівників у місцевого населення.

6.

7.

8. ЮНЕСКО є правонаступником міжнародного комітету Ліги Націй з питань інтелектуальної співпраці та її виконавчого установи — Міжнародного інституту інтелектуальної співпраці. Міжнародний комітет (або комісія) з інтелектуальної співпраці у складі 12 чоловік був створений в 1922 році за пропозицією Леона Буржуа, лауреата Нобелівської премії миру. Ліга Націй вважала питання культури та освіти внутрішніми справами держав та фінансово обмежувала діяльність комітету. Фінансова допомога була отримана від Франції в 1926 році разом з установою в ПарижіМіжнародного інституту інтелектуальної співпраці. Інститут займався контактами між університетами, бібліотеками, науковими спілками, перекладом літературних творів, юридичними питаннями інтелектуальної власності, співробітництвом в області музеїв і мистецтва, зв’язками зі ЗМІ. Передача повноважень, які можуть бути виконані в межах плану діяльності ЮНЕСКО, здійснювалася відповідно до статті 9 статуту ЮНЕСКО та статтею 63 статуту ООН. Крім того, ЮНЕСКО були передані фінансові активи інституту.

Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури охоплює такі сфери:

· збереження та відродження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини;

· розвиток мистецтв;

· сприяння розвитку сучасних культур;

· сприяння поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження;

· поширення книг і читання шляхом сприяння розвитку книговидавничої справи;

· розвиток індустрії культури та розробка політики в галузі культури;

· захист авторських і суміжних прав;

· аналіз взаємозв’язку між культурою та розвитком, врахування культурного фактора у розвитку суспільства;

· розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу.

Організацією реалізуються міжнародні програми “Розвиток культури – спадщина й творчість”, “На шляху до культури світу”. Центр ЮНЕСКО з охорони культурного та природного надбання проводить чимало організаційних заходів з виконання конвенцій про охорону культурних та природних цінностей, зокрема захисту 506-ти унікальних природних пам’яток світу. ЮНЕСКО вирішує проблеми з розвитку сучасних культур, мистецтва індустрії культури, народної культури, сприяє збереженню та відродженню матеріальної і нематеріальної культурної спадщини, поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження. ЮНЕСКО фінансує дослідницьку та видавничу діяльність неурядових міжнародних бібліотечних організацій, сприяє організації бібліотечної справи, національної бібліографії в окремих країнах. ЮНЕСКО надає методичну та матеріальну допомогу у формуванні і розвитку книжкової справи країнам світу, насамперед азіатським і африканським. У справі розвитку національної торгівлі під егідою ЮНЕСКО створено центри з сприяння розвитку та поширенню книжкової продукції в країнах Азії.

9. ЮНЕСКО 2000 р. розробила програму «Інформація для всіх» [3]. Це єдина міжуря- © Юрченко О.А. Реалізація програми ЮНЕСКО... 67 дова програма, яка розроблена та присвячена винятково сприянню загального доступу до інформації та знань із метою створення якісно нових умов розвитку науки, освіти та культу- ри, що є ключовим моментом розбудови сус- пільства знань [1]. Особлива увага в Програмі приділяється загальному доступу до інфор- мації та знань. Програма спрямована на вирі- шення складних сучасних проблем – боротьба з бідністю, здоров’я людини, якісна освіта, за- побігання катастрофам, управління й охорона навколишнього середовища – шляхом скоро- чення нерівності між інформаційно бідними та інформаційно багатими спільнотами. Програма «Інформація для всіх» – єди- на міжурядова програма, цілком спрямована на просування загального доступу до інфор- мації та знань в інтересах розвитку світової спільноти. Унікальність мандата програми і її міжурядовий характер наділяють Міжурядо- ву раду – керівний орган програми – повно- важеннями на міжнародному рівні озвучувати її стратегічні пріоритети, а також створюва- ти й поширювати знання про використання інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку. Концепція Програми – це уявлення про світ, в якому кожна людина має доступ до ін- формації, важливої для неї, і в якому вона має можливість і необхідні навички використання отриманої інформації для побудови більш до- сконалого суспільстваПрограми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» була головним чином спрямована на досягнення всеохоплюючої мети: «допомагати державам-членам у ство- ренні та реалізації політики в галузі інформа- ції та стратегії розвитку знань у світі, в якому все більшою мірою використовуються інфор- маційні та комунікаційні технології» [4]. Тим самим Програма «Інформація для всіх» може зробити значний внесок у вирішення про-блем, пов’язаних із розвитком ІКТ, і «ство- рення інформаційного суспільства для всіх», допомагаючи державам-членам розробляти та впроваджувати концептуальні основи інфор- маційної політики. В її рамках здійснюється тісне співробітництво ЮНЕСКО з іншими міжурядовими організаціями, що мають про- фесійний досвід управління інформацією та її збереження: Міжнародною федерацією біблі- отечних асоціацій та установ (ІФЛА), Міжна- родною радою архівів тощо. У Стратегічному плані Програми були визначені п’ять пріоритетів, відповідно до яких Програма здійснює свою діяльність: ін- формація в цілях розвитку; інформаційна гра- мотність; збереження інформації; інформацій- на етика; доступність інформації. Орієнтова- на на політику, діяльність і практична робота у всіх перерахованих напрямках має на увазі підхід до них у більш широкому контексті ра- мок інформаційної політики та облік їхнього взаємозв’язку для досягнення спільної мети – розвитку суспільств інформації та знань. Концепція Програми «Інформація для всіх» полягає в розробці всіма державами- членами стратегії змістовного наповнення інформації у цифровій формі для заохочення розвитку інформації, що є суспільним надбан- ням, і створення її нового змістовного напов- нення. Забезпечення загального доступу до інформації у цифровій формі може дозволити представникам усіх громад можливість ство- рення свого власного змістовного наповнення інформації своїми мовами

Отже, аналізуючи програму ЮНЕСКО «Інформація для всіх» та основні напрямки її реалізації в Україні, можна дійти висновку, що в цілому в нашій країні останнім часом робиться багато позитивного для приєднання до світового інформаційного простору, вико-ристання світових досягнень у сфері комуні- кацій та інформаційних технологій. Зрозуміла перспективність цієї роботи, в умовах світової глобалізації Україна не може залишатися поза процесами інформаційної співпраці, коопера-ції з провідними інформаційними центрами. Тільки на шляху оволодіння найсучаснішими інформаційними технологіями Україна може приєднатися до передової світової спільноти.

10. IFLA була заснована у 1927 році. В наш час^[Коли?] має понад 1700 членів у більш ніж 150 країнах. Штаб-квартира IFLA знаходиться в Гаазі, Нідерланди. IFLA є незалежною міжнародною неурядовою та некомерційною організацією.

Її основними цілями є:

• заохочення високих стандартів бібліотечних послуг та інформації;

• поширення передового розуміння цінності бібліотеки та інформаційних служб;

• представляти інтереси членів по всьому світу.

Членом IFLA можуть бути організації, об'єднання, установи (наприклад, бібліотеки) або індивідуальні бібліотекарі чи студенти. Двома основними типами членів, які мають право голосу, є асоціації та інститути.

Проблеми, спільні для бібліотек з усього світу є предметом основної діяльності IFLA. До них відносяться:

• ALP (поліпшення бібліотечної програми) — розвиток професії бібліотекарів у розвинених країнах,

• FAIFE (вільний доступ до інформації та свободу вираження поглядів) — свобода доступу до інформації та свобода вираження думок,

• CLM (комітет авторського права та інших юридичних питань) — присвячена авторському праву та іншим правовим питанням,

• PAC (збереження та охорона навколишнього середовища) — основна увага приділяється ініціативам, пов'язаних зі збереженням та підтриманням бібліотечних матеріалів.

• Програма UNIMARC

• Бібліотеки для сліпих

11. ІФЛА буде розвивати якість бібліотечного та інформаційного обслуговування у всіх частинах світу.  Стратегічні дії:  a. Розробляти і поширювати програми діяльності секцій і дискусійних груп.  b. Співпрацювати з колегами і всіма зацікавленими сторонами в бібліотеках країн, що розвиваються в нарощуванні професійного потенціалу у бібліотечній справі, бібліотеках, бібліотечних та інформаційних службах за допомогою Програми розвитку бібліотек у країнах третього світу (ALP).  c. Підтримувати секції і дискусійні групи ІФЛА у розробці і здійсненні різних програм і проектів. 

ІФЛА буде зміцнювати бібліотечні асоціації особливо в країнах, що розвиваються.  Стратегічні дії:  a. Розвивати й поширювати програму GLAD (Розвиток програми глобальної бібліотечної асоціації).  b. Готувати і проводити семінари та інші навчальні заходи з підготовки співробітників і керівників національних бібліотечних асоціацій з метою забезпечення демократичного, ефективного і результативного керівництва цими асоціаціями  c. Розробити серію посібників для асоціацій щодо визначення потенційних членів, збільшення їх числа і підтримці членів ІФЛА (особливо, молодих професіоналів). 

ІФЛА буде розвивати і здійснювати ефективну програму підтримки бібліотек, бібліотекарів і користувачів бібліотек в усьому світі.  Стратегічні дії:  а. Забезпечити можливість підтримки в Штаб_квартіре ІФЛА та розробити компанію підтримки за такими темами:  ✔ Свобода доступу до інформації та свобода висловлювання і реалізація цих свобод у бібліотеках та інформаційних службах про рівність у галузі авторського права; обмін потоками інформації між багатими і бідними націями; інтелектуальна власність.  ✔ Включення процесів, що забезпечують доступ до інформації в інформаційному суспільстві, і створення суспільства інформації і знань.  b. Зміцнювати можливості ІФЛА з лобіювання своїх інтересів за допомогою консолідації і партнерства.  c. Просувати виконання рекомендацій Саміту.  d. Провести компанію «Бібліотеки на порядку денному».  e. Просувати читання, розвивати інформаційну грамотність і безперервна освіта як ключові напрямки створення інформаційного суспільства.  f. Підтримувати основне право на медичне обслуговування у вигляді програм навчання з доступу до світової професійної та споживчої інформації.