§ 911. Плоди, які впали з дерева (куща) на сусідню ділянку, вважаються плодами цієї ділянки.

§ 921. Якщо дві зем. діл. розділені між собою полосою землі, межею, ровом, стіною, парканом або іншою спорудою, які слугують обом ділянкам, то власники обох ділянок мають право на спільне використання споруд, якщо тільки які-небудь зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить одному і них.

Набуття та припинення права власності

Глава друга НЦУ «Набуття та припинення права власності на земельні ділянки» визначає підстави набуття права власності на нерухоме майно.

Підстави набуття права власності на земельну ділянку (інше нерухоме майно) :

1. передача

2. набувальна давність

Право власності на нерухоме майно (як виникнення, так і припинення) має бути занесено в поземельну книгу (державний реєстр). У випадку колізії прав перевага буде визнана за правом, яке зафіксоване в поземельній книзі раніше.

(§ 873) Для передачі права власності на земельну ділянку, обтяження земельної ділянки правом, а також для передачі або обтяження такого права необхідними є згода уповноваженої особи та іншої сторони про зміну в правах і реєстрація змін в поземельній книзі, якщо законом не передбачено інше.

До моменту реєстрації сторони пов’язані домовленістю лише тоді, коли волевиявлення засвідчено нотаріально, або зроблені органу, в якому ведуться поземельні книги, або останньому подано відповідну заяву, або коли уповноважена особа надала другій стороні дозвіл на внесення запису, складеного у відповідності з приписами Положення про поземельну книгу.

Заява про згоду відчужувача і набувача заявляється при одночасній присутності обох сторін. Згода про передачу права власності може посвідчуватися нотаріусом. Заява про згоду на передачу права власності може бути прийнято тільки, якщо буде одночасно поданий або підготовлений документ, який оформляє договір.

Якщо відчужував і набувач прийшли до згоди про те, щоб відчуження поширювалося і на приналежності земельної ділянки, то до набувача разом з правом власності на земельну ділянку переходить і право власності на приналежності, які є наявні в момент набуття.

Строк набувальної давності на нерухоме майно складає 30 років. Власник також має право відмовитися від права власності.

Розділ третій НЦУ «Набуття та припинення права власності на рухомі речі» регламентує набуття права власності на рухоме майно.

Підстави набуття права власності на рухомі речі

Підрозділ 1 – Передача права (959-936)

Для набуття права власності на рухому річ необхідно, щоб власник передав річ набувачу на виконання укладеного між ними договору про передачу. Якщо набувач вже володіє річчю, то достатньо однієї згоди про перехід права власності.

(§ 932): Якщо набувач в момент набуття права власності діяв добросовісно, то він стає власником. Набувач не є добросовісним, якщо він знав або міг знати, але не знав лише внаслідок грубої необережності, що річ не належить відчужувачу.

Добросовісний набувач не набуває права власності на річ, якщо річ була викрадена у власника, загублена або іншим чином втрачена власником. Це положення не застосовується щодо грошей та цінних паперів на пред’явника, а також щодо речей, які були відчужені через публічні торги.

Підрозділ 2 – Набувальна давність (937-945)

Для набуття права власності за давністю володіння останнє повинно бути сумлінним, відкритим і безперервним протягом встановленого законом терміну. Строк набувальної давності на рухомі речі – 10 років.

Підрозділ 3 – З’єднання, змішування, переробка – (946-952)

Якщо рухома річ з’єднана із земельною ділянкою таким чином, що стає суттєвою частиною цієї земельної ділянки, то право власності на земельну ділянку поширюється також і цю річ.

§ 947. Якщо дві речі будуть з’єднані (змішані) таким чином, що стануть складовими єдиної речі, то колишні власники стають співвласниками, їх частки визначаються на основі співставлення вартості, які мали речі в момент їх з’єднання. Якщо одна річ буде головною, то її власник набуває одноосібного права власності.

§ 950. Особа, яка шляхом переробки з одного чи декількох матеріалів виготовить нову рухому річ, набуває право власності на неї, за винятком, коли вартість переробки буде значно меншою вартості матеріалів. Переробкою є писання, креслення, малювання, друкування, гравірування та і припиняє всі права, які існували щодо матеріалів.

Підрозділ 4 – Набуття плодів та інших частин речі. (953-957)

Після їх відділення, належать власнику, якщо з закону не слідує інше.

Підрозділ 5 – Привласнення (958-964)

1) Лицо, которое взяло бесхозную движимую вещь в свое владение, приобретает на эту вещь право собственности.

(2) Право собственности не приобретается, если присвоение запрещено законом или если вследствие захвата владения будет нарушено право присвоения, принадлежащее другому лицу.

Підрозділ 6 – Знахідка (965-984 – скарб)

Особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана одразу повідомити того, хто її загубив, власника або іншу особу, уповноважену на отримання речі.

Якщо неможливо розшукати уповноважену особу – то, у разі, якщо вартість речі є більшою за 10 євро – слід повідомити компетентний орган.

Той, хто знайшов річ – зобов’язаний її зберігати. Річ, яка швидко псується або зберігання якої пов’язане з надмірними витратами, повинна бути подана особою, яка її знайшла з публічних торгів. Виторг від продажу замінює саму річ. Той, хто знайшов річ, відповідає за умисел в грубу необережність.

§ 970 : Особа, яка знайшла річ має право на відшкодування витрат, зроблених на зберігання або підтримання речі у належному стані чи розшук особи, уповноваженої на отримання речі за умови, що останній вважає ці витрати необхідними, зважаючи на обставини.

§ 971 :Той, хто знайшов річ має право вимагати від особи, уповноваженої на отримання речі винагороди за знахідку у розмірі: якщо вартість речі до 500 євро: п’ять євро зі ста, більше 500 євро або тварини – три євро зі ста.