3.Джерела проведення фінансової санації на підприємствах.
До основних проблем підприємств, що призводять до економічної кризи, можна віднести:
- неефективність системи управління підприємствами;
- низький рівень відповідальності керівників перед засновниками за наслідки рішень, що приймаються;
- збереження та неефективне використання підприємств, а також фінансово-господарських результатів їх діяльності;
- низькі розміри зареєстрованого капіталу акціонерних товариств;
- відсутність ефективного механізму використання постанов судів, особливо щодо звернення стягнення на майно боржника;
- незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу, що знижує його інвестиційну привабливість;
- високі витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення і житлово-комунального господарства;
- наявність на підприємствах давно застарілих технологічних ліній виробництва, що істотно впливає на конкурентоспроможність продукції підприємств;
- відсутність достовірної інформації про фінансово-економічний стан для акціонерів та керівників підприємств, потенційних інвесторів і кредиторів, а також для органів виконавчої влади.
Антикризове управління – це система управління підприємством, яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер та дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти та помножити ринкові позиції за будь-яких обставин при опорі в основному на власні ресурси.
Види антикризового управління: попереджуюче й кризове управління.
Попереджуюче управління виникає при появі «слабких» сигналів про кризові ситуації й спрямовані на запобігання розвитку кризи.
Кризове управління здійснюється при наявності кризовий ситуацій на підприємстві. Найбільш сприятливої з точки зору підприємства кризовою ситуацією є його банкрутство. Банкрутство підприємств – це останній етап розвитку кризової ситуації.
Функції антикризового управління – це види діяльності, що відтворюють предмет управління й визначають його результат. Вони відповідають на запитання: що слід робити, щоб успішно управляти напередодні, в процесі і наслідках кризи. Можна виділити 6 функцій:
1) передкризове управління;
2) управління в умовах кризи;
3) управління процесами виходу з кризи;
4) стабілізація хитких ситуацій (забезпечення керованості);
5) мінімізація втрат і упущених можливостей;
6) своєчасне прийняття рішень.
Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямована на відновлення платоспроможності і ліквідності підприємства.
1. Реструктуризація активів включає санаційні заходи:
а) мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих об’єктів основних і оборотних кошті, що не пов’язана з процесами виробництва і реалізація або в результаті індексації балансової вартості основних фондів. Основні види реструктуризація наведено на рис. 1.
Рис. 1 Форми корпоративної реорганізації підприємства
Приховані резерви:
- використання поворотного лізингу шляхом продажу основних фондів і одночасне їхнє залучення через оперативний або фінансовий лізинг;
- здача в оренду основних фондів;
- оптимізація структури розміщення оборотного капіталу – наприклад, шляхом зменшення запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва;
- продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій);
- використання давальницької сировини – спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства (підприємство одержує частину готової продукції або грошові кошти відповідно до договору);
- рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення.
Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості:
- факторинг – продаж дебіторської заборгованості факторинговій компанії або банку;
- облік або дисконт векселів;
- форфейтинг – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу у експортера векселів і інших торгових вимог, акцептованих імпортером.
2. Зменшення витрат включає санаційні заходи:
- заморожування інвестиційних вкладень;
- зниження валових витрат.
3. Збільшення виручки від реалізації шляхом активізації збутової маркетингової політики.