Визначення цілей
Рис. 1. Етапи проведення фінансової санації
Види і форми санації:
1. Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів:
- зменшення номінального капіталу підприємства;
- конверсія власності в борг;
- конверсія боргу у власність;
- пролонгація термінів сплати заборгованості;
- добровільне зменшення заборгованості;
- самофінансування.
2. Санація із залученням нового фінансового капіталу:
- альтернативна санація;
- зменшення номінального капіталу з майбутнім його збільшенням;
- безповоротна фінансова допомога власників;
- безповоротна фінансова допомога персоналові;
- емісія облігацій конверсійної позики;
- залучення додаткових позичок.
У залежності від джерел мобілізації фінансових ресурсів розрізняють:
- автономну санацію – власні засоби підприємства і капітал його власників;
- зовнішню санацію – засоби кредиторів і держави.
Окремо виділяють вид санації – за допомогою державної фінансової підтримки, здійснюваної як на поворотній, так і на безповоротній основі.
У разі, коли при аналізі стану підприємства робиться висновок не на користь проведення санаційних заходів (втрачено виробничий потенціал, існує незадовільна структура балансу тощо) – говорять про непереборну кризу. при даній фазі, коли кризовий стан не сумісний з подальшим існуванням підприємства, ухвалюються рішення про ліквідацію господарюючого суб’єкта. Згідно законодавству існує два види ліквідації:
1) добровільна ліквідація – це процедура ліквідації неплатоспроможного підприємства, яка здійснюється без залучення судових органів на підставі вирішення власників або угоди, складеного між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів;
2) примусова ліквідація – це процедура ліквідації неплатоспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, в процесі реалізації справи про банкрутство).
Залежно від глибини фінансової кризи на підприємстві й умов надання йому зовнішньої допомоги, виділяють два основні види санації:
1) без зміни статусу юридичної особи, що санується – така санація здійснюється для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан розглядається як тимчасове явище;
2) зі зміною статусу юридичної особи, що санується – ця форма санації називається реорганізацією підприємства й вимагає здійснення реорганізаційних процедур, пов’язаних зі зміною його форми власності, організаційно-правової форми тощо. Вона здійснюється при більш глибокому кризовому стані підприємства.
1. Програма санаційного аудиту.
Санаційний аудит – це аудит підприємства, що знаходиться в стані фінансової кризи.
Головна мета санаційного аудиту – оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності і наявного плану фінансового оздоровлення.
Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісному співробітництві з внутрішніми службами підприємства.
Етапи проведення санаційного аудиту:
1. Збір і систематизація інформації про підприємство.
2. Розрахунок та аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку (оцінка стану фінансової кризи).
3. Аналіз причин і симптомів фінансової кризи та виявлення слабких сторін діяльності.
4. Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію підприємства.
Акт про результати проведення фінансового аудиту повинен відображати реальне положення підприємства і його санаційні шанси.
У практиці санаційного аудиту часто використовують SWOFT-analysis (СВОТ-аналіз): аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, шансів (Opportunite) і ризиків (Threat).
Цей аналіз може використовуватися для всього підприємства, по окремих підрозділах і в розрізі окремих видів продукції.
У результаті розробляються рекомендації з ефективного використання наявного потенціалу, по усуненню слабких позицій, по нейтралізації ризиків і використанню додаткових шансів.
На практиці в ході виконання СВОТ-аналізу з метою контролю використовують анкетування й АВС-аналіз (об’єкт контролю поділяють на три групи і кожну контролюють у визначений термін).