1.Сутність, склад і структура обігових коштів.

2.Визначення потреби в обігових коштах.

3.Вплив розміщення обігових коштів на фінансовий стан підприємства.

Мета: З’ясувати сутність, склад і структуру обігових коштів підприємства, визначити потребу в обігових коштах та дослідити вплив розміщення обігових коштів на фінансовий стан підприємства.

Література:

[9]; [11]; [2]; [24]; [25]; [16].

При здійсненні господарської діяльності у розпорядженні підприємства знаходяться різні види майна в матеріальній та нематеріальній формі. За економічним змістом майно є його активами.

В Україні відповідно до П(С)БО активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Активи – це усе, чим володіє підприємство (готівка, дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства); ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигід у майбутньому.

Активи – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку; під активами розуміють всі види майна підприємства, що належать йому на праві власності й використовуються для здійснення статутної діяльності.

Активи – це сукупність ресурсів, які використовуються підприємством в процесі господарської діяльності, підлягають ефективному контролю, що сприяє отриманню економічних благ в майбутньому.

Мета формування активів підприємства – виявлення та задоволення потреб підприємства в окремих видах активів для забезпечення виробничого процесу, а також оптимізація складу активів для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.

Підприємства одержують активи з різних джерел. В цілому їх поділяють на:

- власні (вклади засновників, прибуток, резерви, безповоротні фінансова допомога);

- зобов’язання (кредиторська заборгованість).

Форми існування

Рис. 1 Джерела формування активів підприємства

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Додатковий вкладений капітал – сума перевищення капіталу, вкладеного засновниками, над сумою статутного капіталу без зміни його розміру.

Інший додатковий капітал – вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від юридичних або фізичних осіб.

Резервний капітал – це капітал, який створюється за рахунок прибутку підприємства відповідно до законодавства та установчих документів.

Нерозподілений прибуток – капітал, що складається з чистого прибутку поточного року та нерозподіленого прибутку минулих років.

Неоплачений капітал – сума заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу, розмір яких визначено установчими документами.

Вилучений капітал – фактична собівартість викуплених товариством у учасників акцій власної емісії або часток у статутному капіталі.

Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку.

Довгострокові зобов’язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу.

Доходи майбутніх періодів – доходи, які включаються до складу поточних зобов’язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Забезпечення наступних витрат і платежів – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (відпустки, гарантії), цільові надходження.

Формування активів підприємства пов’язано з етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

1 етап: створення нового підприємства – найбільш відповідальний етап формування активів. Сформовані на цьому етапі активи багато в чому визначають потребу в стартовому капіталі, умовах генерування прибутку, швидкості обороту цих активів, рівні їхньої ліквідності;

2 етап: розширення, реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів розглядається як постійний процес розвитку підприємства в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширення та відновлення складу активів діючого підприємства здійснюється у відповідності зі стратегічними завданнями його розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів;

3 етап: формування нових структурних одиниць діючого підприємства – дочірніх підприємств, філій. Цей процес може здійснюватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу.

Інформацію щодо оперативного управління господарюючим суб’єктом, достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, а також джерела їх формування і цільове призначення отримують за допомогою бухгалтерського балансу.

Баланс – це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

За формою баланс – таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об’єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами; їх підрозділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін.

Статті пасиву – джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Принципи формування активів:

- облік найближчих перспектив розвитку операційної діяльності а форми її диверсифікації;

- забезпечення відповідності обсягу та структури сформованих активів обсягу та структурі виробництва і збуту;

- забезпечення оптимальності складу активів з позиції ефективності господарської діяльності;

- забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їх використання;

- вибір найбільш прогресивних видів активів з позиції забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика вітчизняної і світової практики побудови активу і пасиву балансу

	Актив	Пасив
Вітчизняна практика	Актив будують у порядку зростання ліквідності: - нерухомість; - запаси; - кошти	Пасив будують за зобов’язаннями перед власниками коштів: спочатку своїми, а потім чужими
Світова практика	Актив будують у порядку убування ліквідності: - грошові кошти; - товари і запаси; - нерухомість; - акціонерний капітал	Пасив будують за ступенем погашення: - поточні рахунки до оплати; - довготермінові пасиви; - акціонерний капітал.

Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного виробничого циклу.

До складу оборотних активів належать:

- запаси сировини та матеріалів;

- незавершене виробництво;

- готова продукція на складі;

- дебіторська заборгованість;

- короткострокові фінансові вкладення;

- витрати майбутніх періодів.

Позаоборотні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності й переносять на продукцію використану вартість частинами.

Позаоборотні активи включають:

- основні кошти;

- нематеріальні активи;

- незавершені капітальні вкладення;

- інші поза оборотні активи.

Фінансові активи – це сукупність активів підприємства, що перебувають у формі наявних коштів і різних фінансових інструментів і включають:

- грошові активи в національній та іноземній валюті;

- дебіторську заборгованість;

- короткострокові та довгострокові фінансові вкладення.

Нефінансові активи – це сукупність матеріальних і нематеріальних активів, а саме:

1) матеріальні активи:

- основні кошти;

- незавершені капітальні вкладення;

-устаткування до монтажу;

- виробничі запаси сировини і матеріалів;

- незавершене виробництво;

- готова продукція;

- інші види;

2) нематеріальні активи:

- програмне забезпечення;

- товарні знаки;

- патенти;

- ноу-хау;

- права користування;

- ліцензії;

- інші нематеріальні активи.

Ліквідні активи – група активів підприємства, які можуть бути переведені в грошову форму без втрат своєї поточної вартості лише після закінчення тривалого періоду часу і включають:

• грошові активи;

• короткострокові фінансові вкладення;

• дебіторську заборгованість (крім безнадійної);

• Запаси готової продукції на складі.

Неліквідні активи – група активів підприємства, які швидко перетворюються в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної вартості з метою своєчасного забезпечення платежів по поточних зобов’язаннях, а саме:

- основні кошти;

- незавершені капітальні вкладення;

- устаткування до монтажу;

- довгострокові вкладення;

- безнадійна дебіторська заборгованість;

- витрати майбутніх періодів.

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинно мати у своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди.

Рис. 2 Види виробничих фондів

Виробничі фонди – це матеріальна основа виробництва, яка існує у вигляді засобів та предметів праці.

Виробничий цикл підприємства – період повного обертання матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу.

Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за формулою:

,

де - тривалість виробничого циклу підприємства, дні;

- період обертання середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, дні;

- період обертання середнього обсягу незавершеного виробництва, дні;

- період обертання середнього запасу готової продукції, дні.

Операційний цикл підприємства – період повного обертання всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих її видів; цикл, який характеризується проміжком часу між придбанням виробничих запасів і отриманням грошових коштів від реалізації виробленої з них продукції.

Тривалість операційного циклу підприємства визначається за формулою:

,

де - тривалість операційного циклу підприємства, дні;

- тривалість обертання запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, дні;

- тривалість обертання запасів готової продукції, дні;

- тривалість обертання поточної дебіторської заборгованості, дні.

Фінансовий цикл підприємства – це період часу між початком оплати постачальникам отриманих від них сировини та матеріалів (погашенням кредиторської заборгованості) і початком надходження грошових коштів від покупців за поставлену їм продукцію (погашенням дебіторської заборгованості).

На тривалість фінансового циклу впливають такі чинники:

- тривалість операційного циклу підприємства та його окремих стадій;

- темпи зростання обсягів діяльності;

- рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів;

- сезонність виробництва, реалізації та постачання сировини;

- стан кон’юнктури на ринку сировини та ринку готової продукції.

Тривалість фінансового циклу підприємства визначається за формулою:

,

де - тривалість фінансового циклу, дні;

- тривалість виробничого циклу підприємства, дні;

- середній період обертання поточної дебіторської заборгованості, дні;

- середній період обертання поточної кредиторської заборгованості, дні.

Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання відстрочок платежів з боку постачальників).

Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості.

Оборотні виробничі засоби і фонди обігу знаходяться у постійному русі і забезпечують безперервний кругообіг засобів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім – на виробничу і знову на товарну і грошову:

.

Оборотні засоби – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні засоби і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Склад оборотних засобів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів та фондів обігу (рис. 3).

Рис. 3 Склад оборотних активів (засобів)

Нормовані оборотні засоби – всі оборотні виробничі засоби, а також та частина фондів обігу, що представлена залишками нереалізованої продукції на складі.

Ненормовані оборотні засоби – засоби обігу за винятком готової продукції на складі.

Структура оборотних засобів – це частка вартості і окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

У різних галузях народного господарства склад та структура оборотних активів різні та залежать від:

- типу галузі;

- складу витрат;

- виду продукції, що випускається;

- особливостей матеріально-технічного постачання тощо.

У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу частку в оборотних активах займають запаси.

Запаси – це сукупність активів, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

У господарській діяльності підприємства запаси поділяють на:

- сировина, основні і допоміжні матеріали та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

- готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, що передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані й утримуються з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом одного року або операційного циклу.

Валові оборотні активи - це загальний обсяг оборотних активів, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу.

Чисті оборотні активи – частина оборотних активів, яка сформована за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу.

Власні оборотні активи – частина оборотних активів, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.

Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів – вид оборотних активів, який характеризує обсяг вхідних матеріальних їх потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.

Запаси готової продукції – вид оборотних активів, який характеризує обсяг вхідних матеріальних їх потоків у формі запасів виробленої продукції, призначеної для реалізації.

Поточна дебіторська заборгованість – сума заборгованості на користь підприємства, представлена поточними фінансовим зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб з розрахунків за товари, роботи, послуги, видані аванси та ін.

Грошові активи – це залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті, короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції.

Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства – це сукупність оборотних активів підприємства у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, обсягу незавершеної продукції та запасів готової продукції.

Оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства – це сукупність усіх товарно-матеріальних запасів і суми поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням суми поточної кредиторської заборгованості.