1. За л.С. Виготським:

1) криза новонародженості;

2) вік немовляти (2 міс. - 1 р.);

3) криза 1 року;

4) раннє дитинство (1-3 р.); б) криза 3 років;

6) дошкільний вік (3-7 р.);

7) криза 7 років;

8) шкільний вік (8-12 р.);

9) криза 13 років;

10) пубертатний вік (14-18 р.);

11) криза 17 років.

. За Б. Ер і к с о н о м:

1) оральна стадія (вік немовляти);'

2) анальна стадія (ранній вік); 9) фалічна стадія (вік гри);

4) перша латентна стадія (шкільний вік);

5) друга латентна стадія (підлітковий вік);

6) молодість;

7) зрілість;

8) старість

Соцiальна ситуацiя роз­витку - своєрiднi, специфiчнi для даного віку, виключнi, єдинi танеповторнi взаємини мiж дитипою i павколишньою дiйснiстю, насамперед за все соцiальною.

Провідна діяльність - це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв'язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень

Провідна діяльність є показником адекватності психологічного віку індивіда і характеризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку. Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить перш за все від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють такі види провідної діяльності (за Л.М. Фрідманом):

Психічні новоутворення - прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда у певному віковому періоді

Саме новоутворення психіки складають суть кожного вікового періоду, з їх появою завершується один період і відкривається наступний.

А.В. Аверін

Новоутворення не з'являються автоматично, а формуються під дією трьох факторів психічного розвитку за сприятливих умов існування і становлення особистості. Психічні новоутворення є специфічними для кожного вікового періоду і характеризують перебудову особистості.

Здебільшого новоутворення формуються в кінці вікового періоду, успішність формування психіки в ньому, однак іноді з'являються на початку (внутрішня позиція школяра, що формується у першокласника), або в середині періоду (почуття дорослості виразно виявляється вже у 13-річних підлітків).

Залежно від тієї сфери психіки, де сформувались психічні новоутворення, вони демонструючи

Почуття дорослості є особистісним новоутворенням підлітка, а здатність до абстрактного мислення - його пізнавальним новоутворенням

мають такі різновиди, як особистісні, що відображають зміни емоцій, почуттів, волі, характеру, самосвідомості, мотивації, та пізнавальні (пізнавальні процеси, увага, інтелектуальні здібності).

Якщо новоутворення охоплює всю сферу психіки, особистісну чи пізнавальну, воно називається загальним, на кшталт довільності пізнавальних процесів молодших школярів, а якщо стосується лише окремої психічної функції - парціальним (наприклад, адекватна самооцінка як компонент самосвідомості дошкільнят).

Ельконiн стверджухє, що не можна здiйснювати перiодизацiю за однiєю ознакою. Він виділяє основні принципи побудови вікової перiодизацiї. Зокрема, вказу€ на те, що варто враховувати закономiрностi розвитку психiки. Розвиток - це внутрiшньо детермiнований, дiалектично суперечливий цiлеспря­мований процес, де "плавнi" еволюцiйнi перiоди змiнюються"стрибками". Вiдповiдно вікова перiодизацiя повинна базуватисяна конкретно-iсторичному розумiннi розвитку людства. Виявлен­ня переломних критичних точок, пошук внутрiшнiх протирiч, врахування особливостей чергування критичних перiодiв i стабiльних - усе це важливо для побудови вікової перiодизації. Межами віку єкризи. В психiчному розвитку можна видiлити епохи, стадії, фази.

Психічний розвиток людини поділяється на певні періоди, послідовна зміна яких необоротна і непередбачувана. Кожний період – це своєрідна сутність психічного розвитку з власними для нього якостями розвитку і зумовлені: конкретно історичними умовами розвитку, спадковістю, характером виховання, особливостями діяльності та стосунки з іншими людьми.