46. Структура, функції та моделі роботи в громаді.

Розрізняють формальні та неформальні характеристики структури громади. Якщо йдеться про територіальну громаду, то до формальних характеристик належить інформація щодо органів місцевої влади, шкіл, церков/релігійних організацій, засобів масової інформації, розташованих на її території. Важливими є також демографічні дані громади: статистика, яка дає уявлення про склад населення, рід занять, стан здоров'я, а також інформація щодо адміністративних меж громади.

Проте ці дані, не підкріплені неформальною інформацією щодо стосунків та цінностей, недостатньо вартісні для соціальних працівників, котрі реалізують програми в громадах. Неформальні характеристики громади включають інформацію щодо існуючих соціальних угруповань, наприклад, релігійних, політичних, расових, класових, культурних чи субкультурних. Історично місцеві громади спиралися головним чином на дві структури: суспільні збори (форуми) і громадські асоціації. Ці структури створювали в місцевій громаді «суспільний простір» Для соціального працівника потрібна співпраця з такими громадськими асоціаціями та розвиток місцевих ініціатив у громаді, аби «суспільний простір» сприяв розв'язанню або принаймні зменшенню соціальних проблем і конфліктів.

Моделі роботи в громаді призначені для тог о, щоб правильно зорієнтувати людину, котра прагне щось змінити в громаді. Першу класифікацію моделей роботи в громаді запропонував Д. Ротман, котрий визначив три основних напрями практичної діяльності:

1.Модель локального розвитку: організація самодопомоги, інтеграція; розв'язання екзистенціальних проблем; збереження демократичних взаємовідносин, традицій; вирішення широкого спектра соціальних проблем; організація групових дискусій і взаємодії груп із зацікавленими особами; виконання ролі координатора, вчителя соціальних умінь; використання маніпулятивних технік соціальної роботи; створення груп, орієнтованих на вирішення завдання; дотримання концепції раціоналізму; залучення клієнтів до вирішення проблемних ситуацій.

2.Модель соціального планування: розгляд проблемно-орієнтованих завдань; вирішення соціальних проблем і проблем, пов'язаних із психічним і фізичним здоров'ям; накопичення фактів і раціональне розв'язання проблем; в основі тактики і техніки діяльності — консенсус-конфлікт; виконання ролі фасілітатора, аналітика, виконавця програм; маніпуляції формальною організацією і даними; як концепція роботи використовується ідеалізм; клієнти розглядаються як споживачі соціальних послуг.

3.Модель соціальних акцій: врегулювання взаємовідносин і ресурсів, інституційний обмін; вирішення питань соціальної несправедливості і депривації; організація об'єднань, спрямованих на подолання негативних явищ; в основі тактики і техніки діяльності — конфлікт, соціальні конфронтації, директивні акції; соціальний працівник виступає у ролі адвоката, агітатора, брокера; маніпуляції організацією мас і політичними процесами; в основі концепції роботи — теорії реалізму; клієнти розглядаються як жертви соціальних обставин.

Мікросоціальне середовище зумовлює специфічні вимоги до професійної компетенції. Серед них — вміння проводити наукові дослідження на основі соціальних, психологічних, демографічних, статистичних даних; вміння правильно аналізувати й інтерпретувати отриману інформацію, щоб адекватно представляти ситуацію розвитку співдружності та її проблеми.

Оперативна соціальна допомога чи втручання потребують компетенції, яка виходить за межі соціальної роботи, тому що потребує залучення до спільної діяльності спеціалістів з різних сфер суспільного життя. Команда, яка включає юристів, лікарів, психологів, соціальних працівників, здійснює різні напрямки соціальної роботи, які мають на меті подолання і вирішення різних проблем споживачів соціальних послуг. Допомога у цьому випадку має синтезуючий характер, оскільки кожен спеціаліст привносить у загальний процес соціальної роботи свої знання та уміння, використовуючи свої повноваження і компетенцію.

Таким чином, соціальна робота в громаді спирається на соціальну ініціативу громадян з метою розв'язання їхніх соціальних проблем, задоволення потреб, захисту прав, розвитку системи само- та взаємодопомоги, формування просоціальної поведінки, сприяння соціальній адаптації та реабілітації, попередження несприятливих умов соціалізації, а також використання підходів невідкладної соціально-психологічної допомоги і підтримки у розв'язанні проблем індивідуальної соціальної роботи.

Американська «Енциклопедія соціальної роботи» (1995), котру у США вважають настільною книгою соціальних працівників, визначає вісім сучасних моделей практичної роботи в громаді:

- організаціясусідівтагромадськості (Neighbourhood and Community Organizing);

- організаціяфункціональнихгромад (Organizing Functional Communities);

- соціальнийтаекономічнийрозвитокгромади (Community Social and Economic Development);

- соціальнепланування (Social Planning);

- розвитокпрограмтазв'язківугромаді (Program Development and Community Liasons);

- політичнітасоціальнідії (Political and Social Actions); - коаліції (Coalitions);

- соціальнірухи (SocialMovements)

Варто виділити ще одну групу сучасних практичних моделей, дотичних до соціальної роботи в громаді.

Модель запобігання злочинності на рівні громади, яка орієнтована на профілактику правопорушень і зловживання наркотиками, організацію сусідського нагляду, зниження рівня страху в громаді, підвищення безпеки вразливих груп (людей похилого віку, дітей) та досягнення довіри між поліцією і мешканцями громади

Модель формування здорового способу життя має на меті підвищення якості життя в громаді та спирається на проведення місцевих профілактичних заходів [13-20]. Її можна вважати складовою інших моделей: соціального та економічного розвитку громади, розвитку програм та зв'язків у громаді, організації функціональних громад тощо.

Модель відродження громади передбачає оцінку потужності місцевих ресурсів, залучення людей, котрі мають ідеї та бачення розвитку громади, передовсім економічного характеру, знаходження інвестицій для розширення існуючого місцевого бізнесу та створення нових структур.