- •Методика викладання природознавства – педагогічна наука. План.
- •1. Предмет методики викладання природознавства.
- •2. Зв’язок методики викладання природознавства з іншими науками.
- •Знання з природознавства. Методика організації засвоєння знань.
- •Індивідуалізація у процесі навчання природознавства
- •. Методи навчання природознавству. План
- •П.2 Класифікація методів навчання.
- •1). Класифікація за джерелом знань (м.М.Верзилін) Методи
- •2). Класифікація за рівнем активності і пізнавальної самостійності учнів ( м.М.Скаткін, і.Я.Лернер). Методи:
- •3). Класифікація за характером дидактичних цілей (за етапами засвоєння знань). Методи
- •Критерії вибору методів
- •П.3 Характеристика окремих груп методів. Словесні методи
- •Основні типи запитань
- •Вимоги до запитань вчителя:
- •Вимоги до відповідей учнів
- •Наочні методи навчання.
- •Класифікація засобів наочності
- •Практичні методи навчання.
- •Спостереження та його види Суть спостереження
- •Структура спостереження
- •План спостереження.
- •Безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи.
- •Висновки спостережень.
- •Види спостережень за тривалістю виконання
- •Види спостережень за формою організації діяльності учнів
- •Види спостережень за часом проведення
- •Види спостережень за рівнем пізнавальної самостійності
- •Дослід та його види Суть досліду. Критерії його вибору.
- •Структура досліду
- •Методика використання досліду
- •Види дослідів за рівнем пізнавальної самостійності учнів
- •Види дослідів за тривалістю виконання
- •Картка 1
- •Практичні роботи та їх види
- •4. Методичні прийоми та їх використання у навчальному процесі.
- •П.5. Специфіка організації роботи дітей з підручником.
- •Методичні прийоми роботи з книгою:
- •Позаурочна і позакласна робота з природознавства
- •Позаурочна робота
- •Позакласна робота.
- •Індивідуальна позакласна робота.
- •Групова позакласна робота
- •Позакласна масова робота.
- •Тематичне позакласне читання, усні журнали.
- •Проведення свята.
- •Особливості навчання учнів природознавству у малокомплектній школі.
- •Поняття про м початкову ш.
- •Організаційні форми навчання у мш. Урок.
- •Екскурсії.
- •3. Особливості методів та методичних прийомів навчання природознавству у мш.
- •Форми організації навчання природознавству. План.
- •П. 1 Поняття про форми навчання. Класифікація форм навчання.
- •Класифікація форм навчання.
- •Урок – основна форма навчання природознавству.
- •Вимоги до сучасного уроку.
- •Загальнопедагогічні:
- •Психологічні :
- •Дидактичні :
- •3). Класифікація уроків. Характеристика окремих дидактичних компонентів уроку.
- •Зміни у програмі з природознавства в початкових класах
- •Завдання і зміст навчально-виховних задач курсу природознавства в початкових класах
- •Типи уроків з природознавства
- •4 Клас
- •Хід уроку
- •V. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.
- •1. Розповідь вчителя з елементами бесіди.
- •2. Практична дослідницька робота. Технологія „Робота в групах”
- •Vі. Проведення досліду „ у царстві мильних бульбашок”
- •Хід експерименту
- •2. Рефлексія.
- •2 Клас
- •3 Клас
- •Хід уроку
- •I. Організація початку уроку
- •II. Мотивація навчальної діяльності
- •2. Розгадування кросворду — визначення теми уроку.
- •2 Клас
Основні типи запитань
репродуктивно- репродуктивно- продуктивно-
мнемічні: пізнавальні : пізнавальні:
питання, що потребу- запитання стимулюють питання, що потре-
ють відтворення раніше репродуктивну пізнаваль- бують розумової Д
набутих знань і умінь; ну Д, результатом якої є (порівняння, аналіз,
змалювання якихось здобуття готових знань з синтез, докази, уза-
об’єктів, явищ тощо. різних джерел: підручни- гальнення, встано-
ків, засобів наочності, спо- влення причинно-
стережень, дослідів. наслідкових зв’яз-
ків.
Вимоги до запитань вчителя:
ясне формулювання;
конкретність;
лаконічність (краткость + четкость);
невелике число завдань у запитанні;
уникати альтернативних запитань.
Вимоги до відповідей учнів
З перших днів навчання у школі учитель повинен вчити кожну дитину:
- будувати відповідь на поставлене питання. (Причини неточних або неправильних відповідей можуть бути різними: невміння проаналізувати запитання й зрозуміти його сутність або словесно сформулювати відповідь. Робота повинна бути цілеспрямованою, систематичною й починатися з аналізу вчителем запитання та показом зразка відповіді на нього. Далі така робота здійснюється з учнями). Спочатку аналізується запитання (фронтально або з одним учнем), а потім проводиться аналіз відповіді дитини: що треба було відповісти, що викладено і про що не сказано у відповіді. До тієї частини, що не була висвітлена, формулюється додаткове запитання. Поступово рівень самостійності школярів зростає. Так, пропонуючи запитання, вчитель одразу дає завдання: слухати уважно і поставити додаткове запитання.
- У всіх випадках дитина повинна зрозуміти те, про що відповідає і чому вона про це розповідає. Наприклад: на питання „ У якій частині України знаходиться зона степів?” Відповідаючи, учень розповідає усе, що знає про зону степів. Такі ситуації недопустимі. Треба зупинити – проаналізувати запитання (можливо дитина не зрозуміла) – дати відповісти. Можна залучити клас. Якщо не знає – відповідає інший, а цей повторює.
Переваги бесіди:
дозволяє поставити учня в активну позицію;
дозволяє систематично актуалізувати знання учня;
дозволяє привернути увагу учнів до того чи іншого питання.
Недоліки бесіди:
запитально-відповідна форма навчання дає дрібні знання;
різні учні мають неоднакову швидкість мислення, тому відповідь на запитання один дає одразу, а інший через деякий час.
г) Пояснювальне читання – див. п.5 .
Наочні методи навчання.
У сучасному навчальному процесі широко використовуються наочні методи навчання. Вони розвиваються та вдосконалюються у зв’язку з тим, що особливе місце у викладанні займає дидактичний принцип наочності. Він є одним з найважливіших для організації ефективного процесу навчання молодших школярів. Адже без чуттєвої основи засвоєні знання будуть формальними. Вони, у кращому випадку, запам’ятовуються учнями, але не будуть для них зрозумілими, тобто усвідомленими, осмисленими. „Слово, - зазначав видатний фізіолог І.П.Павлов, - яке загубило зв’язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються, перестає бути сигналом для суб’єкта, втрачає для нього своє пізнавальне значення”. (у кн. Т.М.Байбари „Методика навчання природознавства в поч. класах”(с. 119))
Золоте правило дидактики: все, що тільки можна, надавати для сприйняття почуттями ...(Я.А.Коменський)
а саме: видиме – для сприйняття зором, те, що чується, - слухом, запахи – нюхом, що можна вкусити – смаком, доступне дотикові – шляхом дотикання. Якщо деякі предмети зразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони схоплюються кількома чуттями”.
Більше 100 років тому К.Д.Ушинський переконливо доводив, що навчання дітей молодшого шкільного віку з використанням різних видів наочності відбувається швидше, легше, цікавіше.
Відомо, що наочні методи вживаються у навчальному процесі з різноманітними дидактичними цілями:
як засіб навчання;
як методичний прийом, що посилює ефективність словесних методів;
як приклад для осмислення завдань наступної практичної роботи.
Наочні методи навчання тільки тоді виконують функцію методу,коли учні у процесі розглядання, спостереження та сприйняття предметів, об’єктів або процесів за допомогою органів чуття отримують певну інформацію про них, осмислюють шляхом порівняння, та на цій основі формуються знання, а потім при подальшій їх розумовій переробці засвоєне відтворюється словом (розповіддю), показом та поясненням.
Реалізація принципу наочності пов’язана із засобами наочності. Наочні методи навчання характеризуються тим, що в процесі їх вживання використовуються наочні посібники з метою отримання нових знань.