якщо зранку за сонячної погоди мальва і нагідки ніби прив’яли, закрили віночки, чекайте дощу.

ІІІ. Спостереження за тваринами.

1. У полі, де є нірки ховрахів, причаївшись, простежте за поведінкою цих тварин. Доведіть, що ховрахи – шкідники поля.

2. Голоси яких птахів де і коли ви чули у червні? Запишіть.

3. Станьте від гнізда на такій віддалі, щоб не сполохати пернатих, і полічіть, скільки разів протягом години прилітають до свого гнізда ластівки (шпаки) годувати пташенят.

4. Проведіть спостереження за птахами, які постійно живуть на водоймах і які лише прилітають сюди. Побачивши лелеку, зверніть увагу на форму його тіла, колір оперення, довжину шиї, дзьоба і ніг. Як цей птах здобуває собі їжу? Які з перелічених ознак допомагають йому?

5. Проведіть спостереження за домашніми качками і гусьми. Як вони дістають корм із води? Опишіть особливості будови цих птахів.

6. У лісі чи на луках знайдіть мурашник. Влаштуйтеся неподалік від нього і простежте, що несуть комахи до „свого дому”. Недалеко від мурашника покладіть мертву муху або гусеницю і простежте за поведінкою мурашок. Розкажіть товаришам, чому треба охороняти мурашники.

7. Перевірте, чи це справді так:

а) чекайте дощу, якщо:

- мурашки не поспішають на „роботу”;

- бджоли не відлітають далеко від вуліка;

- ластівки літають низько над водою;

- риба „вистрибує” з води;

- гусениці не полишають своїх гнізд;

б) буде гарна погода, якщо:

- багато метеликів літає зранку;

- комарі в’ються стовпчиками.

8. Перевірте прислів’я: „Викине ячмінь колос, загубить соловей голос”. Коли соловей перестає співати? Поміркуйте чому.

ІV. Спостереження за працею людей.

1. Занотуйте, коли розпочався перший сінокіс і коли закінчився.

2. Спостерігайте протягом літа, як люди доглядають за картоплею і посівами буряків. Занотуйте в щоденнику, які роботи виконуються і коли.

3. Коли розпочинаються жнива? Які зернові культури скошують першими у вашій місцевості? Занотуйте у щоденнику.

4. Коли розпочався у вашій місцевості збір овочів 9огірків, помідорів, перцю) і фруктів (смородини, яблук, груш)?

5. Яку допомогу ви надавали своїм батькам удома або на полях і фермах? Складіть усну розповідь.

Для практичних завдань учитель рекомендує зібрати зразки корисних копалин, а також насіння різних рослин, щоб підгодувати птахів узимку. Варто запропонувати молодшим школярам зібрати й засушити листя дерев і кущів або кілька рослин бур’янів. Однак у жодному разі не слід давати завдання засушувати інші рослини, особливо рідкісні.

Успіх виконання літніх завдань залежить від рівня підготовки учнів до такої роботи. Вже з перших уроків природознавства на конкретних прикладах треба вчити дітей правильно спостерігати, порівнювати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки на основі результатів спостережень; вести календар природи й індивідуальні щоденники спостережень. А під час екскурсій знайомити дітей з правилами збору природних матеріалів, поведінки у природі, способами її охорони і збереження.

Від підготовки дітей, вдалого добору змісту і форми завдань на літо залежить не тільки якість їх виконання, а й контроль учителя. Думка, що такі завдання складно проконтролювати, неправомірна, оскільки саме через систему відповідно добраних завдань і зафіксованих учнями результатів своєї роботи здійснюється опосередкований контроль. Отже, всі спостереження учням слід занотувати у щоденники, які оформляють на передостанніх уроках природознавства. Учитель пропонує розділити зошит на кілька частин залежно від кількості видів завдань:

1. спостереження за неживою природою;

2. спостереження за рослинами;

3. спостереження за тваринами;

4. спостереження за працею людей;

5. дослідницька робота на пришкільній ділянці;

6. перевірка народних прикмет тощо.

У цих розділах записуються літні завдання для кожного учня. Учитель дає фронтальні й індивідуальні пояснення: як краще спостерігати, на що звернути особливу увагу тощо. Пропонує учням не лише записувати, а й замальовувати те, що найбільше вразило під час спостережень, або добирати відповідні ілюстрації.

На перших уроках нового навчального року відводиться час для оцінювання літніх завдань. Діти приносять щоденники спостережень, зібрані природні матеріали. Вчитель їх оцінює, відзначаючи систематичність ведення спостережень, повноту виконання завдань, охайність і правильність записів тощо.

Значний ефект дає організація виставки літніх завдань. Діти, ознайомившись з її експонатами, оцінюють роботу інших, порівнюють зі своєю, у них виникає більша зацікавленість у виконанні такої роботи.

Зібрані природні матеріали залишаються в класі-кабінеті, частину учитель використовує на уроках трудового навчання за темою „Робота з природними матеріалами”, а деякі – в гуртковій роботі для виготовлення роздаткового матеріалу та ін.

Щоденники спостережень залишаються в учнів, матеріали їх періодично використовуються на уроках під час вивчення відповідних тем. Так, у 3(2) класі, вивчаючи тему „Рослини лісу”, учні готують розповіді, спираючись на літні спостереження:

1) про листяний (хвойний, мішаний) ліс (чим характеризується, які дерева, кущі, трави ростуть у ньому); 2) про листяне дерево, за яким спостерігали влітку; 3) про хвойне дерево; 4) про лікарські рослини лісу; 5) про зміни, що відбуваються з деревами, кущами, трав’янистими рослинами протягом літа. Вивчаючи тему „Бур’яни поля”, учні розповідають: 1) про різноманітність бур’янів, які ростуть на полі, городі; 2) про пристосування цих рослин до середовища (швидке розмноження і поширення); 3) про працю людей на городі, в полі, що пов’язана зі знищенням бур’янів. Результати літніх спостережень використовуються і в 5 класі під час вивчення теми „Рослини суші”: охарактеризуйте групи рослин поля, луків, лісу, вказати особливості їх зовнішньої будови щодо різних умов існування тощо.

Отже, правильно організоване виконання літніх завдань є надійним засобом підвищення ефективності навчання природознавства.

Позакласна робота.

Позакласна робота базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов’язкова для всіх учнів класу. Ця робота організовується за спеціально розробленою програмою, оскільки її зміст виходить за межі шкільної програми з навчального предмета. Однак під час складання програми слід пам’ятати про вікові особливості дітей молодшого шкільного віку.

Позакласна робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір з природознавства, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу. Вона забезпечує цікаве й корисне проведення школярами вільного часу.

За способом організації діяльності школярів у дидактико-методичній літературі розрізняють індивідуальну, групову та масову позакласну роботу.

Індивідуальна позакласна робота.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, які виявляють особливий інтерес до об’єктів і явищ природи. Пізнавальний інтерес зароджується в них на уроках природознавства і в позаурочній роботі. Спочатку він нестійкий, ситуативний і проявляється у збиранні марок, листівок, кольорових фотографій, на яких зображені рослини, тварини, явища природи; читанні дитячих книжок про них; перегляді телепередач. Однак все це школярі роблять безсистемно, нецілеспрямовано. Завдання учителя – вчасно помітити, виявити і перетворити це захоплення в стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмета, процесу пізнання природи. Відповідно до цього індивідуальна позакласна робота повинна бути цілеспрямована, планомірна. Розпочинається вона з побудови завдань на тому змісті і тих видах діяльності, якими цікавиться дитина. Наприклад, якщо вона збирає кольорові листівки про природу, рослини, то їй пропонується зробити з них тематичні підбірки, знайти до кожної з тем загадки, прислів’я, цікаву інформацію (про особливості вирощування, застосування людиною тощо).

Важливим видом індивідуальної роботи є позакласне читання. Необхідно навчити кожного учня самостійно працювати з книжками про природу. На початковому етапі їх підбирають індивідуально з урахуванням інтересу до природи та до читання як виду діяльності, рівня оволодіння технікою читання. Слід рекомендувати учням не тільки прочитати, а й скласти коротке оповідання, намалювати малюнок або відшукати ілюстрації до прочитаного. Пізніше завдання змінюють, зокрема пропонується самостійно підібрати дитячі книжки про визначений предмет або явище природи, а потім працювати над ними.

Ефективність індивідуальної позакласної роботи залежить від рівня усвідомлення учнем мети завдання, його вагомості, від оволодіння способами виконання й оформлення його результатів, а також від оцінювання товаришами й учителем.

Виявлення і розвиток індивідуальних інтересів дозволяє за спільністю об’єднувати і залучати дітей до групової та масової позакласної роботи.

Групова позакласна робота

Найпоширенішою формою групової позакласної діяльності молодших школярів є гурток. Як правило, він називається гуртком юних натуралістів (юннатів). У практиці роботи школи зустрічаються й інші назви: „Юні друзі природи”, „Люби і знай свій рідний край” тощо.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької роботи, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями природоохоронної роботи.

Гурток об’єднує 15-20 учнів. Бажано, щоб вони були одного віку, що дозволяє ефективно керувати їх діяльністю. Робота гуртка може бути присвячена глибшому вивченню окремих тем або розділів навчальної програми, до яких школярі виявили особливий інтерес. Наприклад: „Пори року у нашій місцевості”, „Рослинний світ нашої місцевості” і т.ін. – це у 3(2) класі. В 4(3) класі тематика значно ширша, комплексна: „Скарби природи мого краю”, „Таємниці життя лісу” тощо. Отже, розглядаючи загальну проблему, учитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Під час планування враховуються індивідуальні інтереси дітей, їх вікові особливості. Вони впливають на вибір об’єктів вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм звітності, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

Приблизний план роботи включає такі розділи:

1. Тема занять.

2. Форма занять.

3. Дата проведення занять.

4. Зміст і методи фронтальної роботи на занятті.

5. Зміст і методи індивідуальної роботи.

Індивідуальні завдання з певної теми виконуються безпосередньо на заняттях (короткочасні спостереження, досліди, практичні роботи, діяльність із засобами наочності, з дитячою науково-популярною літературою). Вони бувають також випереджувальними або виконуються після проведення заняття і розраховані на тривалий час (кілька тижнів чи увесь термін роботи гуртка). Ефективність виконання довготривалих завдань залежить від осмислення школярами їхньої мети, оволодіння прийомами виконання дій у необхідній послідовності. Тому, поставивши завдання, варто одразу ж актуалізувати опорні знання та уміння, при потребі продемонструвати учням зразок виконання окремих дій, або діяльності в цілому, організувати діяльність дітей (із різним рівнем самостійності), яка спрямовується на пошук нових способів діяльності.

6. Форма звітності.

Засідання гуртка відбуваються і в класі, і на природі. Важливим є перше заняття гуртка, яке проводиться у формі екскурсії. На екскурсії організовується безпосереднє сприймання учнями об’єктів, з якими вони будуть працювати, ставляться задачі, які розв’язуватимуться у процесі роботи, викликаються позитивні емоції у дітей від спілкування з природою. Добре організоване вступне заняття допомагає школярам усвідомити, що в природі багато таємниць. Виникає інтерес та бажання їх розгадувати.

Зміст кожного заняття відповідає темі плану. Учитель ретельно готується до його проведення, добирає цікаву інформацію, засоби наочності, зокрема діафільми та кінофільми. Вибір методів і прийомів здійснюється аналогічно до їх вибору під час підготовки до уроку. Вибрані методи повинні передбачати активну участь дітей у роботі гуртка. Тому на його засіданнях організовується актуалізація відомих знань та умінь, відбувається здобуття нових знань з різних джерел. Учні звітують про результати виконання завдань у формі записів у таблицях, тематично підібраних ілюстрацій, самостійно виконаних малюнків чи тематичних розповідей за прочитаними книжками, переглянутими телепередачами. Активність дітей зумовлюється використанням ігор, загадок, вікторин, головоломок, але з чітко визначеною дидактичною метою.

У гуртковій роботі значна увага приділяється природоохоронним заходам: озелененню і догляду за насадженнями у мікрорайоні проживання, підгодовуванню птахів узимку, охороні ранньоквітучих рослин, збереженню мурашників тощо. Молодші школярі оволодівають знаннями про згадані види діяльності, уміннями їх здійснювати, а також вести роз’яснювальну роботу серед своїх товаришів.

Не менш важливим видом роботи є виготовлення засобів наочності: гербаріїв, колекцій, роздаткових карток, тематичних альбомів, які використовують у процесі навчання природознавства.

Робота гуртка нерозривно пов’язана з різними формами масової позакласної роботи. Члени гуртка беруть активну участь в організації та проведенні всіх масових позакласних заходів.

Позакласна масова робота.

Позакласною масовою роботою з природознавства можуть охоплюватися окремі, паралельні чи всі початкові класи школи. До найпоширеніших її форм належать: тематичні читацькі конференції, усні журнали, тематичний перегляд науково-популярних і художніх фільмів про природу; свята; конкурси; КВК (клуб веселих та кмітливих); туристські походи; позакласні природознавчі екскурсії.

Тематичне позакласне читання, усні журнали.

Позакласне читання займає важливе місце у процесі вивчення природознавства. Залучення дітей до цього виду роботи не тільки розширює їх кругозір з навчального предмета, але й зумовлює розвиток самостійності та формування бажання і вміння працювати з книжкою. Щоб керувати цією діяльністю, учитель повинен бути добре обізнаний з дитячою науково-популярною літературою, а також пам’ятати, що ефективність позакласного читання забезпечується при дотриманні ряду вимог. Перша вимога – це мотивація пізнавальної діяльності. Перш ніж почати роботу із запропонованою книжкою, учні повинні усвідомити, для чого це необхідно робити. Найчастіше спочатку переважають зовнішні мотиви („прочитати оповідання чи книжку, щоб одержати гарну оцінку на уроці”, „тому що учитель дав завдання прочитати”), які поступово змінюються внутрішніми, пізнавальними („.прочитати, тому що цікаво”, „... хочу більше дізнатися про ...”та ін.). Друга вимога – поступовість і цілеспрямованість у подборі літератури за змістом і обсягом. На перших етапах роботи для позакласного читання слід пропонувати невеличкі, але цікаві оповідання, статті. Третьою умовою є оволодіння учнями вмінням працювати з текстом, зокрема виділяти його основну думку, складати план прочитаного, переказувати за складеним планом, доводити свою думку на підставі сприйнятого тексту, чітко і правильно висловлювати думки про прочитане. Важливим є рівень самостійності дітей у позакласному читанні. Найкраще розпочинати цю роботу разом з учителем, але в міру оволодіння зазначеними уміннями самостійність зростає.

Організація позакласного читання передбачає підготовку школярів до цього виду діяльності, тобто усвідомлення мети і завдань та обговорення прочитаного, яке включає: вступне слово учителя, переказування учнями основного змісту, висловлювання своїх думок про те, що найбільше сподобалося і чому, визначення основної ідеї твору, порівняння з власними спостереженнями. Доцільно поєднувати таку роботу з різними засобами наочності, ігровими прийомами, творчими завданнями.

Самостійність дітей проявляється не тільки у виконанні завдань, а й у виборі матеріалів для позакласного читання. Спочатку вчитель дає спільне для всіх оповідання, потім учні вибирають одне із запропонованих, а далі самостійно знаходять доступну літературу на визначену тему.

Поширеною формою організації позакласного читання є проведення тематичного усного журналу. Кожна його сторінка може бути різною: короткі повідомлення окремих учнів, читання віршів, інсценування, перегляд кіно- і діафільмів, прослуховування магнітофонних записів, проведення ігор та вікторин, відгадування загадок. Успіх усного журналу залежить від розробки сценарію з чітко визначеною метою і від попередньої підготовки учнів.

КВК (клуб веселих і кмітливих) є цікавою формою позакласної роботи з природознавства для молодших школярів, яка зумовлює розвиток у дітей логічного мислення, пам’яті, винахідливості, дозволяє перевірити рівень природничих знань, умінь і навичок.

Сценарій КВК складається відповідно до вибраної теми. У ньому поєднуються фронтальні, групові та індивідуальні завдання, які призначені для окремих гравців, усієї команди та вболівальників. Завдання повинні бути і теоретичні, і практичні, але обов’язково цікаві, конкретні, доступні та вимагати винахідливості і кмітливості. Сценарій включає ігри, загадки, ціепві повідомлення.

Формувати команду найкраще усім класом, щоб в обговоренні учасників брали участь усі учні. Це має велике значення для формування взаємо- і само оцінювання. Критерії, за якими відбувається відбір учасників команди, повідомляє вчитель.

Для оцінювання виконання завдань КВК розробляються якісні та кількісні критерії, які доступні для розуміння дітей. На їх основі членами журі здійснюється мотивація проміжних і підсумкових оцінок.

Наведемо приблизний зміст КВК на тему „Рослини – частина живої природи”. Участь беруть учні 4(3) класів.

1. Вступне слово вчителя (завуча), знайомство з жюрі.

2. Знайомство з командами: а) команда повідомляє свою назву, обґрунтовує її, називає девіз, представляються всі її члени; б) розминка капітанів, які за допомогою членів команди відповідають на кілька запитань типу: „Чому рослини належать до живої природи? Які органи має рослина? Чим рослина відрізняється від тварини? Які дерева (кущі) ростуть біля школи? Назвати найбільшу кількість трав’янистих рослин, які зображені на картині” тощо.

3. Виконання конкурсних завдань. Наведемо приклади: „За малюнком описати рослину. Загадати загадки, назвати прислів’я про рослини. Гербарні зразки (малюнки) роз класифікувати на три групи: дерева, кущі, трав’янисті рослини. Із гербарних зразків (малюнків) вибрати рослини лісу (поля, луків) або різних природних зон України. За показаними листками назвати дерево (кущ). Розказати вірш, виконати пісню, скласти казку про ту чи іншу рослину. Із природного матеріалу (листки, плоди, гілочки, коріння і т.ін.) виготовити будь-який виріб”.

4. Для вболівальників підготувати загадки, запитання на кмітливість, ігри.

На закінчення КВК підводяться підсумки, переможці нагороджуються.

Туристські походи проводяться в різні пори року. У початкових класах вони, як правило, одноденні. Ця форма позакласної роботи цінна тим, що дає можливість збагатити чуттєвий досвід дітей під час безпосереднього спілкування з природою, розширити і поглибити засвоєні знання, набути практичних умінь поводження в природі та умінь природоохоронної роботи (обгородити мурашник, зібрати сухі гілки, розчистити джерело, посадити рослини, розвішати годівниці і т.ін.). Крім того, вона має виховне значення. Діти вчаться спілкуванню між собою в незвичних умовах. У них формуються такі якості особистості, як відповідальність за товариша, взаємодопомога, турбота про слабших, цілеспрямованість, витривалість, свідома дисципліна.

Підготовка до походу починається з розробки (спільно з учнями) його мети і маршруту та розподілу обов’язків. Учням пропонуються завдання повторити і відшукати нові відомості, прислів’я, загадки, вивчити вірші про природні об’єкти, які можуть зустрітися в поході. Перед походом проводиться інструктаж про правила безпеки й поведінки на природі, роздаються індивідуальні та групові практичні завдання на картках. За результатами походів, позакласних екскурсій оформляються стенди, виставки малюнків, фотографій, виробів з природного матеріалу, тематичні альбоми, гербарії, колекції.

Наймасовішою формою позакласної роботи є свята. Серед них: Свято зустрічі птахів, Свято урожаю, Свято квітів, Свято золотої осені, Зелена аптека нашого краю та інші. Кожне свято передбачає досягнення чіткої визначеної мети. Так, проведення Дня птахів не тільки дає змогу розширювати і поглиблювати знання про птахів та їхню поведінку кожної пори року, причини її зміни, але й формувати в школярів практичні уміння здійснювати природоохоронні заходи (підгодовування птахів узимку, виготовлення і розвішування штучних гнізд тощо).

Проведенню свята передує тривала підготовча робота: 1. Оформлення виставки дитячих малюнків „Птахи – наші друзі”. 2. Виготовлення і виставка різних видів годівниць та штучних гнізд для птахів. 3. Організація виставки дитячої літератури про птахів. 4. Підготовка літературно-музичного монтажу про значення птахів у природі. 5. Розробка завдань для спостережень за поведінкою птахів весною, які будуть відповідями на запитання вікторини. 6. Підготовка костюмів, масок різних птахів.

Проведення свята.

1. Вступне слово вчителя про значення птахів у природі і в житті людини.

2. Літературно-музична частина про різноманітність птахів, їхні особливості, поведінку в природі (вірші, пісні, загадки, народні прикмети, легенди і прислів’я).

3. Проведення вікторини на основі власних спостережень школярів за птахами в природі.

4. Перегляд навчальних кінофільмів про птахів.

5. Проведення ігор, конкурси костюмів, масок птахів (назва птаха і цікаве повідомлення про нього).

6. Звіт дітей про природоохоронну роботу, зокрема охорону птахів узимку. Розповіді про свої спостереження за зимуючими птахами.

7. Відзначення учнів, які найкраще ведуть природоохоронну роботу, та активних учасників свята.

Всі форми організації процесу навчання природознавства тісно пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну, чим і забезпечують досягнення освітніх, розливальних і виховних цілей.

Особливості навчання учнів природознавству у малокомплектній школі.

8. поняття про мало комплектну школу.

9. Організаційні форми навчання у малокомплектній школі.

10. Особливості методів та методичних прийомів навчання природознавству у МШ.

1. Поняття про м початкову ш.

М початкова Ш характеризується одним компонентом паралелі класів з наповненням учнів нижче санітарно-гігієнічних норм (один 1-й, 2-й, 3-й,4-й клас) або неповним комплектом паралелі класів (наприклад, один 1-й, 3-й, 4-й клас). Кількість учнів в них може коливатись від 3 до 30 учнів.

Особливою відзнакою такого типу шкіл є те, що в одному навчальному приміщенні під керівництвом одного вчителя одночасно займаються учні двох і навіть трьох класів.

Умови навчально-виховної роботи у мало комплектній школі нестандартні, складні як для вчителя, так і для учнів і вимагають особливої уваги до організації навчально-виховного процесу, до вибору методів, форм навчання, які тут мають свою специфіку і відзначаються від таких у початкових класах ЗО школи.

2. Організаційні форми навчання у мш. Урок.

Одночасне навчання учнів 1-2, часто 3-4 (2-3) класів під керівництвом одного вчителя визначає структуру уроку, організацію навчальної діяльності. (Уроки).

В початковій школі в 1(2) кл. школярі знайомляться з навколишнім світом (1 год. на тиждень), а в 3(4) класах вивчають предмет „Природознавство” (1 раз на тиждень), тому в умовах МШ уроки ознайомлення з навколишнім світом можна поєднувати з уроками природознавства на протязі всього навчального року, хоча теми в 2-3 класах не співпадають.

На заняттях по цим предметам учні виконують однакові види роботи: підводять підсумки фенологічних спостережень за тиждень. Тому на кожному уроці можна відводити спеціальний час для цієї роботи, в котрій можуть прийняти участь учні всіх класів. Останній час уроку вчитель планує в залежності від вивчаємих тем по класах.

Також уроки природознавства можна поєднувати з уроками читання та розвитку мовлення, особливо коли вивчаються пори року.

Уроки природознавства у МШ мають кілька особливостей:

1. Необхідне щоурочне проведення с/р учнів кожного з класів, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але по його завданню в спеціально відведений час. Результати с/р школярів повинні бути виражені у зовнішньо контролюємих вчителем формах (малюнок, модель, таблиця, письмова відповідь на питання і т.ін), що потрібно для керування с/р.

С/р можуть бути різноманітні: з натуральними об’єктами, моделями, муляжами, підручником, щоденником спостережень, таблицями, малюнками і т.ін.

Організація с/р учнів у МШ така: в той час, коли учні одного класу (або двох-трьох) самостійно виконують завдання, вчитель займається з учнями іншого класу, пояснює новий матеріал, опитує, пояснює наступне завдання. І навпаки. Таким чином, с/р учнів одного з класів є умовою нормальної діяльності учнів іншого (інших) класу і обов’язковим компонентом уроку.

2. Необхідність чергування с/р учнів з роботою під безпосереднім керівництвом вчителя.

Таким чином, урок природознавства буде складатися із сукупності завершених етапів:

• робота з вчителем;

• самостійна діяльність школярів;

• робота з вчителем;

Кількість таких етапів буде залежати від кількості завдань для с/р. Оптимальна кількість завдань для с/р – два чи три.

3. Час, що виділяється на с/р одного з класів, прямо залежить від часу, необхідного для безпосередньої роботи вчителя з іншим класом. Тому вчитель повинен суворо дозувати об’єм завдань для с/р з урахуванням знань, умінь і навичок школярів даних класів і змісту діяльності з іншим класом. Вчитель повинен враховувати характер завдань, міру їх важкості, ефективність, інтерес школярів.

На кожному уроці ознайомлення ... і природознавства необхідне вивчення нового матеріалу, його закріплення, перевірка знань, умінь та навичок, тому с/р триває від 15 до 30 хвилин.

Організація і проведення с/р на сумісних уроках вимагають від вчителя більш відповідального відношення до праці. Перш за все, дітей (треба) необхідно навчити основним прийомам с/р з книгою, таблицями, натуральними об’єктами, картою. Необхідно дати чіткий інструктаж при організації роботи учнів не тільки на початку, а й на всьому протязі, підвести її ітоги.

Для самостійних робіт слід використовувати матеріал підручника (стаття, питання, завдання, ілюстрації, картини, колекції, роздавальні картки по природознавству).

Самостійні роботи повинні відповідати слідуючим вимогам:

1. завдання повинні бути лаконічними (краткость + четкость), мати закінчену логічну думку;

2. в завданнях необхідно вказати (підручник, назву статті, № сторінки, ілюстрації і т.і.);

3. в завданнях слід рекомендувати шляхи виконання роботи і ставити кінцеву мету (скласти розповідь, обміркувати відповіді на поставлені питання, знайти об’єкти на фізичній карті, нанести їх на контурну карту і т.ін.).

Екскурсії.

В умовах МШ дуже важко проводити екскурсії в природу. Поєднання екскурсій у 1-2 класах неможливе, тому що несумісна їх тематика. Вчителю доводиться проводити екскурсії з учнями тільки одного класу у позаурочний час. Окремі екскурсії 3-4 класах можна поєднати. Наприклад, екскурсії в 2(3) класі у ліс, сад, на поле для ознайомлення з рослинами, тваринами та працею людей; екскурсії в 3(4) класі на тему „Орієнтування на місцевості за сонцем, компасом, місцевими ознаками”. Для проведення спільних екскурсій вчителю необхідно ретельно підготувати учнів до тих видів практичної діяльності, які їм належить виконати; скласти докладні й чіткі інструкції, заздалегідь познайомити з ними школярів, чітко спланувати свій робочий час з учнями кожного з класів в ході самої екскурсії. Перевірку виконання робіт, висновки вчитель з кожним класом обговорює окремо.

У МШ існують труднощі з проведення предметних уроків. Для його проведення природознавство в одному класі поєднують з уроками інших предметів у інших класах; читанням, рідше мовою.

3. Особливості методів та методичних прийомів навчання природознавству у мш.

Особлива організація навчальної діяльності на уроках природознавства потребує модифікації методів та методичних прийомів навчання. В умовах роботи вчителя з одним класом урок природознавства починається, як правило, перевіркою знань або підготовкою учнів до ознайомлення з новим матеріалом. У першому випадку вчитель проводить опитування у різних формах: усне опитування, малюнок, таблиця, картки; в другому – повторення опорних понять здійснюється в ході фронтальної бесіди.

В умовах МШ в обох випадках домінує с/р учнів: в ході перевірки знань завдання можуть бути для всіх учнів даного класу однаковими або індивідуальними, в процесі підготовки школярів до засвоєння нових знань – однаковими. Вчитель керує навчальною діяльністю молодших школярів: повідомляє тему і завдання уроку, формулює завдання для с/р, дає інструктаж і перевіряє виконання завдань. В МШ змінюються і методи перевірки знань. Переважають методи письмових та графічних перевірок, а з усних – фронтальні, що дозволяють при меншій затраті часу отримати відомості про знання усіх класів.

На етапі вивчення нового матеріалу методи навчання в МШ майже не змінюються. Якщо матеріал, що вивчається, носить теоретичний характер, то використовують метод пояснення, на предметних уроках – методи спостереження, досліди, бесіду перевірочного характеру. Метод пояснення у МШ не змінюється. В процесі пояснення знайомство з натуральними об’єктами здійснюється під керівництвом вчителя, який розповідає про предмет, показує його дітям, звертає увагу на його ознаки, діти порівнюють свої спостереження з розповіддю вчителя. Щодо практичних методів, тут посилюється самостійність школярів. В умовах роботи з одним класом учні роздивляються і обговорюють предмет під безпосереднім керівництвом вчителя. Учні МШ проводять спостереження і досліди, аналізують їх за докладною письмовою або усною інструкцією вчителя. Результати спостережень записують у зошит. В кінці таких робіт проводиться самоперевірка за допомогою підручника. Вчитель перевіряє тільки правильність висновків.

Наприклад:

Інструкція по спостереженню за рослинами лісу: учням роздаються гербарні зразки рослин лісу.

Завдання 1. Роздивіться рослини, виконайте письмовий опис одного з них по слідуючому зразку:

• назва рослини;

• дерево, кущ, трав’яниста рослина;

• хвойне чи листяне;

• форма листя, плодів, насіння.

Завдання 2. Прочитайте текст з підручника і письмово дайте відповідь на запитання: які ліси називають тайгою. Зробіть висновок: чим природа тайги відрізняється від тундри.

Після виконання всієї роботи вчитель перевіряє правильність висновку. Останні завдання перевіряються в зошиті після уроків.

При необхідності зауваження до роботи вчитель робить письмово тут же в зошитах. На слідуючому уроці вчитель пропонує школярам прочитати зауваження і опрацювати помилки.

Істотним змінам у специфічних умовах МШ підлягають методи закріплення вивченого. Перш за все це стосується діяльності вчителя. Учні при роботі з підручником, як правило, відтворюють факти, картини природи і праці людей, явищ, пов’язують і запам’ятовують їх. Всі ці завдання здійснюються у відповідності із завданням вчителя. Перевірка завдання проводиться на наступному уроці. Функцію навчання прийомам роботи з підручником виконує докладна письмова інструкція, що містить завдання типу: „Прочитай статтю .... на сторінці до слів ... Порівняй з погодою (рослинами, тваринами і т.ін.) у твоїй місцевості. Зроби висновок, запиши його у зошит”.

Взагалі в специфічних умовах МШ при навчанні природознавству суттєво збільшується доля с/р учнів усіх початкових класів, переважають форми індивідуальних письмових робіт над колективними усними, систематично використовуються різні інструкції, плани, питання і т.д.

У МШ певні труднощі викликає організація і проведення фенологічних спостережень, їх оформлення. Учні кожного класу проводять щоденні спостереження відповідно до програми свого класу індивідуально, записуючи результати у „Щоденники спостережень”. Один раз на тиждень підбивають підсумки спостережень. У класі ведеться загальний настінний календар.

Форми організації навчання природознавству. План.

І. Поняття про форми навчання. Класифікація форм навчання.

ІІ. Урок – основна форма навчання природознавству.

1). Функції уроку.

2) Вимоги до сучасного уроку.

3) Класифікація уроків. Характеристика окремих дидактичних компонентів уроку.

4) Характеристика типів уроків з природознавства

а) вступні;

б) узагальнюючі;

в) комбіновані;

г) предметні.

5) Фронтальні, групові та індивідуальні види робіт на уроці, їх поєднання.

6) Підготовка вчителя до уроку.

ІІІ. Екскурсія в природу.

ІV. Позаурочна робота учнів.

V. Домашня робота з природознавства.

VІ. Позакласна робота з природознавства.

1. індивідуальна;

2. групова;

3. масова.

П. 1 Поняття про форми навчання. Класифікація форм навчання.

Форма навчання – організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, що відповідає різним умовам її проведення (в класі, у природі і т.ін.) та використовується вчителем у навчально-виховній роботі.

Класифікація форм навчання.

У початкових класах вивчення природознавства здійснюється за допомогою різних організаційних форм навчання. Основними організаційними формами навчання є: уроки і пов’язані з ним обов’язкові екскурсії, домашні навчальні завдання, позаурочні роботи і необов’язкові, мало пов’язані з уроками позакласні види занять.

1) Урок – основна організаційна форма навчання, логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, в якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особистість вчителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку. На уроках проводиться вивчення всього програмового матеріалу у логічній послідовності, що забезпечує системність його викладання, застосовуються навчальні методи (словесні, наочні, практичні), демонструються різні види унаочнення, проводяться досліди, використовуються відповідні методичні прийоми. Це забезпечує вивчення будови об’єктів, виявлення сутності явищ, властивостей речовин тощо. Але уроки обмежені в своїх можливостях. Життя організмів, ріст і розвиток рослин і тварин, спільне існування організмів у природі, їхній взаємозв’язок між собою і з навколишнім середовищем, явища природи, працю людей неможливо показати на уроках у класі. В зв’язку з цим уроки доповнюються іншими формами навчальної роботи.

2). Важливою формою навчання є екскурсія. Екскурсія, яка проводиться за програмою з природознавства є одним з видів уроків. Екскурсії – це така організаційна форма навчання, яка забезпечує ознайомлення учнів з реальними предметами і явищами в їх природному оточенні. Передбачені навчальним планом екскурсії обов’язкові. Проведення екскурсій тісно пов’язано з вивченням відповідної теми або з планом позакласної роботи. Останні можуть носити загальноосвітній, виховний характер і бути не пов’язаними з певним програмованим матеріалом.

Залежно від місця в навчальному процесі (по відношенню до певної теми) виділяють:

• ввідні;

• поточні;

• заключні екскурсії.

Ввідні призначені для попереднього набуття учнями відповідних знань, які необхідні для вивчення нової теми. Результати спостереження за явищами та об’єктами, що проведені на ввідній екскурсії, часто згадуються під час вивчення відповідної теми, а зібраний матеріал демонструється.

Заключні екскурсії проводяться як підсумкові після вивчення відповідної теми або розділу. Вони мають закріпити, поглибити і розширити набуті знання в класі. Школярі повинні знайти в навколишній природі те, що вивчається за підручником і відповісти на запитання. Організація і проведення цих екскурсій передбачає більшу самостійність у виконанні завдань, спрямовує на теоретичне пояснення процесів, явищ, складних взаємовідносин між об’єктами і навколишнім середовищем.

3). Тісно пов’язані з уроками домашні завдання учнів. Вони можуть бути різними. Крім обов’язкового читання перед кожним уроком тексту підручника, додаткової літератури, повторення відповідної теми для здійснення зв’язку з навчальним матеріалом наступного уроку, д/з повинно носити творчий характер – включати практичні роботи, елементи спостережень, моделювання, логічні вправи та досліди. Наприклад, учні виготовляють гербарій квіткової рослини і визначають її органи; гербарій бур’янів, заготовляють і наклеюють листки місцевих дерев та кущів, заповнюють таблиці в зошитах, оформляють схеми, проводять зарисовки тощо.

Важливими є д/з, пов’язані з виконанням нескладних дослідів, а саме: перехід води з рідкого стану в твердий і навпаки, вимірювання t С, пророщування насіння, вирощування рослин і спостереження за ростом і їх розвитком, вивчення складу і властивостей грунту.

Домашня робота експериментального типу підтверджує уявлення, одержані під час уроків, забезпечує повторення виконаного досліду в класі, виробляє впевненість в поводженні з матеріалом, приладами, обладнанням, зміцнює досвід, підвищує культуру роботи.

4). Важливою у вивчення природознавства є позаурочна робота учнів. Вона спрямована на розв’язання завдань, передбачених програмою, і включає роботу учнів у куточку живої природи, на пришкільній навчально-дослідній ділянці, у краєзнавчому куточку, на географічному майданчику або серед природи (проведення спостережень, виконання літніх завдань). Організація і керування роботою повинні здійснюватись обов’язково учителем.

Нерідко позаурочна робота має характер попереднього набуття відповідних знань. Наслідки дослідів або спостережень та зібраний матеріал демонструються учнями під час уроків. Позаурочна робота обов’язкова, за її виконання, як і за інші види навчальної діяльності, учні одержують оцінки.

5). У вивченні природознавства досить важливою формою навчання є необов’язкова, заснована на добровільних засадах позакласна робота з учнями, яка спрямована на розширення і поглиблення знань, умінь, навичок.

Позакласна робота повинна бути цікавою, задовольняти потреби й інтереси учнів. Зміст її виходить за межі програмового матеріалу, доповнюючи і розширюючи його. Позакласна робота включає:

• індивідуальну;

• масову;

• групову.

п.(2) ІІ.

Урок – основна форма навчання природознавству.

1).

Функції уроку:

а) Навчальна – пов’язана з оволодінням учнями систематичними знаннями, вміннями, навичками з курсу природознавства.

б) Виховна – пов’язана з формуванням наукового світогляду та розумінням учнями основних законів розвитку природи. Зміст курсу дозволяє вирішувати завдання патріотичного, екологічного, трудового, естетичного та санітарно-гігієнічного виховання.

в) Розвивальна – заснована на розвитку у молодших школярів особистих якостей, пов’язаних з їх розумовими та пізнавальними здібностіми (мислення, пам’яті, уваги, спостережливості).

г) Стимулююча – передбачає таке навчання, яке викликає в усіх учнів стабільну потребу в знаннях, цікавість до вивчення природи, активізує пізнавальну діяльність.

д) Самоосвітня функція – пов’язана з навчанням школярів прийомам та методам самостійної роботи.

2).

Вимоги до сучасного уроку.

1. Загальнопедагогічні:

• урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

• створення емоційно-актуальної атмосфери уроку;

• педагогічний такт і культура мови;

• пізнавальна самостійність учнів;

• чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.

2. Психологічні :

• урахування психологічних особливостей кожного учня;

• нормальний психічний стан і стійкий настрій учителя й учнів;

• розумна вимогливість і доброзичливість учителя;

• педагогічна етика і педагогічний такт.

3. Дидактичні :

• раціональне використання кожної хвилини уроку;

• раціональне поєднання словесних, наочних і практичних методів навчання;

• розвиток пізнавальних інтересів і активності учнів;

• зв’язок із вивченим раніше;

• формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

• індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

• організоване завершення уроку.

4. Гігієнічні :

• температурний режим;

• норми освітлення;

• провітрювання;

• відповідність шкільних меблів нормативам;

• чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання.

Вчити енергійно! На мажорі.

А.С.Макаренко вважав, що в дитячому колективі повинна бути „ постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність діяти, райдужний настрій, саме мажорний, веселий, бадьорий настрій”.

3). Класифікація уроків. Характеристика окремих дидактичних компонентів уроку.

І. За структурою.

1. Традиційний урок (за Я.А.Коменський)

Структурні компоненти:

1. Організаційна частина (до 3 хв.)

2. Перевірка домашнього завдання (10-15 хв.)

3. Вивчення нового матеріалу (25-30 хв.)

4. Закріплення вивченого (5-7 хв.)

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Або: сучасні методичні посібники вказують на слідуючі структурні компоненти уроку:

1. Організаційний момент.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Актуалізація опорних знань (пропонується у вигляді бесід, спрямованих на виявлення раніше набутих знань, які є складовою частиною нових. Ураховуючи те, що актуалізація знань повинна створювати емоційний настрій і мобілізувати увагу школярів на сприйняття нового матеріалу, то на цьому етапі уроку рекомендується відгадувати загадки, розв’язувати ребуси, головоломки.

4. Повідомлення теми і мети уроку.

5. Вивчення нового матеріалу. (Використовуються різні методи і прийоми навчання):

• створення і розв’язання проблемної ситуації, дидактична гра;

• бесіда і розповідь з використанням наочності;

• демонстрація дослідів;

• практична робота з колекціями, гербаріями, натуральними об’єктами;

• робота з таблицями, схемами;

• описування тіл і явищ природи;

• порівняння і виявлення істотних ознак;

• повідомлення цікавих фактів та ін.

6. Закріплення матеріалу.

(Пропонуються види робіт, спрямовані на запам’ятовування, систематизацію і узагальнення знань: це бесіда, робота з таблицями та схемами, підручниками, дидактична гра, відгадування загадок, відповіді на запитання).

7. Підсумок уроку.

2. Поєднаний урок.

1. Організаційна частина.

2. = 2+3+4 уроку (1 – перевірка + вивчення + закріплення).

3. Домашнє завдання.

4. Поурочний бал.

3. Сучасний урок за В.А.Оніщуком.

1. Актуалізація опорних знань (питання торкаються між предметних зв’язків).

2. Мотивація навчальної діяльності школярів. (Перед вивченням матеріалу подається пізнавальна задача або проблемне питання. Постановка проблемних запитань. Наприклад, 2 кл. – „Рослини весною”.

Чому навесні так дружно пробуджується природа?