28.Правові особливості оподаткування с/г товаровиробників в Україні

Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці України, ґрунтово-кліматичні умови, природно-ресурсний потенціал та трудові ресурси якої дозволяють створити ефективне конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільське господарство. Агропромисловий комплекс є одним із потужних важелів подальшого економічного розвитку нашої держави, в якому зосереджено майже третину основних виробничих фондів, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу.[1,с.123-131]

Питання складного становища, подальший процес розвитку та джерела формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств є однією з найважливіших умов їх ефективного функціонування. Нині агропромисловий комплекс перебуває у досить складному становищі, його потенціал використовується не повністю: тваринництво занепадає, вирощування багатьох видів сільськогосподарських культур стає нерентабельним, скорочуються робочі місця, підвищується неплатоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, знижуються обсяги виробництва, наростає структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства у бік сировини, невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Негативні явища пояснюються прорахунками у стратегії і тактиці проведення аграрної реформи. У другій половині 90-х років економіка України переживала важкий період: нестача кредитів, інфляція, застій промисловості, відсутність чіткої ринкової політики, що в сукупності негативно позначилося на сільськогосподарському виробництві. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.

Від успішного розв'язання проблем економічного та соціального розвитку агропромислового комплексу як пріоритетного сектору економіки країни значною мірою залежить розвиток інших галузей національного господарства, продовольча безпека держави, фінансове забезпечення потреб країни, формування внутрішнього і зовнішнього ринків, підвищення добробуту населення.

В останні роки єдиним шляхом виходу аграрного сектору економіки із кризи практично всі визнають необхідність державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Ідея пільгового кредитування й дотації сільського господарства України розглядається базовою селянами та усіма причетними до управління цією галуззю.[2, с.52]

Так, у 2009 році країнами Євросоюзу було витрачено 71 млрд євро на підтримку сільського господарства. Як відомо, землі України становлять п'яту частину земель Європи. З огляду на це наша держава мала б виділяти кошти у розмірі 14,2 млрд євро, що становить 156,2 млрд грн. Натомість, 2009 року на підтримку галузі сільського господарства в Україні було витрачено 5,9 млрд грн. Можна лише уявити, яких темпів розвитку набуло б сільське господарство України, якби його фінансування збільшилося у 26 разів.

Отже, у 2009 році бюджетні витрати на підтримку підприємств агропромислового комплексу були на 16,2% меншими минулорічних і становили лише 5,9 млрд грн. Нині залишаються недофінансованими такі важливі програми, як здешевлення кредитів, бюджетна дотація у тваринництві та рослинництві, компенсація вартості палива й електроенергії, підтримка фермерських господарств тощо.[3]

Важливим джерелом формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і відродженням галузі залишається кредитна та інвестиційна діяльність. Однак через збитковість галузі, відсутність ліквідної застави у товаровиробників і, як наслідок, високу ймовірність неповернення кредитів і недосконалість законодавчих механізмів аграрний сектор став непривабливим для інвестицій, а кредитування сільськогосподарських товаровиробників - надто ризиковим бізнесом. Через це частка кредитів комерційних банків у загальній структурі кредитування була дуже низькою. [2, с.53]

Вивчення зарубіжного досвіду свідчить, що аграрний сектор у провідних країнах кредитується у великих обсягах. До країн з найвищою питомою вагою позичкових коштів в аграрному капіталі належать Великобританія та Німеччина - 50%, на Францію припадає понад 40, Італію та Бельгію - більше 30%. Формування кредитної системи визначається характером існуючих у країні кредитних відносин і відповідних форм кредиту. Отже, можна зробити висновок, що діяльність сільськогосподарських підприємств у системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.[4]

Важливе значення у формуванні фінансово-кредитного механізму належить державі, оскільки однією з головних її функцій є створення сприятливого економічного середовища, вона застосовує й відповідні економічні методи впливу. До них належать: державні кредити, формування цін через систему доплати, державне замовлення, пільги з оподаткування, фінансова допомога. Названі методи спрямовані на максимальний захист національного товаровиробника, підтримку його конкурентоспроможності на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Аналіз умов формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств та доступу їх до зовнішніх джерел фінансування свідчить про необхідність перегляду концептуальних основ державного регулювання економіки та активізації позиції держави. Необхідність посилення державного регулювання економічних відносин в аграрній сфері зумовлюється значенням сільськогосподарського виробництва в національному господарстві нашої держави.

Першочерговими заходами щодо відродження галузі сільського господарства мають бути такі: дотації у сільське господарство, поліпшення фінансування та кредитування села, зменшення відсоткових ставок по кредитах, стимулювання будівництва тваринницьких комплексів, встановлення справедливих цін на сільськогосподарську продукцію, врегулювання законів щодо ринку землі.

Інвестиції у виробництво продовольства та технічних культур мають підґрунтям сильну науково-дослідну базу. Результатом наукомістких удосконалень у сільському господарстві стане не тільки продовольча безпека, а й поліпшення якості навколишнього середовища та економічного розвитку. Сільське господарство має бути визначене як пріоритетна галузь для інвестицій у наукові дослідження. Необхідно також розширити навчальну місію університетів, пов'язаних з аграрними дослідженнями, для того, щоб охопити як стаціонарне академічне, так і дистанційне навчання.

Таким чином, поповненню фінансових ресурсів і розширенню діяльності й розвитку сільськогосподарських підприємств сприятиме системне та комплексне розв'язання завдань аграрної реформи в Україні, зважена державна політика розвитку села та механізмів її реалізації, удосконалення механізму підтримки сільськогосподарських товаровиробників, формування фінансових і кредитних відносин.[2, с.55]

1.2 Нормативно-правове забезпечення оподаткування сільськогосподарських підприємств

Спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) з'явився в порядку експерименту в 1998 році у трьох регіонах України: Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області, а з 1 січня 1999 року його було поширено на всій території країни. Запровадження спрощеної системи оподаткування для сільгоспвиробників було подовжено в 2004 році ще на шість років. Сьогодні увага до даної проблеми ще більше посилюється: незважаючи на явну недосконалість підсистеми оподаткування аграріїв відповідно до останніх змін у законодавстві дію ФСП у 2010 році планується знову продовжити, і цього разу на невизначений період.[5, с. 63]

Статтею 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" визначено, що особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо вони є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянськими та іншими господарствами, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами, що займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.[6, с.62]

Об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Таким чином, оскільки землі водного фонду р. Дніпра не є об'єктом оподаткування ФСП, виловлена з річки Дніпра риба для цілей обчислення ФСП не може враховуватися при розрахунку визначення питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний період.[6, с.62]

Законом України "Про особисте селянське господарство" (ст.1), зокрема, встановлено, що особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка провадиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Отже, такі селянські господарства відповідно до Закону "Про фіксований сільськогосподарський податок" не є платниками ФСП.[6, с. 62-63]

Не можуть бути платниками ФСП суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти:

а) у спеціальних (вільних) економічних зонах;

б)      на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності;

в)      в умовах технологічних парків;

2)реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність";

3)зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва

Не можуть бути платниками ФСП: філії, відділення або інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, новостворені підприємства, крім сільськогосподарських підприємств, які створилися шляхом злиття, приєднання або перетворення.[9, с.61]

Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку передбачає суттєве спрощення механізму нарахування та сплати податків, адже фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок 12 податків і зборів (обов'язкових платежів). Серед них:

• податок на прибуток підприємств;

• плата (податок) на землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунальний податок;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збір на обов'язкове соціальне страхування;

• збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;

• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збір до Державного інноваційного фонду;

• плата за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). [10].

Суб'єкти та об'єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ. Спеціальний режим оподаткування (ст. 8¹ Закону України "Про податок на додану вартість") може обрати сільськогосподарське підприємство, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, починаючи з 01.01.2009 р.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 — 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом "Про Митний тариф України" (із змінами, внесеними від 21.05.2009) якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку — суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником (п. 8^1.7 ст. 8¹Закону "Про податок на додану вартість").[8, с.11]

Згідно закону України "Про податок на додану вартість" (Ст.8¹.2) Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".[7]

Для отримання права на застосування спеціального режиму оподаткування такий платник ПДВ — юридична особа (будь-якої форми власності) повинен пройти відповідну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування в органах податкової служби. При реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування такій особі видається Спеціальне свідоцтво, де зазначається виключний перелік видів діяльності, що підпадають під дію ст. 8¹ Закону "Про податок на додану вартість" Достовірність відомостей про види діяльності сільськогосподарського підприємства підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, який містить відомості про основні види діяльності сільськогосподарського підприємства згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності" (такий витяг сільськогосподарське підприємство додає до заяви).

Інші види діяльності та продукція, що одержуватиметься суб'єктами спеціального режиму оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, повинні оподатковуватися ПДВ поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку .[8, с.11]

2. Аналіз системи оподаткування сільськогосподарських підприємств

2.1 Обчислення і сплата фіксованого сільськогосподарського податку

З питань податкової політики й оподаткування товаровиробників аграрного сектору запроваджується ряд нормативно-правових актів. Спеціальним нормативно-правовим актом, спрямованим на регулювання оподаткування у сфері сільськогосподарського виробництва, був Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 року.[20]

Згідно закону платники визначають суму податку на поточний рік виходячи з площі земельних ділянок та їх грошової оцінки, проведеної станом на 01.07.95р. відповідно до Методики.[11, с.16-17]

Об'єктом оподаткування є:

1)площа власних сільськогосподарських угідь;

2)площа сільськогосподарських угідь, наданих сільськогосподарському товаровиробнику в користування, в тому числі на умовах оренди;

3)землі водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Сплату провадять щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі 1/3 суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в таких розмірах:

·  у І кварталі - 10 відсотків;

·  у II кварталі 10;

·  у III кварталі - 50;

·  у IV кварталі - 30 відсотків.

Податок перераховують до бюджету на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки. Суму податку визначають виходячи з площі земельних ділянок та їх грошової оцінки і ставок податку в розмірах, передбачених ст. 3 та ст. 4 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". До земельних ділянок відносять сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) та/або землі водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).[11, с.16-17]

Ставки ФСП з гектара угідь до їх грошової оцінки становлять:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15%;

- для багаторічних насаджень – 0,09%;

- для земель водного фонду, що використовуються рибницькими, рибальськими і риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45% грошової оцінки гектара ріллі по областях.

Якщо ділянки платників ФСП розміщені в гірських зонах або на поліських територіях, то для них ставки ФСП становлять:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,09%;

- для багаторічних насаджень – 0,03%. [15]

До складу доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включаються:

1) доходи від реалізації продукції рослинництва та тваринництва, виробленої (вирощеної) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності чи надані йому в користування. Це сума кредитових оборотів аналітичних рахунків продукції рослинництва та тваринництва за субрахунком 701 " Дохід від реалізації готової продукції " (без ПДВ) та кредитових оборотів по субрахунку 712 " Дохід від реалізації інших оборотних активів " в частині доходу від реалізації необоротних активів, утримуваних для продажу за аналітичними рахунками реалізації довгострокових біологічних активів рослинництва та тваринництва (без ПДВ), що обліковуються по первісній вартості.

2) доходи від реалізації продукції рибництва, вирощеної у власних чи орендованих внутрішніх водоймах. Це кредитові обороти аналітичних рахунків продукції рибництва за субрахунком 701 " Дохід від реалізації готової продукції " (без ПДВ).

3) доходи від реалізації продукції, виробленої з сировини власного виробництва та продуктів її переробки на власних підприємствах і на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. Це кредитові обороти аналітичних рахунків реалізації продуктів переробки (крім підакцизних товарів) по субрахунку 701 " Дохід від реалізації готової продукції " (без ПДВ).

Слід також зазначити про включення до суми від реалізації сільськогосподарської продукції суми доходів від реалізації виноградних виноматеріалів, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, що, у свою чергу, використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

4) доходи останнього податкового періоду від надання супутніх послуг - для сільськогосподарських підприємств, які у звітному податковому періоді утворені шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення. Це кредитові обороти по субрахунку 703 " Дохід від реалізації робіт і послуг " в частині послуг відповідно до Переліку супутніх послуг, затвердженого наказом Мінагрополітики від 29.01.2007 р.[15]

Для набуття та підтвердження статусу платники ФСП щороку подають до 1 лютого поточного року такі документи:

• загальний розрахунок ФСП на всю площу земельних ділянок, з яких справляють податок, - подається до податкового органу за місцем знаходження платника податку;

• звітний розрахунок ФСП — подається до податкового органу за місцем розташування кожної земельної ділянки;

• розрахунок частки доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік - до податкового органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок;

• витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку - до податкового органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок.

Податковий орган за місцезнаходженням платника протягом 10 робочих днів після подання розрахунку ФСП видає довідку про присвоєння або підтвердження статусу платника ФСП.

Якщо площа землі зміниться протягом року, необхідно подати уточнюючий розрахунок.

Платники податку, діяльність яких припиняється злиттям, приєднанням, перетворенням, поділом або виділенням у звітному податковому періоді, зобов'язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок уточнений розрахунок ФСП, в якому, зокрема, зазначаються суми податкових зобов'язань або боргів у разі їх наявності.

Сільськогосподарське підприємство, утворене протягом року злиттям, приєднанням або перетворенням платників податку, подає протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок розрахунок ФСП за період від дати утворення до кінця поточного року (п. 10 Положення про ФСП).

Якщо платник ФСП здає в оренду сільськогосподарські угіддя або землі водного фонду, то орендовані площі земельних ділянок не можуть включатися до розрахунку сплати ФСП. При оренді платником ФСП сільськогосподарських угідь або земель водного фонду в підприємства, яке не є платником ФСП, орендовані площі земельних ділянок включаються до розрахунку ФСП орендаря. Якщо платник ФСП бере в суборенду землі у суб'єкта господарювання, який сплачує податки на загальних підставах і орендує, в свою чергу, земельні ділянки у неплатника ФСП, то такий платник зазначені площі включає до розрахунку суми ФСП.[11, с.16-17]