4. Лізингове фінансування та його особливості.

В умовах розвитку економіки України самою гострою проблемою підприємництва у виробничій сфері є дефіцит фінансових ресурсів. У такій ситуації підприємництво може виникнути і вижити за умов раціонального використання найбільш сучасних форм фінансування і кредитування виробництва, що сприятимуть підвищенню економічної ефективності діяльності підприємств. Світова практика свідчить, що досить перспективною серед таких форм є лізинг.

Сучасна економічна ситуація в Україні вимагає поряд із змінами у державному управлінні, підвищенням підприємницької активності суб’єктів економічної діяльності проводити вдосконалення виробничо-фінансових зв’язків між ними. За таких умов лізинг виступає важливим методом розширення інвестиційних і збутових можливостей підприємств, сприяє прискореній модернізації і оновленню основних виробничих фондів, підвищує конкурентоспроможність підприємств як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках, тобто формує економічну стабільність підприємства-виробника.

На сьогодні в Україні існують передумови широкого застосування інвестиційного лізингу як механізму мобілізації ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. Використовуючи його, лізингоотримувач може скористатись, наприклад, високотехнологічним устаткуванням без одноразової мобілізації для цього власних або позичкових коштів. У випадку взаємної зацікавленості договірних сторін лізингові виплати можуть здійснюватись з виторгу від продажу виготовленої на даному устаткуванні інноваційної продукції, при цьому виплата може проводитись як у грошовій формі, так і готовою продукцією.

Основна перевага лізингу – дозволяє забезпечити високу оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань за рахунок тимчасового використання устаткування, а не його придбання; надає можливості використання самої сучасної техніки для виробництва конкурентоспроможної продукції; враховує швидке моральне зношення цієї техніки у сучасних умовах.

Лізинг – порівняно новий вид господарської діяльності для України. У законі України „Про лізинг” зазначено, що лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Отже, лізинг розглядається  як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу на певний термін і за певну плату майна. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця на термін дії договору.

Об’єктами лізингу є рухоме і нерухоме майно, що належить за чинним класифікатором до основних засобів, крім майна, забороненого до вільного продажу на ринку.

За схемою лізингу беруть у довгострокову оренду переважно сучасне устаткування, діагностичну апаратуру, контрольно-вимірювальні прилади, цілісні технологічні комплекси та лінії, міні-заводи «під ключ», медичне устаткування, сільськогосподарську техніку тощо. По закінченні терміну лізингового договору і виплати орендарем повної вартості майна й визначених відсотків це майно стає його власністю або, якщо це обумовлено умовами договору, повертається лізингодавцю.

На підставі аналізу лізингової діяльності в Україні та за кордоном залежно від типу фінансування виділяють роздільний, фінансовий та банківський лізинг.

Фінансовий лізинг визначається як договір, згідно з яким лізингоотримувачу передається у користування на визначений договором термін майно (предмет лізингу), яке спеціально придбане лізингодавцем відповідно до визначених у договорі з лізингоотримувачем специфікації та умов, яке лізингоотримувач може отримати у власність після закінчення терміну користування ним та у випадку оплати повної визначеної договором ціни.

Фінансовому лізингу притаманні такі ознаки:

– вибір об’єкта лізингу та постачальника здійснює, як правило, лізингоодержувач;

– лізингоодержувач має виняткове право використовувати об’єкт лізингу протягом всього договірного терміну;

– термін фінансового лізингу має наближатися за тривалістю до терміну повної амортизації об’єкта лізингу, тобто термін такого лізингу охоплює строк фізичного зносу об’єкта лізингу повністю або більшу його частину;

– у межах лізингового терміну існує період, протягом якого сторони лізингового договору можуть його розірвати Цей термін визначається із розрахунку, що лізингодавець мусить компенсувати свої первинні вкладення та інші витрати повністю або більшу їх частину, а також одержати певний прибуток;

– при фінансовому лізингу всі витрати на утримання об’єкта лізингу, пов’язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором;

– ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта фінансового лізингу несе, якщо інше не передбачено договором, лізингоодержувач;

– наявність права придбати об’єкт лізингу після закінчення строку договору за ціною, зафіксованою на дату укладення договору лізингу;

– майно, передане за договором фінансового лізингу, обліковується на балансі лізингоодержувача;

– після закінчення терміну договору фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Лізингоодержувач може також скласти новий договір на коротший строк і на пільгових умовах або повернути об’єкт лізингу лізингодавцю.

Участь банків у створенні лізингової компанії має ряд переваг, а саме: можливість кредитування за рахунок залучених коштів, зменшення ризиків банку, що пов’язані із проведенням лізингових операцій. У свою чергу у банківських лізингових компаній з’являється можливість отримання пільгових кредитів від своїх засновників, гарантій від банку, можливість отримання матеріально-технічної бази банку. При цьому скорочуються витрати на функціонування офісу компанії, коли його розміщено на території банку. Задовольняючи значні кредитні потреби лізингових компаній, банки тим самим отримують можливість впливати на масштаби, напрями та обсяги лізингових операцій, а отже, на розвиток конкретних видів лізингу та лізингового бізнесу в цілому.

Перевага лізингового бізнесу полягає у високому ступені його рентабельності для банку. Через лізингові платежі банк отримує нове джерело доходів у вигляді комісійних виплат. Крім того, комерційні банки у процесі розвитку лізингового бізнесу можуть економити кошти за рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій порівняно з кредитними операціями довгострокового характеру.

Алгоритм лізингового фінансування має особливості, котрі полягають у його двоякій природі:

– з одного боку, він зберігає риси кредиту (терміновість, зворотність, платність);

– з іншого боку, є своєрідною інвестицією капіталу, оскільки об’єкт позички виступає у формі матеріального майна.

Слід зазначити, що розвитку лізингу сприяють деякі загальні тенденції економічного розвитку:

а) скорочення обсягу ліквідних засобів у підприємств і організацій через труднощі, що постійно виникають на грошових ринках;

б) загострення конкуренції, котра вимагає оптимізації фірмових інвестицій;

в) зменшення прибутку підприємств і організацій, яке обмежує можливості виділення достатніх коштів щодо розширення виробництва;

г) сприяння розвитку лізингових операцій з боку урядових органів і фінансового світу в інтересах стимулювання економічного зростання і, зокрема, зростання інвестицій.

Виробником або продавцем об’єктів лізингу в Україні може виступати будь-яка юридична особа, яка здійснює свою діяльність на законних підставах і є резидентом України або є іноземною фірмою, діяльність якої не суперечить вимогам міжнародних і національних норм.

Активними учасниками функціональної інфраструктури ринку лізингового бізнесу є:

– страхові компанії, які забезпечують захист майнових і фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників;

– інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізингові проекти;

– консалтингові фірми, які надають лізингоотримувачу якісні консультаційні послуги, щоб бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу.

Об’єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу, яка має багатокомпонентний характер. До її обов’язкових складових відповідно до Закону України «Про лізинг» (ст. 16, п. 2) необхідно віднести:

1) величину амортизаційних відрахувань;

2) плату за кредитні ресурси, які використовуються лізингодавцем;

3) комісійну винагороду лізингодавця;

4) компенсацію страхових платежів за угодою страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований;

5) інші витрати, передбачені угодою лізингу.

Крім зазначених елементів, до складу лізингових платежів можуть входити: митні платежі, сума податків, які лізингодавець сплачує за об’єкт лізингу, серед яких може бути податок на майно, на користувачів автомобільних доріг, податок на підтримання житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери, які лізингодавець повинен сплатити, а також податок на придбання автотранспортних засобів (у випадку, коли об’єктом лізингу виступають автотранспортні засоби).

Особливим видом платежів є інформація та права. Як свідчить досвід, закордонні інвестори із задоволенням приймають як плату за об’єкти лізингу патенти, технічні розробки, готові до впровадження. На вітчизняному ринку існує ряд прикладів великих лізингових операцій, коли майно лізингувалося в обмін на право використання брокерського місця на біржі, ліцензійні та інші права.

Сприятливий законодавчо-нормативний клімат є запорукою розвитку лізингу, тому що дійсно визнає його реальним і дієздатним, спроможним пробудити інтерес усіх зацікавлених у такому бізнесі сторін. Адекватний нормативний режим лізингу спроможний забезпечити йому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно з іншими методами фінансування.

Лізингові компанії відносяться до структур з помірним ризиком діяльності та підлягають меншому регулюванню з боку держави, ніж комерційні банки. Однак у розвинутих країнах, де регулюючі органи спостерігають за лізингом (загалом це центральний банк чи міністерство фінансів), останні часто здійснюють контроль за ефективністю через фінансову звітність з метою визначення відношення максимального боргу до акціонерного капіталу, мінімальних потреб капіталу.

Більшість країн мають податкові режими, сприятливі для здійснення інвестицій та розвитку малих підприємств, тому вбачається правильним надавати фінансові пільги лізинговим компаніям, які займаються перспективним фінансуванням і таким чином можуть сприяти розвитку малого і середнього бізнесу країни.

В Україні використання лізингу дає певні переваги як суб’єктам, що надають лізингові послуги, так і їх споживачам. Так, споживач лізингових послуг отримує можливості: по-перше, підвищення гнучкості виробництва; по-друге, поліпшення фінансування за рахунок використання прискореної амортизації і додаткових податкових пільг та зростання надійності фінансового забезпечення роботи підприємства за рахунок використання гнучких графіків погашення лізингових платежів. Виробнику товарів і послуг лізинг забезпечує такі переваги, як розширення можливостей збуту товарів та послуг, отримання додаткового прибутку за рахунок надання супутніх послуг, використання лізингу як каналу зворотного зв’язку між споживачем і виробником продукції. Для економіки України в цілому лізинг корисний тим, що сприяє прискоренню темпів оновлення та модернізації засобів і предметів праці, перерозподілу фінансових ресурсів та ризиків між суб’єктами господарювання, забезпеченню взаємної вигоди партнерів, а отже, зростанню ефективності діяльності підприємства в цілому за допомогою формування його економічної стабільності.

Особливу цінність на етапі становлення лізингового ринку в Україні має вивчення закордонного досвіду, оскільки міжнародний ринок лізингу охоплює країни як розвинуті, так і ті, що розвиваються, отже досвід роботи в різних економічних умовах вже накопичено і він пройшов практичну перевірку. Тому використання моделей і розробок у сфері лізингового бізнесу, адаптованих до умов економіки України, істотно допоможе розвитку лізингового ринку в Україні.

Інтенсифікації розвитку лізингу в Україні сприятиме удосконалення законодавчої бази, а саме: введення прискореної амортизації щодо здаваного у лізинг майна; скасування законодавчо встановленої прив’язки величини лізингових платежів у частині відшкодування вартості об’єкта лізингу до його амортизації; зміна порядку повернення майна, переданого в лізинг; дозвіл укладення лізингових угод стосовно нематеріальних активів і об’єктів, що не входять до складу основних фондів (передача в лізинг цілих майнових комплексів і нематеріальних об’єктів, що набула широкого поширення у світовій практиці та показала її перспективність); введення податкових пільг на прибуток і додану вартість; дозвіл фізичним особам і державним організаціям на удосконалення лізингових угод. Всі ці заходи дозволили б збільшити обсяг лізингового ринку України і залучити додаткові інвестиції у виробничу сферу.