59.Майнові правовідносини між батьками і дітьми. Обов’язки батьків по утриманню неповнолітніх дітей

Групи:

1. з приводу майна

2. з приводу утримування

З ПРИВОДУ МАЙНА

Залежно від джерела набуття майна:

1. набутого батьками і призначеного для потреб усієї сім’ї

2. набутого за рахунок спільної праці і спільних коштів батьків і дітей

3. набуте дітьми

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом. Майно, придбане батьками для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини, є власністю дитини.

Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Рівні права батьків та дітей на користування житлом.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.

Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

УТРИМАННЯ

Це правовідносини, в яких одна сторона зобов’язана надати другій стороні утримання на підставах і в порядку, встановленому ЗУ, а друга сторона вправі вимагати виконання такого обов’язку.

Види:

1. зобов’язання батьків утримувати дитину до досягнення повноліття

2. утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги

3. непрацездатних дітей

4. зобов’язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (хвороба) і навпаки

Порядок надання утримання:

1. Добровільний (може бути на підставі договору між батьками)

2. Примусовий (в разі спору)

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1. Стан здоров’я дитини і матеріальне становище

2. Стан здоров’я і матеріальне становище платника аліментів

3. Наявність у платника інших дітей чи непрацездатних жінки/чоловіка

4. Інші обставини, які мають істотне значення.

Розмір аліментів не може бути менший 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше 50%зар.плати.

В твердій грошовій сумі, або у %.

60.Поняття, умови та порядок усиновлення

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем в свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Це юридичний факт, внаслідок якого між дитиною і усиновлювачем та його родичами виникають права та обов’язки як між родичами.

Одна з форм влаштування дітей, коли батьки померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані недієздатними, безвісно відсутніми, оголошені померлими.

Випадки усиновлення на підставі рішення суду:

1. Громадянин України – громадянином України

2. Громадянина України 18 років – громадянином України

3. Усиновл. в Україні дитини-іноземця, дитини, що проживає в Укр. – громадянином Укр., іноземцем, що проживає в Укр.

Для отримання права на усиновлення особи мають стати на облік, який ведеться системою державних органів:

Відділи та управління районних, м.Києва, Севастополя, державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення облік.

Управління з усиновлення і захисту прав дитини веде облік і іноземців, які бажають усиновити дитину, і дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також службами у справах дітей, Мін.Соц.Політики і т.д.

На облік беруться:

1. Діти-сироти

2. Позбавлені батьківського піклування

3. Батьки яких дали згоду на усиновлення

Види обліку:

1. Місцевий

2. Регіональний

3. Централізований

В день взяття дитини на облік складається облікова статистична картка(соц.. паспорт дитини) в єдиному електронному банку даних дітей-сиріт. Якщо протягом 1 місяця дитину не усиновили, то в єдиному центрі даних складається анкета. Якщо в дитини є брат/сестра то у верхньому правому куті робиться надпис. Якщо протягом 1 місяця дитину не усиновили, документи передаються до Мін.Соц.Політики. Протягом 10 днів перевіряється правильність документів і дитина береться на централізований облік і заносяться відомості про неї в книгу обліку дітей, які можуть бути усиновлені.

Підстави зняття дитини з обліку:

1. Смерть

2. Анулювання(повторно складена анкета, невірні, недійсні документи, складені безпідставно)

3. Набуття повної цивільної дієздатності

4. Досягнення повноліття

5. Встановлення/визнання батьківства

6. Усиновлення

7. Поновлення дієздатності батьків, батьківських прав

8. Відкликання батьками згоди на усиновлення

Особи, які можуть бути усиновлювачами і усиновленими:

Усиновлений – дитина чи повнолітня особа, яка не має батьків чи позбавлена батьківського піклування.

Дитина, яку залишили в пологовому будинку або від якої батьки відмовилися може бути усиновлена з досягнення 2 місячного віку. Різниця між усиновленим і усиновлювачем – 15 років, а між повнолітньою особою – 18 років. Усиновлення братів і сестер здійснюється разом, крім обставин, які мають істотне значення за рішенням органу опіки і піклування. Якщо усиновлення не є таємним – то можуть знати про існування братів/сестер і про місце їх проживання.

Усиновлювач – дієздатна особа, не молодша 21 року, якщо це родич дитини, подружжя, чоловік матері дитини.

Не можуть:

1. обмежені у дієздатності;

2. визнані недієздатними;

3. позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4. були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5. перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6. зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7. не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8. страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України;

9. є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10. були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11. за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

12. є особами без громадянства;

13. перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

14. Особи однієї статі

15. Які не перебувають у шлюбі не можуть одну і ту ж дитину

16. Батько, мати – дитину іншого з цивільного шлюбу

Переважне право:

1. В сім’ї де виховується дитина

2. Є чоловіком матері, жінкою батька дитини

3. Усиновлення кількох дітей

4. Є родичем дитини

Кількість дітей необмежена. Необхідна згода дитини, яка дається в тій формі, що відповідає стану здоров’я і інформується про наслідок усиновлення. Згода непотрібна, якщо вона не розуміє наслідки усиновлення.

Момент здійснення усиновлення – це набрання рішення суду законної сили.

Особа має право на таємницю усиновлення, перебування на обліку. Дитина має право на таємницю від себе, а в 14 років дитина має право знати про усиновлення.

Можна змінити дату і місце народження, але не більш ніж на 6 місяців. Дитина зберігає соц..права.

Усиновлення може визнаватися недійсним за рішенням суду:

1. Підроблення документів

2. Відсутня згода батьків/дитини

3. Фіктивне

4. Мають намір розлучитися

«ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС»