43. Особливості підготовки наукових статтей

Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідж., фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Наук. стаття подається до редакції в заверш. вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам´ятки автору. Оптим. обсяг наук. статті (0,5 - 0,7 авт.арк.).

Рукопис статті повинен мати повну назву роботи прізвище та ініціали автора, анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.

Стаття має просту структуру:

- вступ (постановка наук. проблеми, актуал., зв´язок з найважл. завд., що постають перед Україною, знач. для розвитку певної галузі науки і практики);

- основні дослідж. і публікації з проблеми, за останній час, на яких спирається автор, проблеми виділення невиріш. питань, яким присвяч. стаття;

- формулювання мети статті (постановка завдання) – висловл. головна ідея даної публікації, яка суттєво-відрізн. від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наук. обігу нових фактів, висновків, рекоменд., закономірностей або уточн. відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наук. проблеми та огляду осн. публікацій з тем.;

- виклад змісту власного дослідж. – осн.частина статті. В ній висвітл. осн. положення і результати наук. дослідж., особисті ідеї, думки, отрим. наукові факти, програма експерименту. Аналіз отрим. результатів, особистий внесок автора в реалізацію осн. висновків тощо);

- висновок, в якому формулюється осн. умовивід автора, зміст висновків і рекоменд., їх значення для теорії і практики, сусп. значущість та перспективи.

Відпов. до постанови Президії ВАК України від 15.01.2003 р. №705/1 наук. статті зарах. як фахові при наявн. таких необх. елементів: постановка проблеми у загал. вигляді та її зв´язок із важл. наук. чи практич. завд.; аналіз останніх дослідж. і публікацій, в яких започатк. розв´яз. даної проблеми і на які спирається автор, виділ. невиріш. раніше частин загал. проблеми, котрим присвяч. означена стаття; формулюв. цілей статті (постановка завд.); виклад осн. матеріалу дослідж. з повним обґрунтув. отрим. наук. результ.; висновки з даного дослідж. і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

При написанні наукової статті слід дотримуватись певних правил:

- у правому верхньому куті розміщ. ПІБ автора; за необх. вказ. відомості, що доповн. дані про автора;

- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (краще до п´яти слів);

- ініціали ставлять перед прізвищем;

- слід уникати стилю наукового звіту;

- недоцільно ставити риторичні запитання; більше користуватись розповідними реченнями;

- не перевантажувати текст цифрами при переліках тих чи інших думок, положень, вимог;

- прийнятним у тексті є викор. словосполучень переліку: «спочатку», «зрозуміло що», «на початку», «спершу», «потім», «дійсно», «далі», «нарешті», «по-перше», «по-друге» тощо.

- цитати в статті використовуються дуже рідко (можна в дужках зробити посилання на ученого, який вперше дослідив проблему);

- усі посил. на авторитети подаються на поч. статті, осн. обсяг присвяч. викладу власних думок автора;

- стаття має завершув. конкрет. висновками і рекоменд. та додається список викор. джерел.

Рукопис статті підпис. автором і подається (разом з дискетою) до редакції у 2 примірниках. В окремих випадках в наук. статті до фахових видань дається анотація (резюме) укр., рос. і англ. мовами.