Тарифні квоти у сот [48, c.309]

Продукти	Кількість квот
Зерно	217
Масляні	124
Цукор і цукормісткі продукти	51
Молочні продукти	181
М’ясні продукти	247
Яйця та яйцепродукти	21
Напої	35
Овочі та фрукти	355
Тютюн	13
Сільгоспволокно	18
Чай, кава, спеції та інші перероблені продукти	56
Інші сільгосппродукти	53
Всього	1 371

Багато існуючих квот реально не обмежують доступ на ринок. Рівень їх наповнення становить трохи більше 50%. Інші виступають як міра, що стримує доступ певних сільськогосподарських товарів на ринки конкретних країн.

Угода про сільське господарство, в першу чергу, регулює надання заходів, спрямованих на підтримку сільського господарства. Що стосується заходів такої підтримки, то відповідно до класифікації Угоди про сільське господарство СОТ їх можна поділити на три основні блоки: перший – це внутрішня підтримка, другий – доступ на ринок; третій – експортні субсидії.

У свою чергу, внутрішня підтримка в рамках СОТ розподіляється на три типи, їх ще називають кошиками, яким присвоєно різні кольори – зелений, жовтий і блакитний. Основний принцип розподілу заходів по кошиках – це те, чи мають заходи спотворюючий вплив на торгівлю, чи не мають [40].

“Зелений кошик” – це ті заходи підтримки, які не мають впливу на торгівлю і можуть застосовуватися без обмежень; це так звана дозволена підтримка. Двома основними критеріями віднесення заходів підтримки до “зеленого кошику” є наступні: по-перше, фінансування має здійснюватися з державного бюджету в рамках урядової програми, а не за рахунок споживачів, й, по-друге, підтримка не повинна мати своїм наслідком підтримку цін виробників.

До заходів “зеленого кошику” відповідно до рекомендацій Угоди про сільське господарство відносяться [49, с.60-63]:

1. Загальні послуги - витрати на дослідження; в області контролю за шкідниками та хворобами; по підготовці кадрів, зайнятих в сільському господарстві; по поширенню досвіду та консультування; на інспектування і перевірку продуктів для цілей охорони здоров’я, безпеки, рівня якості та стандартів; на маркетинг і просування товарів; для формування інфраструктури. Дані заходи не передбачають прямих виплат тим, хто займається виробництвом або переробкою.

2. Створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки.

3. Внутрішня продовольча допомога нужденним верствам населення.

4. Непов’язана підтримка доходів – “Право на отримання таких виплат визначається за чітко визначеними критеріями, такими як дохід, статус виробника або землевласника, використання факторів виробництва або рівень виробництва у визначеному і фіксованому базовому періоді. Для отримання таких виплат продукція не потрібна” [1, с. 21].

5. Фінансова участь уряду у програмах страхування та забезпечення доходів.

6. Виплати при стихійних лихах.

7. Сприяння структурним змінам за допомогою програм, що спонукають виробників припинити свою діяльність.

8. Сприяння структурним змінам за допомогою програм з припинення використання ресурсів.

9. Сприяння структурним змінам за допомогою стимулювання інвестицій (сприяння фінансовій або натурально-речовій перебудові діяльності виробника у зв’язку з виявленими структурними недоліками).

10. Виплати за програмами охорони навколишнього середовища.

11. Виплати за програмами регіональної допомоги.

Заходи “зеленого кошику”, з огляду на їх мінімальний негативний вплив на торгівлю, звільняються від зобов’язань зі “зв’язування” і скорочення. Держава має право фінансувати вищезгадані програми в будь-якому необхідному обсязі виходячи з можливостей свого бюджету.

Заходи “жовтого кошику” стимулюють виробництво і торгівлю за допомогою цінової підтримки, субсидування, процентних ставок по кредитах, компенсацій витрат на паливно-мастильні матеріали, електрику тощо. Такі заходи обмежені в обсягах і повинні скорочуватися. Зобов’язання за обсягами “жовтого кошику” фіксуються для кожного члена СОТ у вигляді агрегованих заходів підтримки (АЗП).

Члени СОТ мають право не скорочувати витрати “жовтого кошику”, якщо виконується критерій мінімуму (de minimis). Відповідно до правил СОТ критерій мінімуму передбачає, що обсяг субсидій повинен бути менше 5% (для розвинених країн) і менше 10% (для країн, що розвиваються) від загальної вартості базового сільськогосподарського продукту (при розрахунках на певний товар) або вартості всієї сільськогосподарської продукції країни (при розрахунках, не орієнтованих на конкретний продукт) [49, c.64].

За підсумками 10-ї Міністерської конференція СОТ, яка пройшла в Найробі (Кенія) з 15 по 19 грудня 2015 року, було прийнято рішення про введення з 19 грудня 2015 р заборони на субсидії з сільськогосподарського експорту.

 Переговори з цього питання тривали останні 20 років, і тільки в кінці 2015 року всі країни-учасниці СОТ змогли знайти прийнятне рішення.

Залежно від специфіки зовнішньоторговельної політики для кожної групи країн передбачені різні режими. Так, повністю позбавляються можливості надання субсидій країни, які не застосовували експортні субсидії останні три роки. Розвиненим країнам наказано відмовитися від субсидій негайно (при цьому до 2020 р. їм надано перехідний період по товарах, раніше включеним в нотифікації щодо експортних субсидій і розглянутим на Комітеті СОТ про сільське господарство). Для країн, що розвиваються? зберігається 5-річний перехідний період після повної відмови від експортних субсидій у кінці 2018 р. Також виняток зроблено в частині надання експортних субсидій на маркетинг і транспорт – від цих видів фінансового сприяння країни, що розвиваються, повинні відмовитися до кінця 2023 р, а найменш розвинені країни і країни нетто-імпортери продовольства – до 2030 р. [28]

Третій, “блакитний кошик”, включає заходи для обмеження виробництва з метою підвищення цін на ринку до вигідних для виробників; певні прямі виплати за програмами обмеження виробництва, які не підпадають під обмежувальні зобов’язання. До цих заходів відносяться [49, c.63].:

- Прямі виплати, засновані на фіксованих площах і врожаї;

- Прямі виплати, здійснювані у відношені не більше ніж 85% від базового рівня виробництва;

- Прямі виплати, здійснювані в розрахунку на фіксоване поголів’я.

Такі заходи, в основному, використовуються в ЄС. В Україні в даний час подібні заходи не застосовуються.

Використовуючи вищезазначену термінологію, можна зробити наступний висновок: з огляду на встановлену до теперішнього часу в Україні систему регулювання АПК характерна перевага саме тих форм і методів, застосування яких обмежується або забороняється правилами СОТ. Йдеться про “жовтий кошик”. Так, у вітчизняному тваринництві аж до останнього часу широко використовувалися такі заборонені в рамках СОТ форми підтримки як: дотації на продукцію тваринництва; дотації (субсидії) на комбікорми; пільгове кредитування сільськогосподарських виробників за рахунок коштів державного і регіонального бюджетів, включаючи списання та пролонгацію боргів; цінова підтримка компенсації різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільськогосподарську продукцію і багато інших. Що стосується “зеленого кошику”, то він також існував до вступу України до СОТ, але в дуже обмеженому масштабі.

В Угоді про застосування санітарних та фітосанітарних заходів СОТ передбачені додаткові інструменти регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами, спрямовані на охорону життя і здоров’я людей, тварин або рослин. Санітарні заходи покликані захищати здоров’я людей і тварин від хвороб, шкідників, а також ризиків, що виникають через добавки, забруднюючі речовини і токсини в харчових продуктах. Фітосанітарні заходи захищають здоров’я рослин від шкідників. В цілому до санітарних та фітосанітарних заходів відносяться різні закони, постанови, правила, інструкції та процедури, включаючи ветеринарні, карантинні та санітарно-епідеміологічні вимоги до кінцевого продукту (наприклад, допустимий рівень вмісту пестицидів в кормах), до процесу виробництва і обробки продукції, процедури інспектування та сертифікації тощо.

Основні положення Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів можна охарактеризувати наступним чином:

• санітарні та фітосанітарні заходи не повинні використовуватися в якості прихованих бар’єрів в міжнародній торгівлі, їх застосування повинно бути науково обґрунтованим;

• заходи щодо захисту здоров’я людей, тварин або рослин слід застосовувати, виходячи з міжнародних стандартів;

• допускається застосування більш високих стандартів, ніж міжнародні, в разі, якщо це науково виправдано, на основі відповідної оцінки ризику загрози здоров’ю людей, тварин і рослин;

• члени СОТ визнають еквівалентними стандарти своїх торгових партнерів. При цьому стандарти не обов’язково повинні бути ідентичними, проте вони повинні забезпечувати належний рівень захисту.

Основними принципами в застосуванні санітарних і фітосанітарних заходів є [9]:

- Недискримінації (національні санітарні та фітосанітарні заходи не повинні застосовуватися таким чином, щоб створювати дискримінацію між країнами. Допускається відступ від РНС та введення запобіжних заходів щодо країн, звідки походить загроза зараження);

- Гармонізації (всі фітосанітарні заходи повинні, по можливості, базуватися на міжнародних стандартах. СОТ рекомендує стандарти і рекомендації міжнародних організацій, включаючи Комісію Codex Alimentarius, Міжнародного бюро з епізоодії, і відповідні міжнародні та регіональні організації, що діють в рамках Міжнародної конвенції із захисту рослин).

Ось один приклад зниження стандартів безпеки харчування в СОТ: У жовтні 1998 року СОТ винесла рішення на користь США в суперечці з Японією з приводу діючих в Японії процедур санітарної інспекції і карантину для сільськогосподарських продуктів, які ввозяться в країну, особливо фруктів. Було зроблено висновок, що ці процедури були порушенням “Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних норм”, незважаючи на той факт, що захист вирощуваних місцевими фермерами фруктових культур від ввезених ззовні хвороб і шкідливих комах є важливим питанням, пов’язаним з правами цих фермерів. Уряд США подав скаргу в СОТ і виграв справу, діючи в ім’я інтересів американського агробізнесу, який прагне отримати більший доступ на японський ринок. В результаті в Японії були переглянуті заходи з перевірки імпортованих продовольчих товарів в бік зниження існуючих санітарно-гігієнічних норм. Зниження було в рамках приведення їх у відповідність до вимог СОТ [19].

- Транспарентності (члени СОТ повинні швидко публікувати всі зміни в фітосанітарному регулюванні, забезпечуючи доступ до документів і час для адаптації торговельних партнерів, створити національні довідкові пункти для надання інформації).

Особливу увагу слід приділити співпраці ФАО та СОТ. З одного боку, політика взаємодії цих двох структур реалізується в сфері сільського господарства. З іншого боку, існує ряд принципових відмінностей в діяльності ФАО і СОТ. Наприклад, відрізняється їхнє ставлення до державної політики: згідно з правилами СОТ держави не повинні втручатися в справи ринку, тоді як ФАО, навпаки, відводить провідну роль у розвитку сільського господарства та забезпеченні продовольством населення державі. Проте співпраця ФАО і СОТ є на сьогоднішній день досить ефективною і активно розвивається. Так, в 1995 р. в структурі ФАО був створений Офіс зі взаємодії з СОТ, який має статус постійно діючого комітету [33, c.198].

Взаємодія ФАО і СОТ будується на основі взаємних консультацій та обміну заходами. Так, експерти ФАО регулярно запрошуються для участі в роботі Комітету СОТ по сільському господарству. Крім того, ФАО надає велику допомогу державам для виконання ними своїх зобов’язань перед СОТ, для чого проводить просвітницькі заходи, на яких розглядаються питання “про правила СОТ і про способи підтримки сільського господарства, що має важливе значення, так як “перед країнами стоять великі завдання з підготовки ефективних фахівців, які знають проблематику СОТ, які вміють застосовувати норми угод СОТ” [54]. У свою чергу на засідання Конференції ФАО (вищий керуючий орган ФАО) постійно запрошуються співробітники СОТ.

Представляється можливим виділити наступні напрямки співробітництва ФАО і СОТ [33, c.199]:

• ФАО веде моніторинг міжнародних поставок, виробництва і споживання продуктів харчування в різних регіонах планети, а потім на підставі отриманих даних надає в СОТ статистику і оцінку продовольчої безпеки;

• ФАО і СОТ спільно встановлюють санітарні та фітосанітарні заходи міжнародної торгівлі сільськогосподарськими товарами, які, на жаль, часто піддаються жорсткій критиці і є причиною позовів країн.

Міжнародні норми, що лежать в основі “Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних норм”, за дотриманням якого так завзято слідкує СОТ, спираються на стандарти, розроблені Комісією Codex Alimentarius, дочірньої організацією ФАО і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з розробки міжнародних продовольчих стандартів, що складається з представників урядів і офіційних радників з кіл приватного бізнесу. Комісія Codex Alimentarius знаходиться під сильним впливом великих продовольчих і агрохімічних корпорацій. Американські агрохарчові корпорації беруть участь в засіданнях цієї Комісії і визначають позицію, яку займають представники урядів. Транснаціональна компанія Monsanto, наприклад, має в Codex Alimentarius величезний вплив.

В результаті прямого впливу концернів на роботу Комісії Codex Alimentarius, стандарти, що розробляються, є слабкими і допускають використання шкідливих хімікатів, заборонених у багатьох країнах. Наприклад, Codex Alimentarius допускає залишковий вміст ДДТ в молоці, м’ясі та зернових і дозволяє використання ряду шкідливих для здоров’я пестицидів, які заборонені багатьма урядами і класифікуються ВООЗ як вкрай небезпечні.

Нові міжнародні стандарти СОТ по агрохімікатам – їх планка нижче існуючих стандартів багатьох країн – також засновані на стандартах Codex Alimentarius.

Наприклад, США виграли у СОТ справу проти заборони, введеної ЄС на імпорт яловичини, у виробництві якої використовувалися гормони, незважаючи на суттєву наукову інформацію, що свідчить про потенційно шкідливий вплив на здоров’я людини залишкових гормонів росту в яловичині. Причиною такого рішення Суду СОТ є те, що рішення СОТ спирається на стандарти Codex Alimentarius, а гормони росту, які фігурують у справі, виробляються компанією Monsanto [19].