Висновки

1. Державна підтримка аграрної сфери в розвинених зарубіжних країнах заснована на поєднанні економічних і адміністративних методів управління.

Регулююча роль держави в агросекторі передбачає застосування нею переважно економічних методів, які включають: протекціоністські заходи на вітчизняному продовольчому ринку від імпорту, а також сектору АПК від високо монополізованих галузей, що займаються виготовленням засобів виробництва для сільського господарства і закуповують його продукцію; збереження і вдосконалення функції держави як замовника та інвестора; сприяння розвитку ринкової інфраструктури; підтримання державного сектора агропромислового комплексу; розвиток соціальної сфери сільської місцевості; розвиток агронауки і підготовки кадрів для сільського господарства.

Адміністративні методи включають державні програми, директивне планування (п’ятирічні плани, щорічні плани соціально-економічного розвитку), інструменти зовнішньоторговельної політики (сертифікація імпорту, квотування і ліцензування). Вони спрямовані не тільки на підвищення ефективності державного регулювання, а й на запобігання нецільового використання бюджетних коштів.

2. Особливість принципу раціонального аграрного протекціонізму полягає в тому, що він реалізується комплексно. Це означає, що держава повинна регулювати стійкість його розвитку в цілому, підтримуючи надійність відтворення не тільки в сільському господарстві, а й в інших сферах агропромислового комплексу. Держава повинна за допомогою системи економічно-організаційних, нормативно-правових механізмів створювати на інноваційній основі сприятливі умови для розвитку матеріальної бази фондостворюючої сфери АПК

Міжнародний досвід свідчить, що як в економічно розвинених, так і в країнах, що розвиваються, аграрний протекціонізм розвивається як система, що відповідає наступним фундаментальним принципам:

• принцип цілісності (інтеграції);

• принцип ієрархії;

• принцип структурності.

3. Діяльність ФАО охоплює весь комплекс проблем АПК, в тому числі збір та поширення інформації, допомога країнам в розробці аграрної політики, забезпечення міжнародного співробітництва, різноманітні проекти з впровадження нових технологій, боротьба з голодом тощо. Під егідою ФАО розробляються і приймаються документи, що регулюють міжнародне співробітництво в галузі захисту рослин, боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, виробництва пестицидів, використання генетичних ресурсів тощо.

Велику роль в регулюванні сільськогосподарського виробництва в світі відіграє Світова організація торгівлі (СОТ), яке вона здійснює через роботу Комітетів з сільського господарства, і Комітету з санітарних і фітосанітарних норм.

Угода про сільське господарство передбачає, що всі країни-учасниці СОТ мають зобов’язання за трьома основними напрямками:

- умовами доступу на внутрішній ринок сільськогосподарських товарів (застосування тарифних і нетарифних бар’єрів);

- обмеженнями внутрішньої підтримки сільського господарства (субсидіях);

- наданням експортних субсидій.

У свою чергу, внутрішня підтримка в рамках СОТ розподіляється на три типи, їх ще називають кошиками, яким присвоєно різні кольори – зелений, жовтий і блакитний. Основний принцип розподілу заходів по кошиках – це те, чи мають заходи спотворюючий вплив на торгівлю, чи не мають.

4. Дослідження сучасних концепцій регулюючого впливу держави на агробізнес дозволило виявити ряд особливостей, зокрема, соціально-еколого орієнтованої в країнах ЄС, жорстко регульованої в США і соціально орієнтованої в пострадянських країнах.

5. Під світовою продовольчою безпекою мається на увазі в основному “збереження стабільності на ринках продовольчих товарів при доступності базових продуктів харчування для всіх країн світу”. Основні заходи направлені на: створення запасів продовольства на рівні окремих держав; організацію моніторингу та раннє попередження дефіциту продовольства; надання продовольчої допомоги країнам, які її потребують; залучення країн, що розвиваються, в міжнародну торгівлю сільськогосппродукцією і продовольчими товарами. В поєднання імпорту і допомоги з боку розвинених країн вбачалося вирішення продовольчої проблеми більшості держав.

Експортні обмеження і скасування імпортних мит найбільш широко використовувалися в якості інструментів торговельної політики. Найбільш привабливими для директивних органів були митні заходи, які дозволяли оперативно стримувати негативні наслідки світового зростання цін для внутрішніх споживачів при менших витратах на їх реалізацію в порівнянні з іншими варіантами, зокрема з субсидуванням споживачів.

Підтримуючи процеси на національному рівні, важливо домогтися узгодженості глобальних систем регулювання, що впливають на ці процеси, і їх здатності забезпечувати підтримку роботи по досягненню цілей країн в області продовольчої безпеки за допомогою пов’язаних з торгівлею процесів.

6. Україна входить до п’ятірки найбільших експортерів світу агропродовольства та агросировини. Аграрний сектор (сільське господарство, харчова та переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність України, формує 17% ВВП і приблизно 60% фонду споживання. Крім того, АПК є одним з бюджетоутворюючих секторів національної економіки, частка якого в бюджеті країни становить 8-9% і посідає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту.

7. Державна підтримка аграрного сектору є надзвичайно важливим напрямом політики України. Сучасна ситуація в АПК країни не дозволяє розраховувати на його швидку стабілізацію і перехід до стійкого зростання. У цих умовах державне регулювання агропромислового виробництва має бути невід’ємною частиною сучасної аграрної політики. Незважаючи на всі спроби уряду діюча на сьогоднішній момент система державної фінансової підтримки агросектору не спроможна забезпечити доступ сільгоспвиробників до ринку фінансових ресурсів, не сформувати сприятливе інституційне середовище для залучення інших джерел фінансування підприємств галузі, в першу чергу інвестицій. Необхідно формувати аграрну політику за рахунок використання форм, методів і механізмів державного регулювання. Це визначить роль і місце держави в забезпеченні сталого розвитку агропромислового виробництва.

8. Розраховані прогнозні значення обсягів видатків з держбюджету України на потреби сільського господарства у млн. грн. на основі квадратичного рівняння методом екстраполяції тренду мають тенденцію до спадання їх темпів щорічно, при чому ці темпи зростають з 6% до 25%. Побудована квадратична залежність рівняння тренда є адекватною реальним умовам видатків з держбюджету України на потреби сільського господарство, про що свідчать розраховані значення середньої помилки апроксимації (ε = 0,895 %); середнє квадратичне відхилення (абсолютне σ_абс = 1078,177 млн. грн.. та відносне σ_від = 3,66 %) між фактичними та розрахунковими значеннями функції та середнє відхилення (абсолютне та відносне) між цими значеннями функції.