Розділ II. Міжнародне регулювання торговельних відносин на світовому ринку сільськогосподарської продукції

2.1. Ключові засади регулювання сільського господарства в рамках міжнародних організацій сот та фао

Одним з центральних питань світового співробітництва країн в даний час стало співробітництво в галузі розвитку сільського господарства і забезпечення продовольчої безпеки, як окремих країн, так і в цілому народонаселення Землі. Серед міжнародних організацій особливо слід звернути увагу на діяльність СОТ та ФАО.

Однією з перших в світі почала проводити інтенсивну роботу в галузі сільського господарства Комісія з продовольства і сільського господарства при ООН – ФАО, в рамках якої активну роботу проводить Комітет з питань сільського господарства. Він проводить роботу з узгодження дій держав в області виробництва продовольства, розвитку окремих сільськогосподарських районів і світового сільського господарства, розглядає конкретні питання з сільського господарства, виробництва продовольства і харчування населення окремих країн. Важливо, що Комітет здійснює регулярний огляд проблеми сировинних товарів, які мають міжнародне значення і зачіпають їх виробництво, торгівлю, розподіл.

ФАО ООН вважається ключовою організацією з підтримки і забезпечення продовольчої безпеки в світі. Варто відзначити, що ФАО виділяє три основні цілі, на які спрямована її діяльність: викорінення голоду та недоїдання; повна ліквідація бідності і стимулювання економічного та соціального розвитку для всіх, а також збалансоване управління і користування природними ресурсами, включаючи землю, воду, повітря, клімат і генетичні ресурси на благо теперішніх та майбутніх поколінь [41].

Діяльність ФАО охоплює весь комплекс проблем АПК, в тому числі збір та поширення інформації, допомога країнам в розробці аграрної політики, забезпечення міжнародного співробітництва, різноманітні проекти з впровадження нових технологій, боротьба з голодом тощо. Під егідою ФАО розробляються і приймаються документи, що регулюють міжнародне співробітництво в галузі захисту рослин, боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, виробництва пестицидів, використання генетичних ресурсів тощо.

Діяльність ФАО ведеться за чотирма основними напрямками [42, c. 79]:

- Зберігання і поширення інформації з питань сільського, рибного і лісового господарства, а також публікація власних досліджень;

- Допомога країнам-членам ФАО у розвитку їх сільського господарства і підтримка розвитку їх власних національних стратегій в даній області;

- Проведення міжнародних конференцій, переговорів з питань сільського господарства, де сторони можуть знайти шляхи до взаєморозуміння і прийняти взаємовигідні рішення;

- Контроль фінансових потоків для здійснення проектів на місцях, впровадження інновацій; в кризових ситуаціях робота пліч-о-пліч зі Всесвітньою Продовольчою Програмою та іншими гуманітарними агентствами.

Загальною і разом з тим основною функцією ФАО є те, що ця організація слугує своєрідним нейтральним форумом для обговорення агрополітики і укладення міжнародних договорів. Ця робота здійснюється на глобальному рівні із залученням різних технічних комітетів ФАО, на радах і конференціях, під час спеціальних засідань міністерств, а також на таких найважливіших глобальних форумах, як Всесвітні Продовольчі Саміти, які відбулися в 1996 р. і в 2001 р. Ці різноманітні форуми ФАО охоплюють роботи різних комісій. У прийнятому в 2001 р. Міжнародному договорі про рослинні генетичні ресурси для виробництва продовольства і ведення сільського господарства сформульовані принципи, які створюють можливість наявності вільного доступу до генетичних ресурсів, і кожен має право отримувати від них користь. Оскільки ФАО не прагне нав’язувати країнам сільськогосподарську політику і ідеологію, її сприймають як сумлінного посередника, який відіграє нейтральну роль.

ФАО виконує функцію інформаційної мережі. Співробітники ФАО, серед яких є агрономи, спеціалісти в галузі лісового, рибного та сільського господарств, дієтологи, соціологи та економісти, збирають, аналізують і поширюють інформацію, що сприяє досягненню цілей в області розвитку.

ФАО представляє інтереси і організовує свою діяльність від імені країн, які входять до складу організації, співпрацюючи з багатьма партнери з різних куточків світу – від фермерських об’єднань до індивідуальних підприємців, від неурядових організацій та спеціалізованих установ ООН до банків розвитку і приватних компаній [14, c.88].

Велику роль в регулюванні сільськогосподарського виробництва в світі відіграє Світова організація торгівлі (СОТ), яке вона здійснює через роботу Комітетів з сільського господарства, і Комітету з санітарних і фітосанітарних норм.

Як відомо, в рамках СОТ питання сільського господарства розглядаються в двох угодах: Угоді про сільське господарство і Угоді про субсидії та компенсаційні заходи.

Регулювання сільськогосподарського сектора визначається Угодою СОТ про сільське господарство. Довгострокова мета Угоди полягає в забезпеченні поступового значного скорочення підтримки та захисту сільського господарства, яка призводить до спотворення нормальної конкуренції на світових ринках сільськогосподарської продукції.

Угода про сільське господарство також містить вимоги щодо виконання санітарних та фітосанітарних заходів, і її слід розглядати у взаємозв’язку з Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів.

Угода звертає увагу на неторгові питання в сільському господарстві, такі як забезпечення продовольчої безпеки і охорони навколишнього середовища.

Угода про сільське господарство передбачає, що всі країни-учасниці СОТ мають зобов’язання за трьома основними напрямками:

- умовами доступу на внутрішній ринок сільськогосподарських товарів (застосування тарифних і нетарифних бар’єрів);

- обмеженнями внутрішньої підтримки сільського господарства (субсидіях);

- наданням експортних субсидій [49, c. 55].

Правила щодо доступу на ринок припускають:

По-перше, тарифікацію: всі нетарифні бар’єри в торгівлі сільгосппродукцією, такі як квоти, ліцензії та імпортні обмеження, повинні бути перераховані в тарифні еквіваленти, тобто в митні збори, і зв’язані з графіком їх зниження. Члени СОТ не повинні зберігати, застосовувати чи знову вводити будь-які заходи, які необхідно перетворювати в митні збори.

По-друге, зв’язування тарифів: країни-члени СОТ повинні зафіксувати в переліку зобов’язань максимально допустимі з моменту приєднання до СОТ ставки імпортних мит.

Таблиця 2.1