Зовнішнє середовище:

• Політичне, правове

середовище;

• Соціальна ситуація;

• Агрокліматичні умови;

• Інновації.

Обмеження:

Недопущення конфлікту інтересів системи та над системи, зокрема:

• Забезпечення фізіологічної потреби населення в продукції;

• Збалансованість міжгалузевого обміну;

• Можливість ефективного освоєння додаткового доходу.

Аграрний протекціонізм

Система підтримки Система захисту вн. ринку

Підсистема національної імпортної експансії	Підсистема захисту продовольчої залежності
Підсистема компенсації іноземної експансії

Підсистема підтримки об’єму виробництва (мета – поточна безпека)

Підсистема підтримки дохідності (мета – безпека в середньо- та довгостроковій перспективі)

Підсистема попередження опортуністичної поведінки об’єктів протекціонізму

• конкуренті переваги імпортної та вітчизняної продукції;

• рівень цін на внутрішньому ринку в режимі вільної зовнішньої торгівлі;

• об’єм і структура імпорту і національного виробництва в умовах вільної зовнішньої торгівлі.

вхід

• підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

• зменшення конкурентоспроможності імпортної продукції на національному рівні;

• зростаюча дохідність національного аграрного виробництва;

• збільшення об’єму національного аграрного виробництва;

• досягнення продовольчої незалежності держави.

Рис. 1.2. Модель функціонування системи протекціонізму в аграрній сфері [24, c. 448]

Якщо покласти в основу структурування аграрного протекціонізму як системи функціональний підхід, то з кожної підсистемою можна співвіднести той чи інший набір функцій. В якості основних з них можна виділити:

• сприяння розвитку експорту національної продукції на зовнішні ринки;

• компенсації негативних наслідків імпортної експансії на внутрішній ринок країни і стримання небажаного імпорту в країну;

• забезпечення продовольчої незалежності та безпеки;

• забезпечення приросту виробництва агропромислової продукції;

• досягнення необхідної для розвитку АПК дохідності;

• “виховання” національних виробників, підготовка їх до майбутньої інтеграції в міжнародний розподіл праці з його жорсткою конкуренцією;

• попередження опортуністичної поведінки отримувачів переваг від здійснення захисної економічної політики; додатковий дохід повинен використовуватися на розширення, інтенсифікацію і модернізацію виробництва, але не як засіб збільшити кінцеве споживання, при якому прибуток понад нормальну “проїдається” або переводиться за кордон; в кращому випадку, “перетікає” у вигляді інвестицій в інші галузі.

Поряд з функціональними моделями, що розкривають взаємозв’язки різних рівнів системи, важливе значення в системі аграрного протекціонізму мають горизонтальні, координаційні зв’язки, які спрямовані на обмін досвідом, інформацією та узгодження дій елементів. Горизонтальні зв’язки часто набувають вирішального значення на національному рівні, оскільки ефективність системи протекціонізму в аграрній сфері залежить від узгодженості дій і поглядів на проблему підтримки національного виробництва в різних відомствах, спроможність управляти конкурентоспроможністю вітчизняних та іноземних товарів та організацій на внутрішньому ринку.

Отже, особливість принципу раціонального аграрного протекціонізму полягає в тому, що він реалізується комплексно. Це означає, що держава повинна регулювати стійкість його розвитку в цілому, підтримуючи надійність відтворення не тільки в сільському господарстві, а й в інших сферах агропромислового комплексу. Держава повинна за допомогою системи економічно-організаційних, нормативно-правових механізмів створювати на інноваційній основі сприятливі умови для розвитку матеріальної бази фондостворюючої сфери АПК.