3.3. Тенденції виникнення та вирішення економічних криз

Першопричиною виникнення кризових явищ в економіці є розрив між виробництвом та споживанням товарів. В рамках натурального господарства між виробництвом та споживанням існував прямий зв'язок, а тому не було умов для економічних криз. Можливість для них з'явилась та розширювалась по мірі розвитку товарного виробництва та обігу. Розподіл праці, розвиток спеціалізації та кооперації збільшували розрив між виробництвом та споживанням. Після того як товарне виробництво стало єдиною формою організації виробництва, а ринок - його стихійним регулятором, розрив між виробництвом та споживанням як у часі, так і в просторі різко посилився. В таких умовах виробництва економічні кризи стали об'єктивною закономірністю.

В докапіталістичних способах виробництва було недовиробництво матеріальних благ. При капіталізмі виникло перевиробництво. Розвиток економіки призвів до того, що виробництво має суспільний характер, а форма привласнення результатів праці в зберігалася приватна. Це веде до загострення протиріч між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення.

В концепції економічних циклів відображаються закономірності розвитку відтворення, які характеризуються послідовністю спадів та підйомів виробництва. Найбільш глибоко цю проблему дослідив К. Маркс. Він показав причини криз та обгрунтував їх неминучість.

Існують досить різні точки зору на причини економічних криз.

Багато економістів тривалість циклів пов'язують з НТП. Активна частина основного капіталу морально застарівала на протязі 10-12років. Це вимагало її оновлення, що слугувало стимулом для економічного пожвавлення. Так як вихідним пунктом слугувала заміна обладнання та технології, то оновлення основного капіталу називають матеріальною основою економічного циклу. Наступні скорочення періодів циклу (до 4-5 років) пов'язують з прискоренням строків оновлення основного капіталу під впливом НТП в сучасному світі.

Принципова відмінність точки зору К. Маркса в даній проблемі полягала в тому, що причини циклічності капіталістичного відтворення він вбачав в самій природі капіталізму - в протиріччі між суспільним характером виробництва та приватним характером привласнення його результатів.

Представники неокласичної та ліберальної шкіл розглядали різні причини економічних криз, наприклад, причиною криз вважалось недостатнє споживання населення. Однак скоріш це є наслідками, а не причиною економічних криз.

Представники інших економічних шкіл вважають причиною криз диспропорційність, тобто вони зумовлені відсутністю правильних пропорцій між галузями, стихійними діями підприємців.

Існує і психологічна теорія криз. За думкою Й. Шумпетера кожній фазі притаманна своя психологічна картина, яка формує відношення до інвестицій.

Економічною наукою до теперішнього часу розроблено декілька теорій, які пояснюють причини економічних циклів та криз.

П. Самуельсон відрізняє наступні:

- грошову теорію, яка пояснює цикл стисненням банківського кредиту. Тобто, коли грошовий потік (або попит на товари, який виражений в грошах) збільшується, торгівля стає жвавішою, виробництво розширяється, ціни ростуть. Коли грошовий потік зменшується, торгівля слабшає, виробництво скорочується, ціни падають;

- теорію нововведень, яка пояснює цикл використанням у виробництві важливих нововведень.

Велика кількість нововведень, які з'являються в період процвітання є як раз тим фактором, який порушує рівновагу та настільки змінює умови промислового життя, що після цьогонеминуче настає період перебудови цін, вартостей та виробництва;

- психологічну теорію, яка трактує цикл як наслідок хвиль психологічного та оптимістичного настрою, що охоплюють населення;

- теорію недоспоживання, яка причину циклів вбачає в занадто великій частці доходу, що йде заможним та бережливим людям, в порівнянні з тим, що могло б бути інвестовано;

- теорію занадто значного інвестування, прибічники якої вважають, що причиною кризи є, навпаки, занадто значне інвестування;

- теорію сонячних плям, ритму руху Венери, погоди, врожаю тощо.