4.16.Позначення і нумерація

У відповідності з ГОСТ 2.201-80 кожному виробу (де­талі, складальній одиниці, комплекту або комплексу, тобто частині або цілому виробу, пристрою тощо), необхідно присвоювати по­значення, яке одночасно служитиме позначенням креслення та інших конструкторських документів, проектів (робіт). Це позначення склада­ється з букв та цифр і має структуру, представлену на рис.1

Рис.2. Позначення документів згідно ГОСТ 2.201

Стандартом встановлений п'ятиступеневий цифровий код класифікаційної характеристики, структура якого подана на рис. 2.

Рис.3. Цифровий код класифікації згідно ГОСТ 2.201

Порядковий реєстраційний номер документа в комплекті документів на один виріб може бути в межах від 001 до 999. Порядковий номер документа для різних конструкторських документів в одній розробці не повинен повторюватися. Однаковий номер мають тільки аркуші одного виду документа (у випадку, коли документ не розміщений на одному аркуші).

Код документа - це буквено-цифровий код, що присвоюється конструкторському документу згідно ГОСТ 2.701-84, який встановлює види і типи схем виробів всіх галузей промисловості і загальні вимоги до виготовлення цих схем.

В дипломних проектах рекомендується складати коди розробника, вказую­чи позначення спеціальностей (РТ, ), та номер групи

Зразок

РТ81 - дипломний проект студента спеціальності РТ;

Шифр документа присвоюється згідно стандартів: ГОСТ 2.102-68 і ГОСТ 2.701-84, де ПЗ - пояснювальна записка; Е1 - схема електрична структурна; Е2 - схема електрична функціональна; ЕЗ - схема електрична принципова; ПЕ - перелік елементів; СК - складальне креслення; ВП - відомість проекту.

5. Методологія проектування

Бланки титульної сторінки та завдання студенти отримують на випускаючій кафедрі або друкують самостійно з електронної версії ( бланки розміщені в додатку) .

У вступі до пояснювальної записки в стислій формі розкривається актуальність теми, що розробляється, ставляться конкретні завдання. Тут необхідно вказати, які задачі можуть бути вирішені в результаті впровадження проекту.

Студент приступає до розробки технічного завдання після ретельного критичного аналізу вітчизняних та іноземних літературних джерел, Інтернет сторінок, патентного пошуку щодо аналогічної апаратури.

У технічному завданні обґрунтовуються електричні, конструкторські, експлуатаційні та економічні вимоги до пристрою, що проектується. Виконання заданих технічних вимог має забезпечувати поліпшення параметpiв пристрою, що проектується, порівняно з існуючими, зниження co6iвартості, підвищенню ефективності та інших показників.

Далі студент приступає до розробки структурної (функціональної) схеми, яка передбачає реалізацію заданих технічних вимог проектованого пристрою та обґрунтування методів обробки сигналів, вибору елементної бази, при цьому слід надавати перевагу новим розробкам електронних компонентів.

Після цього потрібно розробити попередні вимоги до структурних ланок пристрою, тобто визначити коефіцієнти передачі окремих функціональних блоків, необхідний рівень сигналів, допустимі спотворення тощо. У paзi потреби слід розбити робочий діапазон частот на піддіапазони, визначити характеристики окремих блоків . При цьому необхідно максимально використовувати сучасні інтегральні схеми орієнтовані на цифрову обробку сигналів

Іноді оптимальну структурну схему вибирають, виконуючи декілька вapiaнтів розрахунків i вибору кращого.

Електричний розрахунок проводиться на основі розробленої принципoвoї схеми та вибраної методики. Якщо остання береться э відомих дже­рел підручників, навчальних посібників, не слід переписувати теоретичні висновки, а виконувати розрахунок за готовими формулами, роблячи посилання на літературні джерела. Hoвi оригінальні роботи, що надруковані в наукових журналах, науково-технічних звітах тощо, можна коротко реферувати. Якщо методика розроблена дипломником, це слід особливо відмітити, а в проекті необхідно навести відповідні теоретичні розробки.

Електричний розрахунок пристрою, що проектується, виконується покаскадно. .Розрахунки потрібно виконати чітко, не порушуючи логічної послідовності. Для аналізу та оптимізації характеристик схем використовувати сучасні системи автоматизованого проектування

Усі формули супроводжувати посиланням на літературні джерела. Графіки та рисунки, запозичені з літератури, не повторювати у пояснювальній записці, досить послатися на відповідні джерела.

Розв'язання задач за допомогою мікропроцесорних засобів складається з кількох етапів, які мають бути висвітлені у цьому розділі:

- постановка завдання;

- формалізація (математична постановка задачі);

- вибір (або розроблення) методу розв'язування;

- розроблення алгоритму;

- складання програми;

- особливості налагодження програми;

- представлення результатів обчислень та їх обробки.

Поряд з цими етапами необхідно висвітлити наступні питання:

- вибір мови програмування;

- опис структури даних;

- тестування та оптимізація програми.

Під час постановки задачі першочергову увагу треба при­ділити з'ясуванню кінцевої мети і розроблення загального підходу до вирішення задачі.

Після визначення математичного формулювання задачі слід ви­брати метод її розв'язання. При цьому потрібно враховувати:

- складність формул і співвідношень;

- необхідну точність обчислень і характеристики самого методу

На етапі розробки алгоритму основна мета полягає в побудові розв'язання у формі алгоритму, який складається зі скінченної послідовності інструкцій, кожна з яких має чіткий зміст і може бути виконана з певними обчислювальними затратами за скінченний час.

Складання програми передбачає подання алгоритму у формі, зрозумілій для обраного на етапі розробки принципової схеми пристрою мікропроцесора . При цьому рекомендується тексти (лістінги) програм розміщувати у додатках, а у тексті розділу висвітлити тільки структурні особливості програмного продукту, порядок введення-виведення даних, використання підпрограм - процедур, окремих операторів (команд) тощо.

В тексті програми додаються необхідні коментарії, які достатньо повно пояснюють дії, що виконуються за допомогою даного оператора, фрагмента програми, функції. Ефективне використання розробленого програмного забезпечення можливе тільки за узгодження об'єму операцій, що виконуються, з продуктивністю вибраного мікропроцесора Для цього необхідно обрахувати час виконання розроблених програмних модулів для даного типа мікропроцесора і зіставити його з максимально допустимим значенням. Окрема увага при цьому приділяється об'єму пам'яті (EЕPROM), якій необхідний для розміщення розробленої програми.

При висвітленні особливостей налагодження програми треба вказати, які засоби для цього використовувались: візуальний контроль; виявлення помилок у процесі компіляції; перевірка програми за допомогою спеціальних налагоджувальних програм тощо.

Аналіз та оцінку похибок окремих вузлів i всього пристрою виконують у зв’язку з тим, що дійсні значення параметрів елементів (резистори, конденсатори тощо) та вузли (модулі, мікросхеми), з яких складається PEA, мають виробничі допуски. Необхідно визначити допустимі величини допусків параметрів, що забезпечують задану точність функціонування пристрою.

Конструкторсько-технологічний розділ, який звичайно виконують після електричного розрахунку, має включати розробку конструкції при­строю, що проектується, або окремих його блоків. У процесі конструктивних розрахунків визначити вci необхідні розміри вузла, що розраховується, та матеріали його елементів. При конструюванні необхідно максимально використовувати стандартні й нормалізовані деталі, вузли та елементи. Вибір та позначення матеріалів мають відповідати вимогам стандартів.

Розрахунок надійності виконується, як правило, за раптовими, а в необхідних випадках, i за поступовими відмовами. Результати розрахунків необхідно використовувати як фактор економічної доцільності розробки.

Експериментальні дослідження проводяться згідно э технічним завданням на дипломний проект (роботу) та подаються у вигляді окремого розділу, у якому має бути опис експериментальної установки, методика досліджень та оцінка результатів експериментів, коротка характеристика вимірювальних пристроїв, що використовуються, теоретичні та експериментальні залежності. Обробляючи Експериментальні дані обробляються методами математичної статистики.

У висновках необхідно оцінити результати роботи з точки зору ix відповідності вимогам завдання на дипломний проект, а також зазначити переваги та недоліки розробленого пристрою порівняно э аналогами.