24. Функції, рівні спілкування.

Контактна функція - встановлення стану обопільної готовності приймати та передавати повідомлення і підтримувати взаємний зв'язок до завершення акту. Інформаційна - обмін повідомленнями (описами), запитаннями та відповідями. Спонукальна - заохочення партнера або ж самого себе (стимулювання й аутостимулювання) до виконання певних дій. Координаційна - взаємне орієнтування й узгодження дій, коли йдеться про спільну діяльність. Пізнавальна - адекватне сприйняття і розуміння сенсу повідомлення, а також взаємне розуміння одне одного (намірів, установок, переживань, станів партнерів). Амотивна - або неусвідомлений «обмін емоціями», або ж один з партнерів збуджує в іншому певні емоції. Встановлення відносин - усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків. Впливова функція спрямована на зміну стану, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери партнера (намірів, поглядів, думок, рішень, уявлень, потреб, рівня активності, смаків, норм поведінки, оціночних критеріїв тощо). У реальному процесі спілкування може переважати та чи та функція або декілька з них. Це залежить від того, який зміст партнери вкладають у конкретний акт спілкування. Людина, знайома із психологічними основами спілкування, впливає на партнера одночасно у різних напрямках. Вона чітко визначає, чого прагне досягти, й обмежує взаємодію необхідним і достатнім. Взаємодія повинна базуватися саме на комплексі функцій. Керівник може розповісти підлеглим про якийсь факт для того, щоб вплинути на їхню поведінку або погляди (спонукальна та амотивна функції). Батьки можуть страждати від того, що втратили контакт із дитиною-підлітком, і в процесі спілкування намагаються його відновити на новому рівні відносин. А підліток, спілкуючись з батьками, більше за все потребує розуміння з їх боку, бо висловити те, що відчуває, він сам не завжди в змозі. Традиційно розглядають три найголовніші сторони спілкування. Це: передача інформації (комунікація), взаємодія (інтеракція) і взаємосприйняття (перцепція). Комунікативна сторона спілкування - це обмін інформацією між людьми. Інтеракція (взаємодія) - це обмін діями, вчинками. Перцептивна сторона процесу спілкування - це взаємосприйняття партнерами одне одного, інтерпретація одержаних результатів, взаємооцінювання тощо. Поняття «компетентність»у широкому розумінні цього слова означає досконале знання своєї справи, суті роботи, яка виконується, складних зв'язків, явищ і процесів, можливих способів і засобів досягнення окреслених цілей. У зміст компетентності включається рівень базової і спеціальної освіти, стаж роботи, уміння акумулювати широкий життєвий і професійний досвід, знання можливих наслідків конкретного способу впливу на особистість. Вчені при визначенні моделі компетентності, зазвичай, визначають такі рівні: 1)    компетентність як здатність до інтеграції знань і навичок, до використання її в умовах змін зовнішнього середовища, в якому відбуваються постійні зміни; 2)    концептуальна компетентність; 3)    компетентність в емоційній сфері, в галузі сприйняття; 4) компетентність у онкретних сферах діяльності. Окрім того, професійна компетентність соціального працівника і педагога повинна включати також і особисті якості, а також сукупність умінь і навичок, що забезпечують функціонування процесу спілкування з клієнтами і колегами. Отже, професійну компетентність соціального педагога можна назвати стрижневим компонентом вибраного ним виду діяльності, а комунікативну компетенцію -необхідною умовою її ефективності.