МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

Факультет водного господарства, будівництва та землеустрою

Кафедра будівництва

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЙ

до курсового проекту «Технологія виробництва земляних робіт»

з дисципліни «Технологія будівельного виробництва»

для студентів денної та заочної форм навчання

спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія»

Херсон 2016 р.

УДК 693

«Технологія виробництва земляних робіт». Методичні рекомендації для виконання курсового проекту з дисципліни «Технологія будівельного виробництва» для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія».

Розглянуто та рекомендовано до видання методичною комісією факультету Водного господарства, будівництва та землеустрою, протокол №1 від 22.09.2016 р.

Автор: Новікова С.М. – старший викладач кафедри будівництва

Рецензент: Строгий М.М. – к.т.н. доцент Херсонського державного аграрного

університету

Носков І.М. – начальник БМУ «Житлобуд – 6» ПБФ «Херсонбуд»

«Технологія виробництва земляних робіт». Методичні рекомендації для виконання курсового проекту з дисципліни «Технологія будівельного виробництва» для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія» – Херсон : РВВ «Колос» ХДАУ, 2016 – 34 с.

У методичних рекомендаціях розглядаються питання проектування та виробництва земляних робіт. Визначаються об’єми виїмки, насипу, котловану, траншеї. Для виконання земляних робіт призначається комплект машин. Визначається їх експлуатаційна та нормативна продуктивності. Складається виробнича калькуляція трудових витрат. Розраховується і будується календарний графік. Визначаються техніко - економічні показники за комплексом робіт.

УДК 693

© Новикова С.М., 2016

ЗМІСТ

		стор.
Передмова		4
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ		5
Вступ		6
1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ БУДІВНИЦТВА		6
2. ВЕРИКАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ МАЙДАНЧИКА		6
2.1. Визначення чорних, проектних та робочих позначок		6
2.2. Визначення об’ємів робіт		9
2.2.1.Об’єм робіт за майданчиком		9
2.2.2. Об’єм робіт у схилах		9
3. ВИЗНАЧЕННЯ ОБЄМІВ РОБІТ У КОТЛОВАНІ ТА ТРАНШЕЇ		11
3.1. Визначення об’ємів робіт у котловані		11
3.1.1. Визначення розмірів котловану по низу		11
3.1.2. Визначення об’єму котловану		12
3.1.3.Розрахунок об’єму робіт при влаштуванні траншеї для прокладання комунікацій		13
4. РОЗРАХУНОК ОБ’ЄМІВ ПРИ ВИКОНАННІ ІНШИХ ЗЕМЛЯНИХ РОБІТ		14
5. ВИБІР КОМПЛЕКСУ МАШИН ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КОМПЛЕКСУ ЗЕМЛЯНИХ РОБІТ		17
6. РОЗРАХУНОК ПРОДУКТИВНОСТІ МАШИН		18
6.1. Розрахунок змінної експлуатаційної продуктивності машин		18
6.2. Розрахунок нормативної продуктивності машин		20
7. РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ВЕДУЧИХ МАШИН У КОМПЛЕКТІ		21
8. ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ВИВЕЗЕННЯ ГРУНТУ		21
9. РОЗРАХУНОК ПАРАМЕТРІВ ЗАБОЮ		23
10. ВИРОБНИЧА КАЛЬКУЛЯЦІЯ		25
11. КАЛЕНДАРНИЙ ГРАФІК ВИКОНАННЯ РОБІТ		26
12. ТЕП ЗА КОМПЛЕКСОМ РОБІТ		27
13. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ ЗЕМЛЯНИХ РОБІТ		28
ДОДАТОК		29

ПЕРЕДМОВА

Дані методичні вказівки розроблені відповідно до навчальної програми з дисципліни «Технологія будівельних процесів» для студентів спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія».

У курсовому проекті розглядаються питання проектування та виробництва земляних робіт. Визначаються чорні, червоні та робочі позначки, об’єми земляних робіт за майданчиком, у схилах, котловані та траншеї. Визначені об’єми заносяться у відомість і визначається процент помилки при балансі ґрунтових мас.

Для виконання земляних робіт призначається комплект машин. Визначається їх експлуатаційна та нормативна продуктивності. Складається виробнича калькуляція трудових витрат для комплексу робіт. Розраховується і будується календарний графік. Визначаються техніко - економічні показники за комплексом робіт.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

У рамках курсового проекту необхідно розробити технологічну карту на виконання комплексу земляних робіт, а саме: планування майданчика, розробка котловану і траншеї, вибір землерийних та землерийно-транспортних машин та визначення їх продуктивності, складання виробничої калькуляції на основі ДБН і побудова календарного графіка, визначення основних техніко-економічних показників.

Метою виконання курсового проекту є:

• закріпити теоретичні знання з технології виробництва земляних робіт з використанням землерийної та землерийно-транспортної техніки (бульдозер, скрепер, екскаватор);

• на практиці ознайомити студентів з методами проектування земляних робіт, із застосуванням раціональних способів виконання цих робіт, з використанням комплексної механізації земляних процесів для скорочення термінів будівництва;

• виробить у студентів практичні навички і прийоми самостійно користуватися технічною, довідковою та нормативною літературою;

Курсовий проект складається з пояснювальної записки та листа креслення формату А-1. До складу пояснювальної записки, що виконується на аркушах паперу формату А-4, входять наступні розділи:

Вступ

1. Коротка характеристика району будівництва

2. Вертикальне планування майданчика

3. Визначення об’ємів робіт при розробці котловану і траншеї

4. Розрахунок об’ємів при виконання інших земляних робіт

5. Вибір комплекту машин для виробництва комплексу земляних робіт

6. Розрахунок продуктивності машин комплекту

7. Розрахунок кількості машин в комплекті

8. Розрахунок параметрів та вибір схеми забою

9. Складання та розрахунок виробничої калькуляції

10. Розрахунок та побудова календарного графіку

11. Визначення техніко-економічних показників за комплексом робіт

12. Охорона праці та техніка безпеки при виробництві земляних робіт

Література

На листі креслення наноситься: майданчик, що проектується розбитий на квадрати з визначеними чорними, проектними та робочими позначками та об’ємами робіт в кожному квадраті; розрізи за майданчиком повздовжній та поперечний; план та розрізи котловану; схема забою з визначеними параметрами; графік спільної роботи самоскида та екскаватора; таблиці «Відомість машин і механізмів» та «ТЕП за комплексом робіт».

Вступ

У вступній частині надається коротка анотація до даного курсового проекту. Викладається послідовність його виконання. Подаються висновки за конкретними розрахунками.

1. Коротка характеристика району будівництва

У розділі необхідно дати характеристику району будівництва. Його географічне знаходження, геологічні, гідрогеологічні та кліматичні умови. Характеристику самого майданчика будівництва, а саме розмір у плані (за завданням), задана позначка горизонталі, проектні ухили (горизонтальний і вертикальний), координати прив’язки котловану та його розмір у плані, глибина та інші дані за майданчиком.

2. Вертикальне проектування майданчика

2.1. Визначення чорних, проектних та робочих позначок

Вертикальне планування майданчика полягає у розробці ґрунту в зоні виїмці, переміщенні, укладанні та ущільненні у зоні насипу. При цьому повинна виконуватися умова: Vн =Vв (Vн – об’єм насипу, Vв – об’єм виїмки).

При дотриманні цієї умови виникає можливість виконати планування майданчика шляхом перерозподілу ґрунтових мас без додаткового завезення ґрунту ззовні.

Об’єми ґрунту у виїмки і насипу визначаємо методом чотирьохгранних призм. Для цього на план майданчика (масштаб 1:2000) з горизонталями наносимо сітку квадратів з стороною 100 м. У кожнім квадраті повинна бути одна максимум дві горизонталі. Кожному квадрату присвоюється порядковий номер. Перетин квадратів утворюють вершини.

Для визначення об’ємів виїмки і насипу попередньо знаходимо чорні, проектні та робочі позначки.

1. Чорні позначки – це позначки рельєфу місцевості. Визначаються методом інтерполяції та за формулою:

Рис. 2.1. Метод інтерполяції

/2.1/;

де: Н – менша за значенням горизонталь, м;

h – перевищення горизонталей, м;

l – відстань від вершини до меншої горизонталі, м;

L – відстань між горизонталями, м.

Визначені позначки записуємо чорним кольором у правому нижньому куті квадрата.

2. Середня планувальна позначка визначається за формулою:

Н_ср = Н₀ ± ∆Н /2.2/;

де: Н₀ – середня позначка рельєфу місцевості;

∆Н – похибка до середньої позначки рельєфу місцевості, що враховується при завезенні грунту на майданчик ззовні.

Н_ср = Н₀ /2.3/;

(з умови, що грунт не завозиться ззовні чи не вивозиться за межі майданчика)

Середня позначка рельєфу місцевості визначається за формулою:

/2.4/;

де: - сума чорних позначок вершин спільних для чотирьох квадратів, м

- сума чорних позначок вершин спільних для двох квадратів, м;

- сума чорних позначок вершин, що належить одному квадрату ,м;

N – кількість квадратів, шт.

Визначену середню позначку рельєфу місцевості умовно позначаємо у геометричному центрі майданчика.

3. Визначення проектних позначок. Вертикальне проектування поверхні майданчика в даному курсовому проекті запроектовано без прив’язки вершин, тобто як самостійна площа з заданими вертикальним і горизонтальним ухилами.

Спочатку визначаємо червоні позначки в кутах майданчика

і₁

Н₀

l₂

і₂

l₂

l₁ l₁

Рис. 2.2. Визначення проектних позначок, відповідно до заданих ухилів

/2.5/;

де: l₁ – половина довжини майданчика;

l₂ – половина ширини майданчика;

i₁ – горизонтальний проектний ухил;

i₂ – вертикальний проектний ухил.

Дана формула для визначення проектних позначок дійсна для даного прикладу. Для інших випадків визначення проектних позначок залежить від направлення ухилів.

Знак “+”, або “-“ залежить від направлення руху (за ухилом знак “-“; проти ухилу знак “+”). Червоні позначки у кутах елементарних квадратів визначаємо методом інтерполяції.

Визначені проектні позначки записуємо червоним кольором у верхньому правому куті квадрату (над чорними).

4. Визначення робочих позначок. Вони знаходяться як різниця між проектними (червоними) і чорними позначками.

/2.6/;

Визначені робочі позначки записуються у верхньому лівому куті квадрату синім кольором.

За знаком робочої позначки визначаємо тип майданчика. Якщо робоча позначка більше нуля – це насип, а якщо менше – виїмка. Квадрати з робочими позначками одного знака називаються однойменні, різних знаків – перехідні. На сторонах перехідних квадратів будуємо лінію нульових робіт. Лінія нульових робіт будується графічним способом.

На плані по периметру майданчика будуємо схили. Величина схилу визначається за формулою:

/2.7/;

де: m – коефіцієнт закладання схилу (m = 1,25 – виїмка; m = 1,5 насип),

h – робоча позначка.