1.2 Чинники інноваційного розвитку економіки

Важливою передумовою підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та національної безпеки держави є формування інноваційної моделі розвитку. Розробка і впровадження тієї чи іншої інноваційної політики багато в чому залежить від можливостей економіки: обсягів виробництва, номенклатури продукції, рентабельності, фінансового стану. Крім того, необхідно врахувати багато чинників, які сприяють або протидіють розвитку інноваційних процесів, а саме економічні, технологічні, політико–правові, організаційно–управлінські, соціально–психологічні та культурні.

Таблиця 1

Група чинників	Чинники, що стримують інноваційну діяльність	Чинники, що сприяють інноваційній діяльності
Техніко-економічні	Відсутність джерел фінансування; слабкість матеріально-технічної та наукової бази; домінування інтересів існуючого виробництва; високий економічний ризик; ускладнення та подорожчання науково-дослідних розробок; низький науково-інноваційний потенціал підприємств, регіонів, держави	Наявність резерву фінансових та матеріально-технічних ресурсів; наявність необхідної господарської та науково-технічної інфраструктури; розвиток конкуренції; скорочення тривалості життєвого циклу наукоємних товарів; підтримка науково-технічного потенціалу; державна підтримка інноваційної діяльності
Організаційно-управлінські	Сталі організаційні структури, надмірна централізація, консервативність ієрархічних принципів побудови організації, перевага вертикальних потоків інформації; установча замкненість, труднощі в міжгалузевих взаємодіях; орієнтація на усталені ринки, орієнтація на короткострокову окупність; відсутність науково-інноваційних організаційних структур; недостатність міжнародного науково-технічного співробітництва.	Гнучкість організаційних структур, демократичний стиль управління, переваги горизонтальних потоків інформації; індикативність планування, припущення коригувань, децентралізація, автономія, формування цільових проблемних груп; міжнародна науково-технічна кооперація; створення інноваційної інфраструктури (технопарків, бізнес-інкубаторів)
Юридичні	Недосконалість законодавчої бази із питань інноваційної діяльності, охорони інтелектуальної власності, трансферу технологій	Законодавчі, нормативно-правові заходи (пільгове оподаткування та кредити), що заохочують інноваційну діяльність, забезпечують права інтелектуальної власності.
Соціально-психологічні	Опір змінам, усьому новому страх відповідальності за помилки; відсутність матеріальних стимулів та умов творчої праці; відплив наукових кадрів	Сприйняття змін, нововведень; моральна винагорода, суспільне визнання; можливість самореалізації, розвиток умов для творчої праці, матеріальні стимули

Внутрішніх чинників підвищення інноваційного потенціалу України, на нашу думку, повинно бути поки що 10.

· В першу чергу, це вдосконалення інституційно-правового забезпечення інноваційного розвитку.

· Друге, це переорієнтація існуючої державної економічної політики на зміну ставлення до науки, статусу науковця в суспільстві. На жаль, статус науковця - не на першому плані.

· Третє, це зростання обсягів і ефективності державного фінансування науки. Те, що наука мало фінансується, це один бік справи, інший - що неефективно використовуються й кошти, які сьогодні відраховуються з бюджету.

· Четверте, це коригування складу програм, що фінансуються безпосередньо з бюджету, за пріоритетними напрямами розвитку.

· П'яте, це сприяння інноваційному розвиткові регіонів. Ми забуваємо про мезорівень. Це стосується і галузевого підходу до інноваційного розвитку.

· Шосте, це запровадження системи стимулювання розвитку малого і середнього інноваційного підприємництва.

· Сьомий стратегічний пріоритет підтримки інноваційного розвитку - удосконалення системи банківського кредитування і страхування інноваційної діяльності.

· Восьме, це різні форми економічного стимулювання інвесторів.

· Дев'яте, це розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

· І десяте - пропаганда інноваційної діяльності, забезпечення підтримки з боку засобів масової інформації і громадськості.

Ясна річ, ми не можемо не згадати хоча б деякі зовнішні чинники підвищення інноваційного потенціалу. До них належать наступні:

- розвиток процесу глобалізації в світі та інформатизації суспільства;

- організація та розширення спільного виробництва з відомими в світі компаніями;

- розвиток міжнародного трансферу технологій (у сферах, де створені відомі вітчизняні наукові школи, на жаль, їхній потенціал не реалізується);

- сприяння патентуванню за кордоном розробок саме українських вчених, українських доробок;

- залучення до інноваційної діяльності зарубіжних інвесторів, вдосконалення системи їх економічного стимулювання, розробка системи захисту внутрішнього ринку від морально застарілих техніки та технологій.

Інновативність економіки в цілому залежить від різних зовнішніх і внутрішніх факторів.

До внутрішніх факторів відноситься наявність сприятливих економічних, організаційних, психологічних, кадрових і технічних умов для інновацій.

Важливою ланкою в підтримці інноваційних ініціатив на підприємстві є і інформаційний аспект, то є місце взаємодії інформації про нововведення в системі прийняття рішень на підприємстві.

Тоді як зовнішні фактори, пов’язані з:

- розвиненістю ринкових відносин;

- станом фінансово-економічної системи країни;

- соціально-економічними і політичними факторами;

- наявністю або відсутністю сприятливого інноваційного клімату та підтримки з боку держави;

- позиціонуванням підприємства в галузі;

- характеристиками самої галузі;

- розвиненістю відповідної інфраструктури місця розташування підприємства.

Таким чином на інноваційно-інвестиційний розвиток впливає цілий ряд різноманітних чинників, які як сприяють так і перешкоджають інноваційній та інвестиційній діяльності.