18. Прогнозування матеріалопотоку

Основними вимірами матеріального потоку є транспортна маса, транспортний шлях і транспортний час.

Транспортна маса — це кількість досліджуваних транспортних або вироб­ничих одиниць. У логістиці розглядаються скалярні й векторні транспортні маси.

Скалярна транспортна маса складається з тих одиниць, що перебувають у спокої або русі. Напрямок переміщення, що намічується або відбувається, невідомий.

Векторна транспортна маса — просторово-часова інформація про джерело та пункт призначення, а в деякому випадку і про певний проміжок часу перевезення.

Транспортним джерелом є пункти та райони, у яких зароджуються й виникають перевезення.

Транспортними стоками є пункти або райони, у яких транспортування закінчується.

Одиниці вимірювання транспортної маси:

• скалярна транспортна маса вимірюється в тоннах та інших одиницях;

• векторна транспортна маса — це кількість продукції і транспортних засобів у визначений проміжок часу на певній ділянці. Залежно від того, розглядаються транспортні засоби чи ні, застосовують уточнення «брутто» або «нетто», якщо транспортна маса виражається в одиницях фізичних величин.

Транспортний шлях можна розглядати не тільки як відстань від пункту зародження перевезення до пункту призначення доставки продукції, але і як відстань між джерелом і стоком. Транспортний шлях із погляду транспортників є вектором. Транспортний шлях переважно зображують прямолінійними з'єднаннями джерела зі стоком. Насправді треба враховувати фактичний шлях, який залежно від конкретної задачі позначається як шлях проходження, марш­рут проходження, маршрут перевезення або найкоротший шлях.

Одиницями вимірювання транспортного шляху є одиниці довжини: метр, кілометр, морська миля й інші.

Транспортний час — це час, необхідний для процесу перевезення. Слід розрізняти час руху транспортної маси і час перебування транспортної маси в дорозі.

Для різних видів транспорту по-різному розглядають транспортний час. У процесі просування транспортної маси оцінюються як окремі транспортні перевезення, так і процеси переміщення між окремими пунктами в їхній сукупності, тобто оцінюють так звані матеріальні (транспортні) потоки.

Транспортна робота визначається як скалярний добуток транспортної маси на векторний шлях. При визначенні транспортної роботи перший із співмножників може бути взятий в одиницях маси, що вимірюється, а другий як дійсно пройдений шлях або як тарифна відстань.

Матеріалопотік може вимірюватися масою вантажу в тоннах, що перевозиться в одному напрямку за певний проміжок часу.

Потужність потоку — це кількість транспортної маси, яка проходить в одиницю часу через певний пункт в певному напрямку.

Матеріалопотік може характеризуватися структурою (галузевою, груповою і родовою).

Галузева структура визначається належністю вантажу певній галузі народного господарства, наприклад, продукція машинобудівної, текстильної або іншої галузі промисловості.

Групова структура характеризується належністю вантажів до певної групи за їхнім спільним призначенням (будівельні матеріали, паливо й ін.), а родова

• розподілом вантажів за властивостями, тільки їм властивим, наприклад, зернові, нафтопродукти, овочі.

Родова структура дозволяє найбільш правильно вирішувати питання планування й організації перевезень, а також обирати пересувний склад для виконання транспортної роботи.

Графічно матеріалопотоки можна представити у вигляді епюр, схем або картограм.

Епюри матеріалопотоку дають можливість визначити:

• кількість вантажу, що відправляється з кожного пункту, що прибуває та проходить через нього;

• об'єм перевезень і вантажообіг на кожній ділянці й усій лінії;

• середня відстань перевезення вантажів;

• нераціональні, зустрічні перевезення, тобто перевезення однакового ва­нтажу в зустрічних напрямах.

Вантажопотоки можуть бути зображені у вигляді схеми. Для цього використовують карту району перевезень, на яку наносять пункти відправлення і призначення. Карту району перевезень поділяють на квадрати послідовним нанесенням на рівній відстані перпендикулярних ліній. Отримані в такий спосіб квадрати координують в літеро-цифровій системі (подібно до шахівниці): за горизонталлю — літери, за вертикаллю — цифри. Знаючи кількість тонн вантажу, що підлягає перевезенню з пунктів відправлення і припинення, обирають масштаб і відповідно до нього наносять вантажопотоки лініями певної ширини.

Вантажопотоки можуть також мати вид картограми. Картограма — це графічне зображення вантажопотоків на карті за дійсними шляхами переміщення вантажів.

За допомогою схем та епюр створюють наочну схему перевезень між пунктами відправлення і призначення вантажів, визначають транспортну роботу, встановлюють найвигідніше розташування стоянки автотранспорту, щоб непродуктивні пробіги з гаражу до місця роботи й назад були мінімальними.

Показники оцінки попиту на матеріалопотік

Вивчення попиту на матеріалопотік потребує глибокого економічного аналізу даних, вивчених унаслідок діяльності транспортно-складських організацій, і проведення спеціальних спостережень.

Завдання економічного аналізу полягає не тільки в тому, щоб установити факти й констатувати мету подій і регулярність їхнього настання, а й у тому, щоб указати місце вияву цих фактів, з’ясувати закономірність, яка дозволить дійти низки висновків для оцінки минулого і прогнозу розвитку попиту в майбутньому.

Найпоширенішим методом обробки інформації про попит є перерахунок абсолютних показників у відносні, оскільки економіст після аналізу виражає показники середніми або відносними величинами.

Для вивчення попиту на матеріалопотік застосовується аналіз чинника, який дозволяє встановити види зв'язків, існуючих між попитом та основними факторами, що визначають його рівень.

Для встановлення виду зв'язку використовується теорія кореляції. Її використання в аналізі чинника пов'язане з двома задачами:

• виявлення залежності у фактичному інформаційному матеріалі й визначення форми зв'язку;

• вимірювання сили й тісноти зв'язку.

Після аналізу споживчого попиту наступним етапом є прогноз об'єму матеріалопотоку.