Розділ 5. Корпоративне управління

Поняття та принципи корпоративного управління.

Правовий статус посадових осіб корпоративного підприємства.

Вищі органи управління корпоративного підприємства.

Виконавчі органи управління корпоративних підприємств.

Наглядова (спостережна) рада.

Ревізійна комісія (ревізор).

Корпоративний секретар.

Особливості корпоративного управління в персональних господарських товариствах.

Запитання і завдання для самоконтролю.

Поняття та принципи корпоративного управління

Одним із головних чинників, який впливає на успішну діяльність корпоративного підприємства, є можливість його доступу до інвестиційних ресурсів. Водночас підприємство не може розраховувати на довіру інвесторів та надходження зовнішнього фінансування, якщо воно не вживає заходів щодо запровадження ефективного корпоративного управління, а саме, належного захисту прав інвесторів, надійних механізмів управління та контролю, відкритості та прозорості у своїй діяльності.

Корпоративне управління - це система врегульованих правом відносин, що виникають у процесі взаємодії органів корпоративного підприємства, учасників (членів) та інших зацікавлених осіб з приводу їх узгодженої участі в забезпеченні ефективної діяльності підприємства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.

У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність корпоративного підприємства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином власники корпоративних прав як інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів (посадових осіб) та органів підприємства, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності підприємства.

Належна система корпоративного управління дозволяє учасникам (членам) бути впевненими у тому, що керівництво підприємства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і таким чином збільшується вартість частки участі учасника (члена) в капіталі підприємства.

Разом з тим, належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності корпоративного підприємства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов’язано з тим, що корпоративне підприємство не може існувати незалежно від суспільства, в якому воно функціонує, і кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску всіх заінтересованих осіб.

Ознаки корпоративного управління:

- корпоративне управління можливе тільки там, де спільна діяльність людей здійснюється у певних організаціях (корпоративних підприємствах);

- головним призначенням корпоративного управління є впорядковуючий вплив на членів суспільства, як учасників (членів) корпоративного підприємства, та учасників (працівників) спільної діяльності, який надає взаємодії людей організованості. Корпоративне управління організує як самих учасників з питань регулювання їх відносин у рамках єдиної організації, так і осіб, які відносяться до працівників, але здійснюють діяльність у рамках тих цілей, заради яких і створюється корпоративне підприємство;

- корпоративне управління, як регулятор поведінки людей, досягає зазначених цілей у межах суспільних зв’язків, які по суті є управлінськими відносинами. Виникають вони між суб’єктом та об’єктом у межах управлінського процесу, у зв’язку з практичною реалізацією функцій корпоративного управління;

- корпоративне управління потребує особливий механізм реалізації, який уособлюють суб’єкти корпоративного управління.

Процес корпоративного управління - діяльність органів корпоративних підприємств по виробленню (підготовці і прийняттю) конкретного управлінського рішення, його виконанню (реалізації) і перевірці його виконання.

Корпоративне управління базується на способах та засобах, що, в першу чергу, визначають формування та функціонування організаційної структури корпоративного підприємства, а також права та обов’язки самих суб’єктів корпоративного права та створених ними органів корпоративного підприємства, основні принципи діяльності яких визначаються законодавством України.

Аналіз наукових досліджень питань корпоративного управління дозволяє окреслити систему принципів корпоративного управління.

Принцип підпорядкування більшості меншості. Це - головний принцип побудови будь-якої корпоративної системи. Він закладає відмінності між класичними цивільними договірними відносинами, побудованими на рівності, автономності і свободі волевиявлення сторін і корпоративними відносинами, в яких вирішальне значення набувають не воля конкретного індивіда, а воля більшості;

Принцип залежності ступеня впливу учасника на управління корпоративним підприємством від розміру (частки) його вкладу в капітал корпоративного підприємства. Так, особа, яка є власником контрольного пакету акцій, має значно більші можливості впливу на АТ ніж, наприклад, міноритарний акціонер, який володіє незначною кількістю акцій. Цей принцип не застосовується при управлінні кооперативом, який у відповідності до ст. 4 Закону України «Про кооперацію» здійснює свою діяльність за принципом рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос);

Принцип загального керівництва і контролю учасників (членів) корпоративного підприємства за його діяльністю. Корпоративне підприємство - це, як правило, об’єднання капіталів. Вкладаючи до капіталу корпоративного підприємства певні матеріальні чи нематеріальні цінності в обмін на корпоративні права, учасник (член) набуває досить широкі управлінські та контрольні повноваження по відношенню до підприємства, діяльність якого інвестується. Оскільки в корпоративних підприємствах здебільшого є декілька учасників (членів), діяльність підприємств управляється та контролюється на основі спільної (колективної) волі учасників (членів);

Принцип централізації управління і розмежування компетенції органів корпоративного підприємства. Цей принцип, з одного боку, передбачає зосередження повноважень по прийняттю важливих, стратегічних рішень з питань діяльності корпоративного підприємства в одних руках (вищий орган), а з іншого - послаблення централізації шляхом передачі певних питань на вирішення вищестоящим органам, структурним підрозділам. Діяльність вищого органу спрямована на формування та зовнішнє вираження волі корпоративного підприємства, інші органи забезпечують здійснення цієї волі у відносинах підприємства з іншими суб’єктами права. Наявність у корпоративному підприємстві органів, які виконують різні функції і наділені різною компетенцією, обумовлена необхідністю: легітимного вираження корпоративним підприємством, як суб’єктом права, своєї волі (відбувається шляхом прийняття органами підприємства рішень); представництва корпоративного підприємства у зовнішніх відносинах; ефективної організації господарської діяльності підприємства.

Принцип можливості залучення до управління корпоративним підприємством осіб, які не є її учасниками (членами). Іноді учасники (члени) не володіють якостями, необхідними для управління діяльністю створеного ними підприємства, їх мета може полягати не в здійсненні особистого управління корпоративним підприємством або іншої участі в його діяльності, а тільки в отриманні певної майнової вигоди від своїх капіталовкладень. Тому виконавчі органи часто формуються не з учасників (членів) корпоративного підприємства, а зі спеціалістів по управлінню.

Вищенаведені принципи управління корпоративним підприємством не є чимось незмінним та догматичним. Вони можуть і повинні піддаватись переосмисленню і корегуванню. Разом з тим, держава уже тривалий час намагається запропонувати ринку певну уніфіковану модель корпоративного управління.

Хоча у світі немає єдиної моделі корпоративного управління, але існують загальноприйняті принципи (стандарти), які лежать в основі ефективного корпоративного управління і можуть бути застосовані у широкому діапазоні правових, економічних та політичних умов.

Поява загальноприйнятих стандартів корпоративного управління обумовлена, передусім, зростанням уваги до питань корпоративного управління в умовах глобалізації фінансових ринків, лібералізації руху капіталу. Це спроба встановлення загальноприйнятих, прозорих та зрозумілих в усьому світі «правил гри» на фінансовому ринку. Розробка міжнародних стандартів корпоративного управління є також відповіддю суспільства на світові фінансові кризи та прагненням до стабільності фінансових ринків.

На підставі загальноприйнятих міжнародних стандартів корпоративного управління ДКЦПФР з урахуванням національних особливостей було розроблено Принципи корпоративного управління. Вони не мають сили нормативно-правового акта і являють собою рекомендаційний акт. Одним із механізмів перетворення цих норм з необов’язкових на обов’язкові стало їх введення до внутрішніх актів конкретної корпорації.