5. Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників (ч. 4 ст. 80 ГК).

За своїм правовим статусом ТДВ схоже на товариство з обмеженою відповідальністю. Ч. 4 ст. 151 ЦК України і ч. Зет. 65 ЗУ «Про господарські товариства» прямо передбачається, що до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

У зв’язку з цим у науковій літературі навіть розгорнулась дискусія з приводу того, чи є ТДВ окремою організаційно-правовою формою. З питання віднесення ТОВ і ТДВ до однієї чи різних організаційно-правових форм у юридичній науці висловлювалися різні точки зору. Так, В.В. Залєський вважає, що ТДВ є різновидом ТОВ46. Є.О. Суханов, навпаки, визнає їх різними організаційно-правовими формами, в силу не ідентичності однієї з найважливіших ознак організаційно-правової форми - ступеня майнової відповідальності їхніх учасників47. Зазначеної концепції дотримувався законодавець як у Законі України «Про господарські товариства», так і в ЦК.

Найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з додатковою відповідальністю» (ч. 1 ст. 151 ЦК).

Товариство з додатковою відповідальністю може бути засноване однією або кількома особами (ч. 1 ст. 151 ЦК).

Учасники товариства з додатковою відповідальністю со¬лідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу (ч. 2 ст. 151 ЦК).

У разі визнання банкрутом одного з учасників його відпові-дальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у ста¬тутному капіталі товариства.

Аналіз чинного законодавства дає підстави виділити такі ознаки ТДВ:

1) додаткова відповідальність учасників по зобов’язаннях товариства. Учасники ТДВ відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. їх відповідальність хоч і додаткова, оскільки можливе звернення стягнення на особисте майно учасників, проте така відповідальність теж обмежена вказаним розміром. Відповідальність учасників по відношенню до товариства - субсидіарна, тобто тільки в разі недостатності майна товариства для погашення зобов’язань можливе звернення стягнення на майно учасника. Разом з тим, відповідальність учасників є солідарною по відношенню один до одного. Тобто в разі виконання зобов’язання товариства одним із учасників, у нього виникає регресне право вимоги до інших учасників. Крім того, необхідно зазначити, що звернути стягнення на майно учасника можливо, якщо він відповідає солідарно за інших, тільки в межах вказаного в статуті розміру;

2) ТДВ може бути засноване однією особою. При цьому ТДВ не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного ТДВ, яке має одного учасника;

3) максимальна кількість учасників ТДВ на відміну від ТОВ не обмежується. У зв’язку з цим при перетворенні АТ зі значною кількістю акціонерів в інші види господарських товариств на практиці найчастіше обирається саме організаційно-правова форма ТДВ;

4) установчим документом ТДВ є статут. Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» ТДВ може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Проте на даний момент засновники ТДВ не можуть реалізувати цю правову норму при створенні ТДВ, оскільки Модельний статут ТДВ все ще не затверджено Кабінетом Міністрів України;

5) обов’язковість формування статутного капіталу і резервного (страхового) фонду. Мінімальний розмір статутного капіталу ТДВ законодавством не визначено. Відтак ТДВ, так само як і ТОВ, може бути створене зі статутним капіталом у розмірі 1 копійка. Резервний (страховий) фонд створюється у розмірі, встановленому установчими документами ТДВ, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку;

6) можливість розстрочки сплати вкладів учасників до статутного капіталу ТДВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства;

7) здійснення управління ТДВ через систему органів: вищий орган - загальні збори учасників, виконавчий орган (дирекція або директор), ревізійна комісія (утворення не обов’язкове);

8) можливість формування виконавчого органу за рахунок найманих працівників, які не є учасниками товариства;

9) вихід учасника із ТДВ обумовлений обов’язковим попереднім попередженням про це товариства не пізніше ніж за три місяці до виходу.