4. Суб’єкти корпоративних правовідносин.

1. Загальна характеристика господарських товариств.

2. Повне товариство.

3. Командитне товариство.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю.

5. Товариство з додатковою відповідальністю.

6. Акціонерне товариство.

7. Виробничі кооперативи.

8. Інші види корпоративних підприємств.

8.1. Обслуговуючі, споживчі та сільськогосподарські кооперативи.

8.2. Корпоративне приватне підприємство.

8.3. Фермерське господарство.

8.4. Колективне сільськогосподарське підприємство.

8.5. Фондова біржа.

8.6. Корпоративний фонд.

9. Організаційно-правові форми діяльності транснаціональних корпорацій на території України.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Загальна характеристика господарських товариств

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законодавством, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Господарське товариство є найбільш поширеною організаційно-правовою формою корпоративних підприємств, що відрізняється від інших рядом ознак.

Ознаки господарського товариства:

1) господарське товариство, зазвичай, є об’єднанням осіб, що називаються учасниками. При цьому, ч. 1 ст. 79 ГК та ч. 2 ст. 83 ЦК передбачається, що товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом;

2) товариство створюється і припиняється на підставі акта спільної волі його засновників, що оформляється у формі засновницького договору або рішення установчих зборів (рішення вищого органу);

3) товариство діє в інтересах своїх учасників, переслідує визначену ними мету - одержання прибутку від сумісної діяльності;

4) наявність у господарського товариства статусу юридичної особи дозволяє йому діяти як самостійному суб’єкту права (в т.ч. укладати договори з третіми особами незалежно від окре¬мих учасників і навіть укладати договори із самими учасниками), виступати у зовнішніх відносинах від власного імені, бути позивачем і відповідачем у суді. При цьому товариство як юри¬дична особа незалежне від перемін у складі його учасників;

5) між товариством і його учасниками, а також між самими учасниками виникають корпоративні правовідносини, які породжують у кожного учасника корпоративні права та обов’язки. Реалізуючи свої корпоративні права, учасники товариства можуть у певній мірі впливати на формування волі товариства як юридичної особи;

6) товариство має внутрішню структуру, яка забезпечує його організаційну єдність у господарських відносинах;

7) управління справами товариства здійснюється у заздалегідь встановленому законом та установчими документами порядку, обов’язковому для всіх учасників;

8) відокремленість майна товариства від майна його учасників і закріплення за товариством майна, сформованого за рахунок вкладів учасників та інших не заборонених законом джерел, на праві власності; відокремленість відповідальності господарського товари¬ства за власними зобов’язаннями від відповідальності його учасників;

10) встановлення обмежень щодо вилучення частки учасника з майна товариства у зв’язку з його виходом або зверненням стягнення на його майно.

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми за сукупністю ознак.

Класифікація господарських товариств має практичне значення: законодавство передбачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств.

Одним з основних критеріїв класифікації господарських товариств є організаційно-правова форма.

Організаційно-правова форма товариства - це законодавчо закріплений тип товариства, для якого встановлено певний правовий режим організації, діяльності та припинення.

В залежності від організаційно-правової форми товариства поділяються на:

- акціонерне товариство;

- товариство з обмеженою відповідальністю;

- товариство з додатковою відповідальністю;

- повне товариство;

- командитне товариство.

У залежності від характеру участі в діяльності господарських товариств розрізняють дві основні групи товариств:

1) персональні товариства (об’єднання осіб) - господарські товариства, в яких домінують особисті елементи (повні товариства, командитні товариства).

Ознаки персональних товариств:

- наявність одного установчого документа - засновницького договору;

- обов’язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учасників (командитне товариство);

- створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності під спільним імене у зв’язку з чим вимогою до учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства є наявність у них ста¬тусу суб’єкта підприємництва (ч. 7 ст. 80ГКУ);

- наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товариства;

- відсутність вимог до мінімального розміру складеного капіталу товариства та порядку його формування (це має визначатися засновницьким договором);

- управління справами здійснюється безпосередньо учасниками, які несуть повну відповідальність;

- порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

- заборона для учасників конкурувати з товариством;

- складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передбачених випадках).

2) об’єднання капіталів - господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (АТ, ТОВ, ТДВ).

Ознаки об’єднань капіталів:

- обмеження ризику учасників товариства за результати діяльності товариства розміром сплачених вкладів та відсутність у них (АТ, ТОВ) чи обмеженість (ТДВ) субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товариства;

- законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу (для АТ), резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру;

- основний установчий документ - статут;

- участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку, як правило, залежить від розміру їх часток у статутному капіталі товариства;

- управління товариством здійснюється за допомогою його органів, порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством;

- обов’язковість майнової та необов’язковість персональної Участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників; можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури;

- можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи.

У залежності від правових підстав виникнення товариств розрізняють:

1) договірні товариства - в основі їх створення лежить договір, що укладається між учасниками;

2) статутні товариства - основним внутрігосподарським нормативним актом, що регулює діяльність товариства, є його статут (установчий договір може укладатися, проте втрачає свою силу після проведення державної реєстрації товариства).

За характером майнової відповідальності учасників розрізняють:

- товариства, учасники яких несуть обмежену відповідальність (у межах вкладу в статутний капітал) за зобов’язаннями товариства (TOB, АТ);

- товариства, учасники яких ризикують не тільки своїми вкладами до статутного капіталу, але й несуть додаткову відповідальність по зобов’язаннях товариства (ТДВ);

- товариства, учасники яких несуть повну відповідальність по боргах товариства всім належним їм майном (ПТ, КТ).

За метою діяльності товариства поділяються на:

- комерційні - це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками;

- некомерційні - це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (наприклад, фондова біржа, Національний депозитарій України).