1). Інтереси окремого інвестора виражаються в зростанні прибутковості інвестицій, що може бути досягнуто за рахунок:

• підвищення виплати дивідендів (Форма портфельних інвестицій, що забезпечує поточну прибутковість)

• зростання курсу акцій (Форма прямих інвестицій, що забезпечує довгострокову прибутковість).

2). Інтереси підприємства реалізуються за допомогою наступних стратегій інвестування:

• пасивної (збереження незмінного рівня розвитку підприємства);

• активної (забезпечення зростання прибутковості до середньогалузевого рівня);

• випереджальної (випередження середньогалузевої прибутковості за рахунок активної інноваційної діяльності).

3). Національні державні інтереси:

• забезпечення сприятливого інвестиційного клімату (розвиток соціально-економічної сфери, політичної, культурної та ін..)

• подолання неспритливого інвестиційного клімату.

Взаємозв’язок базової стратегії та інвестиційної політики підприємства:

Базова стратегія підприємства	Мета інвестиційної політики підприємства	Завдання інвестиційної політики підприємства
Стратегія зростання	Забезпечення високих темпів розвитку підприємства; Розширення економічного потенціалу підприємства.	Формування напрямків інвестиційної діяльності підприємства; Аналіз та урахування чинників внутрішнього та зовнішнього інвестиційного середовища; Пошук об’єктів інвестування та оцінка їх відповідності цілям і напрямкам інвестиційної діяльності підприємства; Забезпечення високої ефективності інвестицій та мінімізації інвестиційних ризиків ; Забезпечення шляхів прискорення інвестиційних програм.
Стратегія стабілізації	Забезпечення стабільного розвитку підприємства; Підтримка існуючого економічного потенціалу підприємства.
Стратегія скорочення	Забезпечення необхідного обсягу діяльності підприємства; Скорочення економічного потенціалу підприємства.
Стратегія реструктуризації	Забезпечення мінімального обсягу діяльності підприємства; Скорочення економічного потенціалу підприємства.
Стратегія ліквідації	Немає необхідності у розробці інвестиційної політики.

Згідно ЗУ "Про режим іноземного інвестування", виокремлюють наступні державні гарантії захисту іноземних інвестицій:

1. Для всіх іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності. Це означає, що до всіх іноземних інвесторів застосовується національне законодавство в повному обсязі.

2. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземного капіталу відповідно до державних програм можуть встановлювати пільговий режим. Проте треба відзначити, що в 1991р. введено певне обмеження пільг, що надаються іноземним інвесторам. Зокрема, це стосується оподаткування їх діяльності на території України. Іноземні інвестори платять податки в повному обсязі, як і всі суб'єкти ЗЕД У країни.

3. При зміні законодавства України про іноземні інвестиції змінюються і гарантії їх захисту. Разом з тим за вимогою іноземного інвестора протягом 10 років можуть застосовуватися гарантії захисту іноземних інвестицій, які зафіксовані у Законі України: "Про режим іноземного інвестування".

4. Іноземні інвестиції України не підлягають націоналізації.

5. Іноземні інвестиції не можуть бути вилученими державними органами, за винятком форс-мажорних умов.

6. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, нанесену внаслідок дії державних органів.

7. Відшкодування нанесених збитків іноземним інвесторам здійснюється на основі використання поточних ринкових цін.

8. Сума компенсації іноземним інвесторам виплачується у валюті, у якій були здійснені дані інвестиції або в іншій валюті по бажанню інвестора.

9. У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців з дня його діяльності.

10. Іноземним інвесторам гарантується переведення їх доходів за кордон, після сплати відповідних податків.

11. Гарантіями захисту користуються ті іноземні інвестори, які зареєстровані державою. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими державними адміністраціями протягом 3-х робочих днів. Не реєструються ті іноземні інвестиції, власники яких порушують відповідне законодавство

Основні теорії міжнародного інвестування, що обґрунтовують причини і закономірності розвитку іноземного інвестування:

1). Теорія конкурентних переваг. Згідно з цією теорією переваги компанії пов'язані із володінням цінними активами (запатентовані передові технології, торгові марки, ін..), які компанія може використовувати у веденні діяльності на міжнародному ринку, діючи за допомогою прямих іноземних інвестицій.

Наприклад, компанія Caterpillar* побудувала підприємства на території країн Азії, Європи, Північної та Південної Америки, Австралії, щоб мати можливість діставати вигоду із запатентованих технологій.

(*Американська компанія Caterpillar є провідним у світі виробником будівельного і гірського устаткування, дизельних і газових двигунів, промислових газових турбін і дизель-електричних локомотивів. Компанія здійснює свою діяльність переважно за рахунок наступних продуктових сегментів - будівельної промисловості, енергетики і транспорту).

2). Теорія інтерналізації базується на підтриманні балансу між:

• витратами на здійснення прямих іноземних інвестицій

• витратами на здійснення транзакційних витрат.

Трансакційні витрати (transaction costs) - це витрати, пов’язані із укладанням угоди, тобто витрати, пов'язані з веденням переговорів з укладання контракту, відстеженням зазначених у ньому умов, а також реалізацією контракту. 

Менеджмент компанії має вирішити:

• або придбати/побудувати власне підприємство за кордоном і здійснювати управління його діяльністю (формат прямих іноземних інвестицій);

• або укласти контракт з іноземною фірмою на управління підприємством на підставі франчайзингового договору, ліцензійної угоди, договору поставки (формат реалізації транзакційних витрат).

Якщо транзакційні витрати виявляються вищими, ніж реалізація прямого інвестування компанія приймає рішення здійснити прямі іноземні інвестиції.

Наприклад, японська компанія Toyota має розгалужену систему підприємств зі складання автомобілів в інших країнах, так як укладання контрактів на виконання певних робіт при такому масштабі діяльності є неефективним (високі транзакційні витрати).

Наприклад, американська компанія McDonald’s досягла значних успіхів в укладанні франчайзингових угод (оптимізовані транзакційні витрати) і надалі використовує франчайзинг як метод ведення бізнесу за кордоном.

3). Еклектична теорія Джона Даннінга -   теорія здійснення прямих іноземних інвестицій, що поєднує три аспекти ведення бізнесу на іноземних ринках:

• Наявність конкурентних переваг компанії, обумовлених володінням цінними активами (торгова марка, запатентована технологія, можливість одержання економії від масштабу);

• Наявність переваг від розміщення виробничих потужностей за кордоном (ведення бізнесу за допомогою розміщення потужностей за кордоном має бути більш вигідним порівняно з розміщенням потужностей на вітчизняних підприємствах (низькі витрати на робочу силу в іншій країні, нижчі податкові ставки, відсутність нетарифних бар’єрів));

• Наявність переваг від інтерналізації ведення бізнесу (компанії має бути вигідніше управляти своїми підприємствами за кордоном, чим наймати незалежну місцеву фірму для виконання відповідних робіт).