8.Стратегічна функція управлінської діяльності організації.Проблема прийняття рішень обмеженості часу інновацій.

Стратегія - це модель узагальнення дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координування і розподілу ресурсів фірми, тобто розробка стратегії фірми полягає в розробленні планів досягнення цілей, в якому передбачені можливості організації.

Стратегічне управління підприємством включає: визначення місії, формування стратегічних цілей і задач, порівняльний аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства і його конкурентоспроможність; оцінку існуючих і перспективних напрямків діяльності; вивчення зовнішнього середовища, визначення перспективних напрямів роботи організації, розробку стратегічних планів і конкретних задач.

Саме інноваційна діяльність забезпечує організаціям значні конкурентні переваги, стійкість розвитку, сприяє зміцненню їх положення на ринку, завоюванню нових ринкових ніш. Дослідники відзначають, що інновація - це процес перетворення невизначеності в ризик. Керівництво завжди мусить враховувати ймовірність випередження рішенням свого часу. Своєчасно реагувати на обстановку, яка швидко змінюється, та нові завдання, що висуваються ринком і економічною політикою держави. Організація, щоб бути успішною має максимально швидко створювати щось нове і конкурентноспроможне. У звязку з інноваційним розвитком і браком часу організація завжди приймає ризиковані рішення. Рішення має врівноважувати цілі, цінності, критерії, так як кожне рішення або вибір, що зачіпає все підприємство, матиме негативні наслідки для окремих його частин, якщо не розглядати організацію з позиції системного підходу і не враховувати наслідки управлінських рішень.

причин опору інноваціям можна розділити на три види: економічні, особові, соціальні.

Економічні: боязнь безробіття; боязнь скорочення тривалості робочого дня і заробітку; боязнь зниження соціального статусу; боязнь інтенсифікації праці і скорочення прогресивної оплати.

Особові: сприйняття критики сучасних методів роботи як особистої образи; боязнь того, що набуті навички виявляться непотрібними і буде ущемлена професійна гордість; упевненість в тому, що нововведення завжди приводять до посилення спеціалізації, підвищення монотонності праці і зменшення почуття власної значущості як учасника трудового процесу : небажання витрачати сили на навчання; страх перед невизначеністю, обумовленою нерозумінням суті і наслідків нововведення.

Соціальні: небажання пристосовуватися до нового соціально-психологічного клімату в колективі; прагнення зберегти звичні соціальні зв'язки; боязнь, що нова соціальна обстановка приведе до меншого задоволення роботою; неприязнь до зовнішнього втручання в особисті справи і до осіб, котрі впроваджують нововведення, невдоволення слабкістю особистої участі і незначністю особистої ролі по впровадженню нововведень, упевненість в тому, що будь-які нововведення вигідні компанії, а не працівникам, товаришам по роботі або суспільству.

9. Інноваційна активність в організації.

Для боротьби із опором інноваціям:

* залучайте своїх підлеглих до розробки і планування інновацій, що допоможе їм зрозуміти і можливо прийняти цілі і засоби реформ;

* забезпечте повноту і точність інформації про усі кроки реформи, не створюйте підґрунтя для появи чуток і недовіри;

* не згладжуйте "гострі кути" нововведень, не ховайте їх можливі неприємні наслідки — тільки правдою можна добитися довіри підлеглих;

* всемірно демонструйте свою підтримку і зацікавленість в змінах, показуйте на практиці їх корисність;

* передбачайте зменшення навантаження працівникам, яким належить мати справу з нововведеннями;

* доводьте, що новації не відіб'ються на зарплаті або статусі підлеглих в гіршу сторону;

* шукайте ентузіастів нової справи і створюйте їм режим найбільшого сприяння;

* проявляйте терпимість до невдач;

* і, нарешті, частіше згадуйте про те, що взагалі-то люди люблять нововведення, хоча і побоюються зазвичай, що зміни зменшать їх особисте благополуччя.

10. Адміністраторська та контролююча функції управління діяльності в організації

Адміністраторська функція. У обов'язки керівника входять не лише питання стратегічного плану, але і чисте адміністрування, що означає директивні способи спілкування керівника з підлеглими.

Особливе місце займають різного роду покарання і заохочення. Один з таких методів відомий як "батіг і пряник". Причому усі психологи другої половини XX ст. переконані, що "пряник" набагато прийнятніше за "батіг" і багато ефективніше при управлінні людьми.

Діяльність "негативних стимулів" в управлінській практиці не дає бажаних результатів через те, що:

* вони конфліктогенні;

* знижують самооцінку працівників, порушують їх психологічну рівновагу;

* породжують страх здійснення помилок;

* не сприяють стійкому росту продуктивності;

* погано навчають, оскільки людина в цьому випадку вчиться в першу чергу уникати покарання, а не формувати "правильну" поведінку.

Контролююча функція у організації. Проблеми контролю породжені простим протиріччям: усім ясно, що безконтрольність шкідлива, але мало хто любить, щоб його контролювали. Це протиріччя можна частково обійти, якщо дотримуватися наступних вимог.

Контроль має бути: постійним, об'єктивним, оперативним, відкритим. Контроль не має бути: тотальним, несистемним, формальним, не доведеним за результатами до виконавця.

Контроль — не каральна акція, а прояв уваги до працівника. Адже якщо вас ніхто не контролює, означає вами просто ніхто не цікавиться. А підлеглі, як відомо, високо цінують знаки уваги з боку керівництва.